У всьому світі вересень — це місяць поінформованості про дитячий рак. Щорічно в Україні онкологічні захворювання діагностуються більш ніж у тисячі дітей. На жаль, Дніпропетровська область є лідером серед всіх регіонів у цій сумній статистиці. Щорічно виявляється близько 70 нових випадків, і більша половина хворих проходять лікування у Регіональному медичному центрі родинного здоров’я у Дніпрі. Також сюди госпіталізують і діток, які через повномасштабну війну стали вимушеними переселенцями, або ж на тих територіях, де вони проживають, немає можливості пройти обстеження і лікування. Журналісти «Наше місто» поспілкувалися з найкращими в області дитячими онкогематологами.
Важливо діагностувати якомога раніше
Головна мета проведення місяця поінформованості про дитячий рак – підтримати пацієнтів, уражених раком крові, та їхніх батьків, поширити обізнаність серед населення про важливість ранньої діагностики. Бо для онкології зазвичай не існує однієї причини. Це мультифакторіальне захворювання, яке майже неможливо попередити, але надважливо діагностувати якомога раніше. Для цього треба бути уважними до здоров’я своїх дітей, вчасно проходити медогляди, здавати щорічний чек-лист аналізів. Чим раніше вдасться діагностувати рак, тим більше шансів, що настане ремісія, а можливо, і повне одужання.
Ольга Сирневич, дитячий гематолог КП “Регіональний медичний центр родинного здоров’я” Дніпропетровської облради
– Найпоширеніша форма дитячого раку – гострий лімфобластний лейкоз, – розповіла Ольга Сирневич, дитячий гематолог. – Це рак крові та кісткового мозку, який займає 80% у загальній структурі дитячої онкології. Проте за останні роки було досягнуто значного успіху у лікуванні цього страшного захворювання і наразі близько 90% маленьких пацієнтів з ГЛЛ виліковуються. Далі у структурі захворюваності йдуть злоякісні пухлини лімфатичної системи – лімфома Ходжкіна і Неходжкінські лімфоми. Основна їх відмінність полягає у типі залучених лімфоцитів. Рідше зустрічається рак нервової системи, кісток, нирок та інші.
Вона відзначила, що відкриття у медицині відбуваються постійно, з’являються нові високоефективні препарати, змінюються методи і підходи, завдяки чому боротьбу з раком вдається вести швидше і дієвіше.
– Це імунотерапія, таргетна терапія, які спрямовані конкретно на вражені клітини і переносяться організмом краще, ніж хімія, – пояснила лікарка. – Частково препарати закуповує Міністерство охорони здоров’я. Також допомагають благодійні фонди, особливо у тих випадках, де проводиться трансплантація кісткового мозку.
До речі, на початку 2024 року в Регіональному медичному центрі родинного здоров’я відновили такі операції і вже провели кілька вдалих втручань. У Дніпрі наразі роблять аутотрансплантацію. Це коли пацієнт є донором стовбурових гемопоетичних клітин для самого себе. Трансплантація необхідна, якщо захворювання не реагує на стандартні терапевтичні методики.
Лікарка каже, що, крім медикаментозного лікування, важливу роль у боротьбі з онкологічними захворюваннями відіграє психічне здоров’я як дитини, так і її батьків. Будь-яка хвороба – це стрес, а смертельно небезпечна – паралізуючий страх, розпач, депресія. Тут надважливо зібратися з силами усій родині, посміхатися навіть скрізь сльози і ніколи не здаватися. У цьому, як може, допомагає увесь колектив Онкогематологічного центру.
– Зрозуміло, що перебування у лікарні, навіть короткочасне, – це шок для дітей, – каже лікарка. – А при онкології доводиться у ній жити. Хіміотерапія дуже агресивна, страждають усі органи і системи організму. Це нудота, відсутність апетиту, безсилля, головний біль… На фоні ослаблення організму додаються інфекції. Психологічно важко усім. Бувають випадки, коли діти підтримують батьків, а не навпаки, як ми звикли. Сльози на очі навертаються, коли бачиш, як маленькі янголятка кажуть: «Мамо, не плач, я обов’язково одужаю!». Така взаємопідтримка надзвичайно важлива!
