ЕКСКЛЮЗИВ Приклад для всієї України: як Дніпро акумулює ресурси й допомагає переселенцям

Дніпро – одне із міст України, яке з початком повномасштабного вторгнення прийняло найбільшу кількість переселенців. Наше місто стало не лише новою домівкою для майже 200 тисяч українців, а й потужним розподільчим гуманітарним хабом. Місцева влада Дніпра мобілізувала ресурси та надає допомогу всім, хто цього потребує. Детальніше про підтримку ВПО читайте в матеріалі “Нашого міста”.

Почали все з початку: історії ВПО, які знайшли прихисток у Дніпрі

У Дніпрі з березня 2024 року внутрішньо переміщеним особам надаються набори продуктів харчування, придбані коштом міста. Отримати їх мають право ВПО, які зареєструвалися у Дніпрі після 24 лютого 2022 року та проживають у гуртожитках. Мова йде про людей похилого віку, осіб з інвалідністю, матерів з дітьми, недієздатних осіб та дітей віком від 3 до 18 років.

– Особи, які перемістилися до Дніпра та вперше звернулися для отримання довідки ВПО, проживають в місцях тимчасового компактного проживання та не належать до зазначених категорій, отримують набір продуктів харчування одноразово, – повідомила Юлія Крохмаль, завідувачка сектору соціального захисту ВПО управління у справах ветеранів та ВПО департаменту соцполітики ДМР. – Також продуктові набори отримують особи з-поміж ВПО, які перебувають у складних життєвих обставинах та отримують соціальні послуги Дніпровського міського центру соціальних служб.

До набору входять готові перші та другі страви з м’ясом, консерви, галети, чай, кава, цукор, мед, джем та вермішель. 

– Для отримання таких продуктових наборів особи вищезазначених категорій мають звернутися до УСЗН за місцем проживання. Потрібно написати заяву і надати паспорт, довідку ВПО та свідоцтво про народження дітей, – додала Юлія Крохмаль.

Любов Іванівна та Олександр Олександрович отримують сьогодні продуктовий набір. Родина приїхала до Дніпра у  квітні 2022 року. Вони були змушені поспіхом тікати з рідного Сєвєродонецька.

– Ми два місяці жили під постійними обстрілами, – пригадує Любов Іванівна. – Сиділи навіть без хліба, наші солдати нас підгодовували. Потім військові вивезли з міста, довезли до Лисичанська. Там висадили, ми чекали на інший транспорт, першим прийшов автобус на Дніпро. Ось вже понад два роки ми тут живемо. Наше житло у Сєвєродонецьку згоріло. Був будинок, господарство, город… Дуже шкода. Рідних нікого не залишилось, тож немає куди повертатися. А у Дніпрі нам подобається. Головне, що є дах над головою. Добре, що дають такі хороші продуктові набори. Тим паче, що привезли у гуртожиток, не потрібно нікуди їхати.

А родина Остапенків приїхала з Попасної. У Дніпрі живуть їхні родичі, тож і Тетяна з чоловіком обрали це місто як прихисток. Адже залишатися вдома було вкрай небезпечно.

 – З першого дня війни у Попасній були безперервні бомбардування, – розповідає Тетяна. – У нашому будинку вибило всі вікна. Уламок залетів до кімнати, ми злякались та побігли до укриття. Були там довго, потім захворіли, ліків не було, вирішили виїжджати. Це було дуже складно. Автобуси обстрілювали, дорога була під прицілом ворога. Місто Попасна практично розбите. Наш будинок горів, по ньому було декілька влучань, там вже не було даху. А що зараз з нашим житлом, ми не знаємо. Нас вивезли до Бахмута, а вже звідти ми власними силами поїхали далі – до Дніпра. Спочатку жили у хостелі, потім винаймали квартиру, але це було для нас дорого. Тому вирішили жити у гуртожитку. Тут вже звикли, нам все подобається, дякуємо місту за підтримку у вигляді продуктових наборів. 

Наталія приїхала з Торецька, що на Донеччині. Її син закінчив дев’ятий клас вже у Дніпрі, зараз розмірковує над вступом.

– У нас бойові дії з 2014 року, бо за нами відразу Горлівка, розповіла Наталія. – Тож ми були сірою зоною. А з початком повномасштабного вторгнення обстріли значно посилилися. Йдеш на роботу і дивишся, за яким деревом ховатися. Дитину ми відправили до родичів у Дніпро майже відразу. Самі ще місяць трималися, а потім поїхали зі сльозами на очах. До обстрілів не можна звикнути. Але мій батько залишився там. Йому 73 роки, він навідріз відмовився їхати. Дивиться і за нашим будинком. Ми сподіваємось, що коли настане мир, ми повернемося додому. А поки намагаємось пристосуватися. Суттєва підтримка – продуктові набори, які ми отримуємо у Дніпрі. 

Також з Торецька два роки тому до Дніпра приїхала і Людмила Григорівна. 

– Мені допоміг син виїхати з рідного міста, яке обстрілював ворог,  каже Людмила Григорівна. – Цілодобово у Торецьку лунали вибухи. У нашій дев’ятиповерхівці є хороший підвал, ми там ховалися. Там було все обладнано, і вбиральні, і умивальники, і запаси води, і ліжка. Люди там ще залишились, вони живуть у тому підвалі. А я у Дніпрі живу у гуртожитку. У мене маленька пенсія, а ці продуктові набори від міста дуже допомагають протриматись. В них все, що потрібно людині для харчування, і все дуже смачне. 

Олена з сином Артемом ще на початку війни приїхала до Дніпра з міста Гірник, що на Донеччині. Хлопцю 18 років, він вчиться у Дніпрі в університеті, хоче стати журналістом. 

