Як я стала машиністом потяга

Цей знайомий блиск залізничних вагонів, методичний стукіт коліс і протяжне «ту-туууу». Багато хто в дитинстві хоча б раз мандрував дитячою залізницею у парку Глоби. А чи знаєте ви, що за яскравим фасадом ховається величезний Всесвіт, де юних дніпрян вчать професії залізничника. Аби дізнатись усі секрети залізниці, я на декілька годин стала машиністом потяга.

Шляхом Ольги Федоренко

Далекого 1936 року першим машиністом на дитячій залізниці була дівчина Ольга Федоренко. За декілька годин я ніби пройшла її шляхом. Звичайно, аби стати машиністом або опанувати якусь іншу професію, діти проходять навчання.

— Одночасно ми можемо навчати до тисячі хлопців та дівчат, — розповідає Роман Куриленко, директор дитячої залізниці. – Це відбувається у школах – до них приходять наші інструктори. А з 1 травня до 1 листопада юні залізничники проходять практику безпосередньо на залізниці.

Роман Куриленко опікується цієї справою вже більше дев’яти років і щиро вболіває за залізницю, навчає та виховує. Та й сам може виконати будь-яку роботу – від технічних нюансів до керування потягом.

На станції «Парковій» є справжня зала, як у звичайнісінькому вокзалі. Тут учні створили неймовірний стенд «Залізниці мрії» — казкове місто під склом, де живуть городяни, є озеро, тварини, ліси та поля, та яким курсує поїзд. Я натискаю кнопку, і казка оживає – маленька машина мчить містом, під звуковий супровід відкривається мініатюрний шлагбаум, пропускаючи потяг далі.

По вихідних і святах залізниця навчає дітей та катає відвідувачів, а у звичайні дні територією можна вільно прогулюватись, робити фото та запускати «Залізницю мрії».

— 30 відсотків наших учнів потім пов’язують життя із залізницею, — розповідає директор. — Ми вже стали своєрідним брендом. Це мініатюрна копія «Укрзалізниці» – тут є все, що ми звикли бачити у потягах.

Трохи екстриму

Мені дозволити зайти туди, де відбувається магія, – у кабіну машиніста. Зазвичай ним стають після трирічного навчання. Це серйозна та ризикована робота, адже машиніст відповідає за життя і безпеку пасажирів.

У маленькій кабінці ледь вистачає місця машиністу та його помічникові. Спекотно, затісно та багато різних кнопок. Звичайно, керувати потягом я не змогла – це суперечить правилам технічної безпеки. Але відчула атмосферу та емоції дуже гостро.

У вагонах специфічне повітря – воно сповнене запаху подорожей і чогось незвіданого, нового. І пропри те, що шлях залізниці короткий — у дорозі ви будете лише десять хвилин, відчуття залишаються дуже яскраві. Та й коштує це символічно – дорослий квиток — 25 гривень, дитячий – 20 (від двох до десяти років), а для дітей до двох років проїзд безплатний. Як і навчання юних залізничників.

Плачуть, сідаючи у вагон

Гуляючи територією, замислилася, наскільки сильно в мене залізниця асоціюється з дитинством — поїзди, шум, оголошення, які лунають ледь не на весь парк. Ці деталі незмінні вже багато років. І сьогодні дорослі, які свого часу були маленькими залізничниками, приводять сюди дітей.

— Буває, приходять пенсіонери, які років п’ятдесят тому були тут юними залізничниками, — розповідає Роман Куриленко. — І вони плачуть, сідаючи у вагон. Звісно, ми не беремо з них навіть символічну суму за квиток. Для них це епоха.

Фігурні кущі, білі фасади, яскраві блакитні поїзди — все тут різко контрастує із занедбаною атмосферою парка. Поодинокі матусі з візочками прогулюються територією залізниці, діти із захопленням задивляються на величезні, як для них, поїзди. Можливо, колись вони повернуться сюди, аби опанувати мистецтво залізничної справи і сісти за кермо справжнього локомотива.

— Дитячу залізницю у Дніпрі відкрили 6 липня 1936 року. Вона була першою в Україні та другою в СРСР і світі. Загальна довжина шляхів залізниці кілометр 800 метрів. Вокзал на станції «Парковій» побудований 1949 року. Тут же знаходяться управління дитячої залізниці та навчальний комплекс юних залізничників. Є також два тунелі — Козацький (завдовжки 10 метрів) і Січеславський (30 метрів), —

директор залізниці Роман Куриленко.

Про відкриття сезону сповіщає урочистий дзвін, який вивішують на станції. Спеціально для мене цю реліквію дістали зі сховища, адже сезон відкривають 1 травня.