Травень багатий на цікаві постановки та прем’єри у Дніпрі. Журналісти “Нашого Міста” зібрали для вас афішу міських театрів та закладів культури.
Театр “Крик”
Єдиний, щонайменше в Україні і в Європі, повноцінний театр, у якому актор є і режисером вистав, і сценаристом, і сценографом, і художником, і музичним редактором, і гримером, і костюмером — це засновник театру народний артист України Михайло Мельник. У листопаді 2012 року наказом Міністерства культури України театру надано статус академічного.
Драміком
Театр розташувався у самому серці міста Дніпра, біля парку і вже більше ста років функціонує на центральному проспекті Дмитра Яворницького, 97. Спочатку ХХ століття це був Зимовий театр. Потім довгий час його знали як Театр російської драми і комедії імені Горького. Зовсім недавно один з найстаріших театрів Дніпра знову перейменували. Тепер це – Дніпровський академічний театр драми та комедії. Зимовий театр у Дніпрі — одна з найстарійших будівель на території України. Його побудували у 1847 році за підтримки заможного купця Луцького. Зараз ця будівля є пам’ятником архітектури.
Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка
Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка був заснований 1918 року в Києві як перший професійний театр України, який мав статус державного, і мав назву – Державний драматичний театр України.
У 1927 році театр опиняється у місті Дніпро і виникає фантастична спорідненість публіки та колективу. Це трапилося кількома роками раніше, коли театр вперше побував у місті на гастролях із двома виставами «Гайдамаки» та «Шалений день, або Одруження Фігаро». Вистави були аншлагові, відбувалося постійне дискутування у пресі. Тому за постановою Дніпропетровської міської Ради депутатів трудящих від 15 липня 1927 року Перший Державний театр УРСР імені Т.Г. Шевченка отримав місце проживання у Дніпрі.
Афіші поповнювалася виставами за п’єсами Олександра Корнійчука, Костянтина Треньова, Івана Кочерги. Як стверджують дослідники, з 1918 по 1929 рік відбулося майже 100 вистав за творами більш як півсотні драматургів.
Дніпровський академічний театр опери та балету
26-го грудня 1974 року урочисті звуки фанфар проголосили відкриття в Дніпропетровську театру опери та балету. Цією подією була відновлена історична спадкоємність, бо, власне, оперний театр у Дніпропетровську існував і раніше, з 1931 року як ДРОТ (Дніпропетровський робітничий оперний театр) і до війни.
У 1941 р. театр був евакуйований до Красноярська, де об’єднався з Одеською трупою. Але після війни його артисти поповнили трупи Одеси, Донецька, Харкова, у Дніпропетровську ж його діяльність не відновилась. Та жива пам’ять про „свою Оперу” і традиції, нею закладені, створювали передумови для відродження театру, що і здійснилося в 1974 р. Ухвала Ради Міністрів УРСР від 31 серпня 1973 р. (№ 405) офіційно ствердила ідею створення Дніпропетровської опери.
Молодіжний театр
Дніпропетровський театр юного глядача ім. Ленінського Комсомолу було засновано у 1969 році. В різні часи театр очолювали: Григорій Кононенко, Володимир Мазур, Сергій Чулков, Лідія Кушкова.
Перший крок на шляху будівництва нового театру – формування трупи. Найважливіша вимога режисера до актора – бажання та вміння самовіддано працювати, служити своїй справі, натхненно вдосконалювати свої вміння. Основу трупи, на час заснування театру, складали: Ігор Авраменко, Віра та Володимир Макогонови, Валерій Жуков, Анатолій Падука, Іван Кривошапов, Георгій Назаренко, Любов Аполеніс, Таїсія Кравцова, Анатолій Орєхов, Людмила Якшина, Раїса Соломка, Валерій Небувайло, Анатолій Бережний, Анатолія Черепенко, Олександра Ткаченко, Ангеліну Філіпову, Олександра Могилу, Валентину Коломаренко, В’ячеслава Земляного, Леоніда і Світлану Мордвинових, Марка Айзіковича. Лілія та Олександр Мироненко, Євген Безрукавий, Віра та Дмитро Пахманови, Тамара Мальцева, Лідія Аппазова, Юрій Комісаров, Олександр Клипа, Володимир Скрипников, Неллі Черепенко, Валентина Страшнова. Поповнили трупу й випускники Дніпропетровського театрального училища Олексій Герасімов, Володимир Пориваєв, Олександр Михолап, Валентина Шемендюк, Галина Єманова, Григорій Бабій, Григорій Гринюк, Євген Звягін.
У театрі працювали талановиті художники: Олександр Ніконенко, Олег Костюченко, Валерій Мелещенков, Ірина Ткаченко, Іван Шулик, Петро Веснін, Гаррі Еллінський. Музичне оформлення вистав створював завідуючий музичною частиною театру, диригент і композитор Олександр Родинський.
Визначальною у виборі репертуару для театру була формула: «Театр починається з літератури», тому основою репертуарної афіші театру стали вистави світової класичної драматургії. У своїх постановках театр звертався до таких драматургів, як: О.Пушкін, Ф.Достоєвський, Д.Фонвізін, О.Островський, А.Чехов, М.Горький, М.Булгаков, М.Шолохов, О.Гайдар, В.Катаев, К.Чуковський, В.Шукшин, Ф.Шиллер, Є.Гофман, Г.-К.Андерсен, Л.Стівенсон, Жюль Верн, О.Дюма, А.Конан-Дойл, Марк Твен, О’Генрі, А.де Сент-Екзюпери, Ж.Ануй, А.Камю, Д.Родарі, А.Ліндгрен.
Значне місце у репертуарі театру займала українська драматургія: М.Кропивницький, І. Карпенко-Карий, І.Котляревський, Л.Українка, М.Куліш, В.Винниченко.
Головними виразниками режисерських пошуків останнього п’ятиріччя були актори. Поряд з досвідченими Евеліною Єфремовою, Володимиром Васильєвим, Михайлом Овсянниковим, Людмилою Балабановою, Валентиною Святенко, Віктором Пузатенком плідно працювали Віктор Рябоконь, Наталя Овчаренко, Людмила Радченко, Лілія Цвєткова, Анатолій Курдюмов, Сергій Олійник, Ольга Кузьміна та інші.
У 1997 році розпочався новий етап у історії, як для Дніпропетровського театру юного глядача, так і для Дніпропетровського театру ляльок. За наказом обласного управління культури обидва театри об’єднали . Новий об’єднаний театр отримав назву «Молодіжний» і став працювати під дахом колишнього театру ляльок.
Дніпропетровська обласна філармонія імені Леоніда Коган
Дніпропетровська обласна філармонія імені Леоніда Когана — державна концертна організація у Дніпрі. Заснована 1936 року рішенням Дніпропетровського облвиконкому.
Будівля філармонії збудована у 1911—1913 за проектом архітектора Олександра Гінзбурга як театр-клуб громадського зібрання. У радянські часи цей будинок функціонував як палац залізничників. 11 вересня 2001 року будівля передана на баланс обласної філармонії (до 1997 року колектив філармонії знаходився в будівлі палацу Ілліча. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 763 будівлю колишнього громадського зібрання внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