– Ми, лікарі, теж намагаємося зарадити і підбадьорити, як можемо. Також у лікарні є професійні психологи, приходять волонтери, які організовують різноманітні розважальні заходи, – розповіла Ольга Сирневич. – Ще у нас є Школа супергероїв, де вчителі допомагають пацієнтам надолужувати освітні втрати. Графік занять підлаштовується під кожного пацієнта індивідуально, враховуючи лікування, яке діти отримують. Оптимізм – головний «ворог» всіх хвороб».
Трансплантація – шанс на життя для 14-річного Володимира
Блок інтенсивної терапії. В одній з палат перебуває 14-річний Володимир. Йому вже провели трансплантацію і наразі триває процес відновлення.
– Цей пацієнт потрапив у відділення у 2023 році, скаржився на кашель, підвищення температури, – розповідає Олександр Юрійович Авілов – дитячий онколог. – При обстеженні виявлено новоутворення переднього середостіння. Зробили біопсію, з’ясували, що воно злоякісне. Провели передопераційний курс хіміотерапії, потім хлопця оперували разом з кардіохірургами. Це була складна, тривала операція. А далі було ще досить багато курсів хіміотерапії. 4 звичайної, потім ще 4 курси хіміотерапії другої лінії.
Олександр Юрійович Авілов – дитячий онколог
Пацієнт пройшов також складне лікування за допомогою високих доз хіміотерапії. Цей метод знищує не лише ракові клітини, але й здорові клітини кісткового мозку.
– На хіміотерапії досягли нормальних результатів, пухлина зменшилась, – сказала Ірина Вікторівна Посмітюха, завідувачка онкогематологічного відділення. – Коли пацієнт був готовий, ми вилучили його стволові клітини. Маємо спеціальне обладнання, за допомогою якого це зробили. Потім клітини проходять підготовку у стерильному середовищі. Після чого матеріал заморожують при температурі – 80-90 градусів. Згодом розморозили матеріал і пересадили його пацієнтові.
Володимир протягом двох тижнів перебував у окремому приміщенні в цілковитій ізоляції.
– Ми заходили у стерильних халатах, масках, шапочках, бахілах, – розповіла Ірина Вікторівна. – Більше ніхто не заходив, навіть мама хлопця. Вона була у сусідньому боксі. Її завчасно обстежили та зробили щеплення від інфекцій.
Після того, як пацієнтові зробили пересадку, почався небезпечний період, коли мають прижитися його стовбурові клітини.
– У нього все було дуже складно, – пригадує лікарка. – Проблеми з тиском, кандидоз, кровотечі, блювота, ентероколіт. Звісно, що самі ми б не впорались. Тут комбінована робота багатьох фахівців. Участь онкологів, лікарів, які виконували хіміотерапію, реаніматологів, трансфузіологів, хірургів, працівників лабораторії та радіаційної медицини тощо.
Фото з телеграм-каналу голови ДніпроОВА Сергія Лисака
Приблизно через місяць після проведення високодозної хіміотерапії Володимира перевели з реанімації.
– Зараз його стан значно кращий, – каже Олександр Юрійович, дитячий онколог. – У нього вже не нульові показники. Гемоглобін вже 93, лейкоцити – 5,5, тромбоцити – 32. Звісно, він ще не одужав, але намітилася тенденція до одужання. У цієї дитини унікальний випадок. У хлопця перед серцем була дуже велика пухлина. Його декілька разів оперували, виконували реконструкцію великих судин. Це було дуже складно. На жаль, ми не можемо гарантувати, що він одужає повністю. Ці пухлини можуть проростати в структуру легень, де технічно неможливо оперувати. Тому наша надія лише на цю хіміотерапію та трансплантацію.
З початку року дніпровські лікарі провели трансплантацію п’ятьом дітям
За останні півроку п’ять пацієнтів у Дніпрі вже пройшли процедуру аутотрансплантації кісткового мозку. Це нова, високотехнологічна методика, яка дозволяє боротися з раком навіть у найскладніших випадках. Потужний поштовх для розвитку трансплантації кісткового мозку в Україні у цьому році зробила і сама держава. До Програми медичних гарантій внесли пакет «Лікування дорослих та дітей методом трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин». Не секрет, що ці операції дуже дороговартісні, а тепер вони повністю проводяться з відшкодуванням витрачених коштів державою. КП «Регіональний медичний центр родинного здоров’я» має договір з НСЗУ щодо надання цих послуг.
Та навіть незважаючи на позитивні результати, рецидиви трапляються.
