«Феєрія Дніпра» — день другий: Пеппі та Шекспір

Як повідомляв сайт «НМ» в Дніпрі проходить театральний фестиваль «Феєрія Дніпра».

У другий день першого всеукраїнського  фестивалю були показані дві вистави: вдень «Пеппі Довгапанчоха» А. Ліндгрен Запорізького академічного муздрамтеатру ім. Магара та «Комедія помилок» Шекспіра Чернігівського академічного муздрамтеатру ім. Шевченка.

Від першої діти були в захваті! Та й як було їм не відгукнутися, коли Пеппі така «заводна», така неслухняна та водночас така мила, весела, її витівки не можуть викликати гніву, а тільки посмішку.  Навіть суворі вчительки у школі не могли на неї злитися за її непокору і постійні вигадки і полюбили її всією душею. Вона підкорила навіть поліцейського і злодіїв, які хотіли її пограбувати. Діти залишали залу збуджені, веселі, а у фойє на них ще й чекав сюрприз – повітряні кульки з емблемою фестивалю.

Ми ж, дорослі, не могли не поцінувати світле і гарне оформлення і костюми сценографа Надії Дворянкіної, чудовий акторський ансамбль, де усі підігрують один одному і всі разом грають на Пеппі (режисер Тетяна Лещова). Що ж до Пеппі, то ми навіч побачили, що журі  «Січеславни» цілком справедливо присудило нинішнього року  Поліні Чувашовій за цю роль  Гран-прі «Надія Січеславни-2017». Вона не тільки  чарівна, щира, безпосередня, заразлива, а ще й вправна  акробатка, танцюристка, словом,  дуже обдарована молода артистка.

А друга вистава увечері буквально приголомшила  вже  з самого початку   сценографічним рішенням — декорації заміняли  фото на заднику старовинних пейзажів, замків, залишаючи цим простір сцени вільним для акторів. Портрет Шекспіра, який час від часу «оживав», промовляв  якісь мудрі фрази  і  навіть підморгував глядачам. А у кінці обидві пари  близнюків, яких, природно, грають лише два актори, з’являються разом одночасно з допомогою комп’ютерної графіки,  і це виглядало, ніби то живі люди. Та найбільше вразив    фейєрверк віртуозних дотепних акторських знахідок, карколомних трюків,  неймовірна блискавична рухливість, акробатична вправність, особливо виконавців головних ролей  Євгена Бондаря   (Антіфол) і  Сергія Пунтуса (його слуга Дроміо). Тут вже стежиш не стільки за сюжетом, хоч він і привабливий, скільки за тим, ЯК цей сюжет майстерно розігрується, як миттєво перевтілюються герої.

Як виявилося, майже половина прекрасних акторів, зайнятих у цій виставі, закінчили наш театрально-художній коледж, у тому числі Євген і Сергій. Тому природним було запитання до  Сергія Пунтуса:

-Де ви навчилися таким прийомам гри, в нашому коледжі?

-Так, всьому я навчився у коледжі, це була база, а у Чернігівському театрі вже  тільки відточував ці навички.

— Чому ж ми  не бачимо такого вміння у випускників коледжу, які працюють у наших театрах?

— Розумієте, ми навчаємося різним прийомам гри, взагалі вивчаємо багато премудрощів  акторської справи, адже   ми маємо бути  різнобічними і  готовими до будь-яких  вимог режисерів, і що від нас вимагають, те ми й показуємо.

Я запитую головного режисера театру заслуженого артиста України Андрія Бакірова:

— Яким словом назвати  гру акторів  у цій виставі – акробатикою, виразною рухливістю?

 

— Це слово придумав ще Мейєрхольд – «біомеханіка», ми тільки активно застосували її.

— Це справило надзвичайно велике враження. А у вас усі вистави такі?

— У нас різні вистави. Ми працюємо з  кращою драматургією і вистави у нас різні – і рухливі, і для розуму, і для серця. І комедії, і драми.

— Що ж, будемо сподіватися на нову зустріч в наступній «Феєрії Дніпра».

— А у нас є  намір вже невдрвзі показати вам ще нашу «Ніч перед Різдвом» за Гоголем.

-Це приємна звістка,  з нетерпінням чекатимемо.

Тетяна АБРАМОВА.