ЕКСКЛЮЗИВ У Дніпрі відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику Андрію Рибіцькому

6 листопада у дніпровській гімназії №76, де навчався захисник України Андрій Рибіцький, відкрили меморіальну дошку на його честь. На урочистий захід зібралися рідні, друзі, побратими, педагоги, представники міської влади та небайдужі дніпряни. Детальніше розповідає “Наше місто”.

Почесне право відкрити дошку надали матері героя – Ользі Рибіцькій та його сину Матвію. 

-Наш Андрій був дуже світлою, доброю, щирою людиною, – розповідає Ольга Василівна. – Завжди усміхнений, завжди готовий прийти на допомогу. І з самого дитинства був надзвичайно відповідальний — йому можна було доручити будь-яку справу, і він завжди її виконував. Він любив усе українське. Це, мабуть, іде з родини, бо коли він був маленьким, я йому співала колискові, а потім — українські народні пісні. Він знав їх безліч, і ця любов до України пройшла з ним через усе життя.

Мати каже, що перша вишиванка у Андрія з’явилася ще у дитячому садочку.

-Потім у нього були інші, і він ними дорожив, – ділиться Ольга Рибіцька. – Для нього вишиванка — це був не просто одяг, це був символ. Ми сподіваємося, що його син Матвій підросте й одягне татову вишиванку. Бо в Андрія цей патріотизм був у серці завжди.

Коли почалася повномасштабна війна, Андрій не вагався і став на захист України.

Батьки захисника

– Він не міг сидіти вдома, – каже Ольга Василівна. – Пішов із хлопцями, такими ж відчайдухами, які ніколи не служили, але розуміли, що треба стати на захист. Вони потрапили до територіальної оборони, у 128-му бригаду. Він виконував свій обов’язок до останнього подиху.

Андрій Денисенко, заступник міського голови Дніпра, розповів, що служив разом із Андрієм Рибіцьким. 

– Ми разом служили у складі територіальної оборони, – сказав Андрій Денисенко. – Він був сильною, світлою людиною, справжнім добровольцем, загинув у ближньому контактному бою. Коли штурмові групи ворога підійшли на близьку дистанцію й увірвалися до наших позицій, Андрій був смертельно поранений. Але він із побратимами відбив цей штурм, знищив більшість групи і навіть захопив декількох у полон. Того дня наші роти були на різних флангах, але я чув цей бій по рації. І знаю — Андрій бився до кінця.

Заступник міського голови підкреслив, що приклад Андрія Рибіцького має виховне значення для молоді.

-Він був директором серйозної фірми, мав бізнес, родину, але все залишив і пішов на фронт добровольцем, – додав Андрій Денисенко. – Це людина честі, гідності, українського серця. Він змалку розмовляв виключно українською мовою — так його виховали батьки. І сьогодні, дивлячись на його фото на дошці, я сам схиляю голову перед його пам’яттю.

У гімназії №76 з теплотою згадують свого випускника. Учителі кажуть, що Андрій був добрим, щирим, завжди усміхненим і принциповим.

-Ім’я Андрія Рибіцького назавжди залишиться в історії нашої школи, — зазначають педагоги. – Його життя — приклад мужності й любові до Батьківщини для кожного учня.

Довідково: Андрій Рибіцький народився і виріс у Дніпрі. Навчався у гімназії №76 з першого класу, був старанним, дисциплінованим, доброзичливим учнем і вже тоді мав чітку громадянську позицію. Після школи здобув фах інженера-механіка, працював керівником, мав родину, власну справу, користувався повагою колег і друзів.

Після початку повномасштабного вторгнення 1 березня 2022 року Андрій добровільно вступив до лав територіальної оборони Дніпра, служив у 128-й бригаді. 27 серпня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Володимирівка на Донеччині, він вступив у ближній стрілецький бій з переважаючими силами російських окупантів і загинув від смертельного поранення. Йому було лише 34 роки.

За особисту мужність і самовідданість Андрій Рибіцький нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Фото Валерія Кравченка та Анни Гончаренко.

Читайте також: У Дніпрі меморіальну дошку Олександру Половиці встановили на фасаді рідної школи загиблого бійця.

Раніше ми писали: У Дніпрі відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику Юрію Муравйову.