Фідель Сухоніс — відомий дніпровський журналіст і письменник, член Національної спілки письменників України, телеведучий, дослідник української діаспори в США. Попри технічну освіту (закінчив фізтех ДНУ), вирішив, що слово для нього стане найкращим інструментом. І не помилився.
Від президентів до мільйонерів
У липні 1991 року народився літературно-мистецький, художній та публіцистичний щомісячник «Бористен». Фідель – його незмінний редактор.
— Я радий, що, незважаючи на всі складнощі і буремні події, журнал виходить і досі, — каже він. — Коли в мене питають, хто я — письменник чи журналіст, важко дати однозначну відповідь. Я довго працював на телебаченні, написав багато книг. Певно, ці професії і є мій життєвий шлях.
Він каже, що немає різниці, хто герой інтерв’ю.
— Я спілкувався з президентами України, з двірниками та мільйонерами. Кожна людина цікава, про кожну можна розповісти так, що читач буде вражений, — стверджує Фідель Сухоніс.
Завдання — омолоджувати спілку
За його плечима – більше 50 книг. Тому не дивно, що на початку липня за Фіделя Сухоноса письменники практично одностайно проголосували, обираючи голову Дніпропетровської організації спілки письменників України.
— Майже 30 років я був учасником НСПУ, тому точно знаю, що нам потрібно, — наголосив тоді Фідель. — Мабуть, природньо, що митці слова досить часто, як кажуть, дозрівають надто пізно і середній вік членства Національної спілки письменників України загалом доволі високий — це вже здебільшого літні люди. Це добре, адже ніхто не скасовував звання письменника як духовного вчителя, як людини, яка має сформувати певні духовні цінності в суспільстві, особливо в такий непростий час. Але, звичайно, молода енергія — завжди життєдайна, вона породжує нові проєкти. Сьогодні одне із завдань нашої обласної письменницької організації — омолоджувати спілку талановитими молодими людьми. Таких багато. Мені зараз спадає на думку Олена Ляшенко, яка не просто талановита літераторка, а й активна громадська діячка. І це так само важливо для письменників, тому що вони творять історію.
Зробимо культ із наших героїв
Серед останніх книг Фіделя Сухоноса — збірка оповідань «Чужа молитва», присвячена російсько-українській війні.
— Хочу зазначити, що ми без перебільшення повинні робити культ з наших героїв! — каже автор. — Адже північний сусід робить з покидьків героїв. Чому ми, маючи справжніх захисників серед нас, забуваємо говорити, писати про них? Це варто робити, незважаючи на те, хто ви: письменник, журналіст чи просто громадянин України. «Чужа молитва» — збірка оповідань, художня річ, але так склалося, що всі ці твори настільки життєві, що виглядають документально. Люди, які працювали над книгою, постійно уточнювали деталі. Але це все вигадано. Збірка складеться із семи розповідей. Окрім історій, які присвячені суто військовим діям на Донбасі, є твори «Made in Russia», «23 лютого», які торкаються болючої для України теми національного нігілізму.
Презентація книги відбулась у музеї АТО. Тут зібралося багато однодумців. Євген Перетятько, учасник АТО/ООС 2015—2017 років, наголосив, що мова – це зброя.
— Українська мова – це наша зброя, — говорить він. — А такі книги – потужне крупнокаліберне оружжя, яке вражає сепаратистів, їх буквально трясе від таких речей. Про це треба пам’ятати. Я дякую вам, Фіделю, за те, що ви робите!
Прикінцеве слово сказав отець Дмитро Поворотний. 2014 року він забирав тіла загиблих бійців 20-го батальйону на блокпості в окупованому селищі Червоний Партизан. Відео, зняте тоді російськими бойовиками, у буквальному значенні розлетілося Мережею. Про те, що ця поїздка могла стати квитком в один кінець, священнослужитель тоді не думав.
— Раніше був звичайним священником, а коли почалася війна, то прийшов у військкомат і попередив, що можу бути капеланом, — розповів Дмитро Поворотний. — Про війну треба писати і говорити! Наші хлопці там гинуть щодня або отримують важні поранення. І це не «абастрєніє» — це війна, що триває вже восьмий рік! І бойові дії зовсім недалеко від Дніпра – 200 кілометрів. Чи сказали про це в новинах? Чи написали про це лідери суспільних думок? «Сколька можна», … «ета нікаму нінужная вайна», «нєадназначна», «на етай вайнє зарабативают», «ми за мір», «усталі». Війна – явище, невластиве природі людини, якою її створив Господь: чистою, жертовною, смиренною, доброю та люблячою. В Україні є війна, про це треба пам’ятати. Дякую, пане Фіделю, за вашу роботу!
Наталія Хазан, продюсерка, волонтерка, громадська діячка, співзасновниця музею «Громадянський подвиг Дніпропетровщини в подіях АТО», співавторка фільму «Дніпро —форпост України», завжди наголошує, що література і кінематограф не повинні стояти осторонь таких подій. — Чудова книга! Вона про сьогодні, про те, що поруч, про нас. Радила б її школярам та студентам.
Дарина Сухоніс-Табацька, донька Фіделя Сухоноса, журналістка газети «Наше місто», керівник пресцентру, авторка програми «Плітки Дніпра».
— Саме газета «Наше місто» відкрила для мене безмежний простір для творчості і професійного розвитку, — говорить Дарина. — «НМ» повірила в мене, а я — в неї. Тут знайшли відгук усі мої шалені ідеї та експерименти. І недаремно, бо для мене журналістика – це життя. Без перебільшення, адже я народилася в родині письменників і журналістів. Тато навчив мене відчувати слово та бачити усе «в кадрі». Поділився секретами, як можна словами відкрити душу людини, а інтерв’ю перетворити ледь не на сповідь. Він часто казав, що журналісти – це інженери людських душ.
Категория: Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра
