Курортне село Залізний Порт вперше за столітню історію існування залишилося практично без відпочиваючих. Про те, як зараз живуть Залізний Порт та сусідні курорти, читайте далі. Про це повідомили у редакції медіа-проекту «Залізний.ком».
Курорт Залізний Порт: від СРСР до рашистської окупації
Залізний Порт має доволі скромну історію. Засноване в 1922 році рибальське село в 70-х роках минулого століття перетворилося на радянський курорт.
Порту тут ніколи не було, і тим більше залізного. За однією з гіпотез, ця назва народилася через те, що «для солідності» будь-який рибалка міг називати свій стан портом. Можливо також, що тут був залізний пірс для пристані баркасів, чи назва цього місця походить від українського слова «заліз». Порт, який «дуже далеко заліз», і щоб переконатися в цьому, достатньо подивитися на карту.
Коли після пережитого сталінізму та жахів Другої світової війни життя в СРСР почало більш-менш налагоджуватися, профспілкам було виділено колосальні кошти для організації відпочинку трудящих. Оскільки місць у Криму та на Кавказі всім не вистачило, і їх зайняли великі підприємства всесоюзного масштабу, заводам поменше почали видавати ділянки на чорноморському узбережжі Херсонської, Миколаївської та Одеської областей. Залізний порт не став винятком – тут були збудовані типові пансіонати із залізобетону зі стелями висотою 2,30 м та зручностями на поверсі. Такі ж, як скрізь…
Після здобуття Україною незалежності похмурі будинки із сірого бетону перестали будуватися. На зміну їм прийшли приватні міні-готелі з усіма зручностями та кондиціонерами у номерах – цього вимагав ринок. Були збудовані укладена бруківкою набережна, численні кафе, ресторани, дискотеки, магазини та сувенірні павільйони. З’явилися пляжні розваги, екскурсійні бюро та морські прогулянки катером.
У ЖП через ГП
Такі написи на трафаретах автобусів, що сюди йдуть з Херсона, десятиліттями плутали відпочиваючих на херсонському вокзалі. Але це така місцева фішка. ГП або Гопри – Гола Пристань, районний центр у Херсонській області. Назва у Залізного Порту теж зовсім не поетична, колюча. Скорочення до двох букв і того гірше.
Але незважаючи на свою індустріальну назву, до нападу росії Залізний Порт був найрозвиненішим та найпривабливішим місцем для туристів на всьому чорноморському узбережжі Херсонської області.
Після початку окупації ситуація кардинально змінилася. Іноді у вихідні у хорошу погоду сюди приїжджають жителі Херсона. Але їх настільки мало, що можна довго ходити вулицями та набережною перед тим, як когось зустріти. Кафе, ресторани, дискотеки, пляжні розваги та атракціони навіть не відкривалися цього року. Працюють лише деякі готелі та магазини. Екскурсії в Асканію-Нова та на гаряче джерело – гейзер «Гарячий Ключ» тепер не проводяться.
Через відсутність відпочиваючих море стало дуже чистим, і дельфіни не бояться підпливати до берега. Напевно, це єдиний плюс. Для дельфінів.
Продукти в магазинах переважно привізні – з Криму. Російські, низької якості, іноді відверті підробки. Соєва ковбаса та сир із пальмового парафіну коштують від 300 гривень за кілограм. Трохи якісніші – від 400 грн. Сурогатна кола продається за ціною від 70 гривень за два літри. Місцеві овочі та фрукти, навпаки, коштують дешево. Огірки від 7 гривень за кілограм, помідори – від 10.
Український мобільний зв’язок не працює, всім пропонують купити російські сім-карти невідомого «оператора» в обмін на паспортні дані. Інтернет працює лише російський, з його жорстким контролем.
При цьому регулярно ходять автобуси до Херсона та назад.
Бензин та дизель – по 38 гривень за літр, газ по 23. Оплата рублями у еквіваленті. В іншому рублі мало використовуються. Курс долара – приблизно 40 гривень, євро 42-45 гривень, рубль 0,62 грн. Зняти гроші із картки стало проблемою. Можна зняти гроші через мінял із середньою комісією 5%. Торгові термінали досі працюють, але іноді за оплату карткою просять комісію до 10%.
Курорти поряд із Залізним Портом
У сусідньому селищі Лазурне з початку війни ще сумніша ситуація.
- 4 червня троє місцевих мешканців підірвалися на російській міні під час купання.
- 17 липня в Лазурному було завдано удару по складах і казармах загарбників, про це повідомив телеграм-канал «Стратком ЗСУ».
Так що на цьому курорті про сезон не може бути й мови.
Скадовськ в окупації було перетворено на російську військову базу, і місто перебуває під обстрілами ЗСУ. Порт використовуються загарбниками для зберігання боєприпасів, а пансіонати як казарми. Місцеві жителі намагаються не виходити на вулицю. Сезону тут також немає. І загалом у Скадовську не спокійно.
- 19 червня окупантами було вбито співробітника місцевого ДСНС Сергія Бойченка.
- 22 червня голова місцевої адміністрації Олексій Яковлєв повідомив про два вибухи в районі порту.
- 6 липня в районі порту на російських військових складах знову пролунали вибухи.
- 20 липня у Скадовську було знищено командний пункт та склад боєприпасів окупантів. Про це повідомив «Стратком ЗСУ». Півдня тут вибухали «гуманітарна допомога», «селітра» та «матраци», засипаючи все довкола уламками артилерійських снарядів.
Острів Джарилгач став по-справжньому безлюдним. До цього він вважався безлюдним чисто формально – тут були кафе, розваги та впорядковані пляжі. Щодня сюди припливали катерами тисячі любителів пляжного відпочинку. Нині катери сюди не ходять, а острів контролюється військами російського окупаційного контингенту.
У Хорли до війни приїжджали ті, хто не їхав до Скадовська, Лазурного або Залізного Порту, найчастіше бажаючи заощадити. Тут дрібне і не дуже чисте море, мінімум розваг та слабо розвинена інфраструктура, зате завжди було дешево. У нинішніх реаліях це вже не є актуальним, тому курорт Хорли залишився абсолютно порожнім без відпочиваючих.
Підсумки
Під час воєн, революцій чи стихійних лих туризм помирає першим. Таке періодично відбувається з різними туристичними регіонами планети, і тут Україна не виняток. Якщо окуповані території Приазов’я та північного Причорномор’я не звільнять від загарбників, на них чекає сумна доля. Така сама доля, яка спіткала азовський курорт Сєдово, захоплений російською терористичною організацією ДНР. Там уже дев’ятий рік панують безправ’я та поліцейський режим.
Тож віримо у ЗСУ та звільнення окупованих територій, бо інакше ніяк!
