Відвезли й мене вчитися до Катеринослава

«Открыт прием прошений на испытания», — ця фраза часто зустрічається в
оголошеннях на перших сторінках катеринославських газет початку серпня. Приватні
навчальні заклади міста — середні та спеціальні — нагадували, що незабаром стартує
навчальний рік (в одних школах — наприкінці серпня, в інших — у першій половині
вересня) і ще є час обрати для своєї дитини освітній заклад.

БАГАТО СХОДИНОК

Якщо сьогодні всі (або майже всі) з шести-семи років ходять до школи, після
закінчення якої можна вступити до технікуму, училища або вишу, то у дореволюційній
імперії система освіти мала трохи більше сходинок. Сільські діти безплатно отримували
початкову освіту у церковнопарафіяльних школах або двокласних початкових училищах, які відкривали земства; міські — у міських початкових училищах або у приватних училищах (за плату). Далі можна було вступати до платних гімназій, прогімназій, реальних, комерційних і спеціалізованих училищ і шкіл, інститутів і на курси.

До речі, на початку ХХ ст. курсами називали не кількамісячні лекції, а серйозні
навчальні заклади. Як, наприклад, семисеместрові Катеринославські технічні курси із
електротехнічним і будівельним відділами, що мали підзаголовок Technikum і в
положенні яких зазначалося: «Специальное учебное заведение, организованное по
образцу и программе заграничных техникумов, обнимающих курс выше средних
технических учебных заведений».

У нашому місті також діяли шестисеместрові архітектурно-художні курси з архітектурним, креслярським, художньо-малярським відділеннями та відділом
прикладних мистецтв (художньо-промисловим), які готували «надежных помощников
архитекторов и инженеров при возведении гражданских сооружений», «а также
слушателей к испытаниям на звание строительного техника, учителей и учительниц
средних или низших учебных заведений по рисованию и черчению, рукоделию».

НЕ ВСІМ ПО КИШЕНІ

Коли переглядаєш великий перелік навчальних закладів у катеринославських
довідниках 1910-х років, складається враження, що тогочасне місто було вельми
освіченим. Насправді ж, за деякими відомостями, якщо початкову освіту в тогочасних
українських містах хлопчики отримували майже стовідсотково й на 50 відсотків дівчатка, то з подальшою освітою справи були гірші — не всі могли за неї заплатити.
Витрачатися батькам доводилося як за навчання, так і за підготовку до нього, адже
до гімназій та училищ брали тільки тих, хто складав іспити. Готували дітей приватні
репетитори і навіть спеціальні школи. 6 вересня 1915 року на другій шпальті місцевої
газети «Приднепровский край» читаємо оголошення: «Приготовительная школа В. А.
Бахтуровой. Прием детей обоего пола для подготовки в низшие классы средних учебных заведений. Девочки принимаются на полный пансион. Репетиция, иностранные языки, музыка для желающих».

СКЛАДНІ ІСПИТИ

Іспитами починався навчальний рік і завершувався. Якщо учні не складали їх
наприкінці року, вони могли їх перескласти у перших числах вересня.
Про один кумедний випадок, що стався під час перескладання іспитів у 2-му
міському реальному училищі, до газети «Южная заря» на початку осені 1910 року
надійшов такий лист: «Была там переэкзаменовка по алгебре. Испытанию подвергались 15 учеников. И задали им задачу. Ученики решали, решали — ни один не решил. Пришли домой. Задали задачу репетиторам. И репетиторы не решили.
Теперь спрашивается, все ли экзаменаторы способны решить эту задачу, а ежели
нет, то будет ли переэкзаменовочникам предложена другая задача?

Вопрос этот в высшей степени интересует как переэкзаменовочников, так и их
родителей. Да и нас, людей совершенно посторонних».

СПОГАДИ ПРО ШКОЛУ

Цікаві деталі про деякі тутешні навчальні заклади залишив у спогадах письменник
Василь Сокіл, передрукованих краєзнавцем Миколою Чабаном у хрестоматії «У старому Катеринославі».

«Восени 1914 року відвезли й мене вчитися до Катеринослава. Там уже були
старший брат Микола та сестра Марія. Микола вчився у відомому комерційному училищі, яке готувало фінансових та господарських адміністраторів середнього рангу. А сестра — в жіночому приватному училищі Степанової. Для мене батьки визнали доцільним не комерційну, а гімназіяльну освіту. Очевидно, своїм педагогічним чуттям розуміли, що для кого краще. Справді, Микола став помітним у Донбасі гірничим інженером і дуже успішно прогресував, коли б не чорні тридцяті роки… Училище Степанової мало ухил в гуманітарну мистецьку освіту. Марія в тому училищі виявила вокальні здібності, згодом почала вчитися співу у відомої викладачки Катеринославського музучилища проф. Зінаїди Малютіної. 1925 року сестра була вже прийнята до Харківської державної опери, де почала блискучу кар’єру оперної співачки. А мене батьки спрямували на оволодіння гуманітарними науками.
Після року навчання в приватній гімназії Фовицького (пригадую неохайний вигляд
житлового будинку, пристосованого так-сяк до шкільних умов, — темні клясні кімнати,
недисциплінований склад учнів, непривітні вчителі, — я навіть зажурився…) мене
перевели до Другої клясичної гімназії. В місті була ще й перша, але туди дітям простого походження двері були зачинені.

Гімназія містилася в спеціяльно збудованих корпусах на Соборній площі у верхній
частині міста. Просторі, світлі кляси, велика заля, в якій перед уроками школярі ставали в шеренги і вислуховували молитву, після чого розходилися по клясних кімнатах. Дисципліна була зразкова. Суворі, але добрі були клясні вихователі. Директор Гудков страхав своїм велетенським ростом і широкою бородою. Навчатись у цій гімназії було приємно і легко. На перемінках (якщо було тепло) вибігали на площу перед гімназією, бігали, грали у футбол. Цей футбол на все життя запам’ятав: одного разу, набігавшись та розігрівшись, захворів на тиф і пролежав у маячні довгі тижні в палаті міської лікарні…

Не так легко було батькам з їхніми заробітками вчити відразу трьох дітей у Катеринославі. Однак ми не відчували нестатків, були неголодні, вдягнені, взуті…»

ЖИВІ МУЗЕЙНІ ЕКСКУРСІЇ

В історичному музеї ім. Яворницького до кінця вересня триватиме міні-виставка
«Школа: вчора, сьогодні», де експонуються підручники й шкільне приладдя різних
століть. У неділю, 24 вересня, наукові співробітники музею проведуть три живі екскурсії
(о 12.00, 13.30, 14.30) основною експозицією та міні-виставкою і розкажуть про те, як
з’явилася писемність у наших краях, чим писали козаки, яка книга тривалий час
вважалася першим підручником з історії України й перевидавалася 30 разів, і багато
іншого. Усі охочі зможуть самі спробувати написати літери й речення очеретом і
гусячими перами.
К фото
Жіноче училище Степанової містилося у будинку Мізка на розі сучасних вулиць
Шевченка й Грушевського.
Комерційне училище на Тюремній площі (нині будівля облради.
Реклама приватних навчальних закладів у катеринославській газеті 1915 року.
Учні Комерційного училища.