Воював на найгарячіших напрямках: історія бійця ТрО Дніпра, який після важкої операції став логістом для медиків

Штаб-сержант 108-ї Кодацької бригади Сил територіальної оборони ЗСУ Віктор із позивним «Махно» пройшов бойовий шлях від передової до військової логістики. Захисник родом із села Великомихайлівка поблизу Гуляйполя на Дніпропетровщині. Саме з малою батьківщиною пов’язане його бойове псевдо, пише «Наше місто» з посиланням на 108 Кодацькау бригаду територіальної оборони ЗСУ.

Ще до повномасштабної війни Віктор проходив строкову службу в ракетних військах. Там військових навчали бути готовими до будь-яких умов, адже після виконання ракетних завдань вони мали діяти як піхота. Цей досвід став у пригоді у лютому 2022 року, коли він разом із зятем Леонідом добровільно долучився до захисту України.

За час служби «Махно» виконував бойові завдання на різних ділянках фронту. Одними з найскладніших для нього стали бої на Запорізькому напрямку, де українські позиції постійно перебували під щільними артилерійськими та мінометними обстрілами.

Під час одного з таких ворожих нальотів був важко поранений командир взводу. Попри безперервний обстріл, Віктор разом із побратимом кинувся рятувати офіцера та виніс його з небезпечної зони. На жаль, отримані поранення виявилися несумісними з життям.

Сам боєць також неодноразово опинявся за крок від смерті. Один із таких випадків стався під час ворожого мінометного обстрілу, коли його життя врятувала цегляна стіна, що прийняла на себе удар.

Після складної операції на серці та встановлення стента Віктор через стан здоров’я перейшов на іншу посаду. Нині він займається логістичним забезпеченням та створенням умов для роботи бойових медиків, щоб вони могли максимально швидко рятувати життя українських захисників. За сумлінну службу військового нещодавно нагородили Зіркою командувача Сил територіальної оборони.

Попри можливість отримати офіцерське звання, Віктор Петрович свідомо відмовився від цього кроку.

«Командир має бути завжди взірцем для своїх підлеглих. Кристально чистим взірцем. А коли здоровʼя вже не дозволяє іти в ногу з підлеглими… я можу навчати, але бути тим першим номером вже важко», — пояснив військовий.

Сьогодні 55-річний захисник найбільше мріє про перемогу України та мирне життя поруч із великою родиною, онуками й правнуками. Водночас, поки триває війна, він продовжує виконувати свою «маленьку справу», щодня наближаючи спільну перемогу.

Нагадаємо: Допомагав постраждалим після атаки на Запоріжжя: історія захисника з ТрО Дніпра.

Голіруч виходив на блокпости, аби закрити дорогу окупантам: історія захисника з ТрО Дніпра.

Дівчина з банківською освітою стала пілотесою ударних БПЛА: історія 20-річної військової Анастасії.

304 дні в оточенні: бійці бригади «Дике Поле» повернулися з найдовшого бойового виходу.

Бійці бригади «Дике Поле» на квадроциклах, переданих громадою Дніпра, вивезли пораненого побратима з епіцентру кілзони.

108 Кодацька бригада територіальної оборони ЗСУ.