– Найбільші проблеми виникають через 2 та 5 років, – каже Олександр Юрійович. – Якщо мине цей період, то ми можемо сказати, що все добре. У нас є дитина, у якої рецидив стався через місяць. Після цього їй зробили трансплантацію, вона вже приїздила на контроль. Сподіваюся, що ми її вилікували остаточно.
Лікарі відзначають, що хоча процедура аутотрансплантації є складною і пов’язаною з певними ризиками, попередні результати дуже обнадіюють. Більшість дітей, які пройшли лікування, почуваються добре і продовжують жити повноцінним життям.
– У нас це не перша дитина така, ми вже маємо статистику, що через певний проміжок часу все добре, – каже Ірина Вікторівна. – Є діти, у яких вже минуло понад два місяці. Ми робили контрольні КТ, все в нормі. Є пацієнти, у яких минуло вже 8-9 місяців після трансплантації. Це резистентно-стійкі до стандартної терапії діти. Їм було недостатньо тієї хімії, яка проводиться стандартно. Тому переходили на інші методи лікування.
На шляху до одужання: історії дітей, які перемагають рак
Всі питання, що стосуються лікування пацієнтів вирішує мультидисциплінарний консиліум. Зустрічаються кардіологи, хірурги, неонатологи, онкологи тощо. Такий підхід дозволяє розробити індивідуальний план лікування для кожного пацієнта.
16-річний Станіслав – талановитий хокеїст. Його хвороба почалася з банальної застуди, але швидко переросла у серйозне захворювання. Лікування виявилося складним і тривалим.
– Мій син підхопив звичайний вірус, думали, що за декілька днів все мине, – розповідає Юлія, мама Станіслава. – Йому вже ставало краще, але була слабкість. Він у нас спортсмен, завжди дуже активний, а тут був кволим. Здали аналізи, виявилось, що дуже низькі тромбоцити. Склери пожовтіли, з’явились петехії на кінцівках. Нас направили в обласну дитячу лікарню. Ми були в інфекційному відділенні, де діагностували цитомегалавірус, гепатит С. Але це був не основний діагноз. Синові зробили пункцію, з’ясувалося, що проблеми гематологічні – апластична анемія. З березня цього року лікуємося, він пройшов хіміотерапію. Дуже специфічне лікування. На даний момент мова про одужання поки не йде, але мій син став менше інфузозалежний.
Для Станіслава гостро стоїть питання продовження навчання, адже спорт – невід’ємна частина його життя.
– Мій син вчиться у Києві, у спортивному коледжі, – сказала Юлія. – А як йому вчитися, якщо він не має можливості тренуватися. Є варіанти, щоб він залишився вчитися онлайн. Бо ми не розуміємо, наскільки затягнеться лікування.
14-річний Артуш мріє стати автомеханіком. Але його плани на майбутнє довелося відкласти через страшний діагноз. Хлопчик проходить важке лікування, але не втрачає оптимізму.
– Я тут перебуваю вже 9 місяців, – розповідає Артуш. – Мені роблять хіміотерапію, підвищують показники аналізів за потреби. Зараз у мене передостання хімія і все. Далі я планую закінчити 9 клас і йти навчатися в автотранспортний.
Мама Артуша розповідає про довгий шлях, який їм довелося пройти. Вона висловлює щиру вдячність медикам, які врятували життя її сина.
– У нього була гуля на вилиці, ми звернулися спочатку в одну лікарню, потім в іншу, – пригадує Христина. – Ніхто не міг визначити, що це таке. А потім ми звернулися до щелепно-лицьового хірурга, він нас сюди направив. Він мого сина і оперував. Це була надскладна операція, яка тривала 10 з половиною годин. Тут дуже добре ставляться до пацієнтів, лікують дітей та підтримують батьків. Також велику підтримку дає Школа супергероїв. Родичі та однокласники не залишилися осторонь. Вчителі постійно телефонували, приходили до нас. Підтримка дуже допомогла.
Ці історії – лише маленька частина великої боротьби, яку ведуть з раком діти, їхні батьки та лікарі. Тільки у такому тандемі страшну хворобу можна здолати. Вони нагадують нам про те, що навіть у найскладніших ситуаціях важливо не втрачати віру і підтримувати один одного.
Фото: Володимир Федорищев, Валерій Кравченко, телеграм-канал голови ДніпроОВА Сергія Лисака.
Категорія: Інтерв'ю, Новини Дніпра, Новини здоров'я Дніпра, Тема дня