– Дуже сумую за домівкою, –  каже Олена. – Нещодавно їздила туди на декілька днів, якраз був приліт. В місті взагалі постійно дуже гучно. У нашому будинку тріщини на стінах, вікна не зачиняються. Мій рідний брат залишився там, бо для виїзду потрібні гроші. А ми з сином у Дніпрі, це красиве, гостинне місто. Нам тут надали всебічну підтримку. 

В’ячеслав Олександрович приїхав з Сіверська на початку повномасштабного вторгнення. Його вивезли волонтери. 

– Місто обстрілювали з перших днів війни, – розповідає чоловік. – Навкруги палали будинки. Мій будинок не вцілів, на жаль. Більшість моїх знайомих та сусідів виїхали. А ті, хто залишився, живуть у підвалах. Я приїхав до Дніпра і вже звик тут. Щойно отримав продуктовий набір. Це суттєва підтримка для мене. Але моя найбільша мрія – повернутися додому.

Новий дім – нові можливості: як Дніпро підтримує родини ВПО з дітьми

У Дніпрі велику увагу приділяють родинам внутрішньо переміщених осіб з дітьми. Серед іншого, для них проводять заходи, спрямовані на всебічний розвиток малечі та відновлення емоційного стану.

– За підтримки БО «Надія і житло для дітей» створено Службу підтримки сімей з дітьми раннього та молодшого віку (до 6 років). У 2024 році допомогу психолога, логопеда та фахівця з фізичного розвитку служби отримали 34 дитини ВПО, – сказала директорка Дніпровського міського центру соціальних служб Анастасія Тищенко. – За 2024 рік допомогу у центрі «Мамине щастя» отримали 19 жінок – ВПО. 

У Дніпрі працює міський центр соціальних служб. В ньому можуть отримати допомогу родини, які опинилися у скрутних життєвих обставинах. Центр надає психологічну допомогу, проводить тренінги для батьків та заняття з розвитку дитини.

Пані Ксенія разом зі своєю дворічною донькою Стефанією переїхала до Дніпра зі Слов’янська. Наразі вони отримують підтримку та допомогу у Дніпровському міському центрі соціальних служб, де проходять різноманітні програми. Це консультації з психологом і логопедом, участь у арттерапії та фізичній лікувальній руханці.

– Донечці дуже подобається, – ділиться Ксенія Дєткіна. – Вона з радістю відвідує всі ці заняття. І я бачу позитивні зміни. Наприклад, після заняття з логопедом дитина стала набагато краще розмовляти.

Маленька Стефанія отримала статус дитини, що постраждала від війни.  До речі, у Дніпрі такий статус мають 1110 хлопчиків та дівчаток.

– На обліку управління – служби у справах дітей знаходиться 192 дитини ВПО, які прибули без супроводу законних представників. Усі діти влаштовані тимчасово в родини, під опіку/піклування, в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, – додала директорка Дніпровського міського центру соціальних служб Анастасія Тищенко.

Унікальні соціальні проєкти для ВПО похилого віку

У Дніпрі опікуються дозвіллям людей елегантного віку. З 2016 року за ініціативи міського голови Дніпра Бориса Філатова у місті запрацював проєкт «Університет третього віку», що є унікальним як за своїм масштабом, так і наповненням. Восени 2022 року рішенням міської ради були внесені зміни до роботи: відтепер учасниками УТВ можуть стати й внутрішньо переміщені особи, місцем фактичного перебування яких є Дніпро. Наразі до УТВ приєдналися близько 1000 переселенців. 

 – Я – переселенка з Донецької області, – розповіла Антоніна Ткаченко. – Вже рік беру участь у заходах, які проводить УТВ. Відвідую гімнастику, а також східні танці та йогу. Мені дуже подобаються ці заняття. Вони дають змогу відволіктися від тривожних новин та негативу. 

Комунальна установа «Дніпровський міський територіальний центр соціального обслуговування» ДМР надає соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю і людям, які потрапили у складні життєві обставини та потребують сторонньої допомоги. 

– З початку 2024 року послугами терцентру скористалися понад 1,2 тисячі ВПО, – сказала  директорка Дніпровського міського територіального центру Ольга Мешко. – У територіальному центрі переселенці отримують низку соціальних послуг: догляд вдома – 120 ВПО, денне перебування – 151 ВПО, надання натуральної допомоги – 1107 ВПО.

Одна з постійних відвідувачок територіального центру – Любов Михайлівна. Вона відвідує психолога, заняття з гімнастики, сеанси масажу.

–  Я – переселенка з Луганської області, – розповідає Любов Михайлівна. – Мого будинку вже немає, навіть міста немає. Ми дивом залишилися живі. Війна почалася у лютому, але ми сподівалися, що нас омине лихо. Два тижні сиділи в укритті місцевої гімназії, потім стало трохи тихіше і ми вирішили звідки тікати. А невдовзі після нашого виходу з міста стався приліт якраз в цю гімназію. Будівля обвалилася, а люди, що були у сховищі, загинули. Я приїхала до Дніпра. Була у розпачі, постійно плакала. Дякувати Богу, що дізналася про терцентр і почала сюди ходити. Завдяки дівчатам, що тут працюють, я забуваю про свої проблеми й живу далі. 

Підтримка та турбота: Дніпро піклується про переселенців 

Станом на сьогодні у Дніпрі зареєстровані близько 174 тисяч ВПО. Загалом за час повномасштабного вторгнення через Дніпро пройшли понад 200 тисяч вимушених переселенців.

– З початку війни допомога на проживання надавалась близько 130 тисячам ВПО, – повідомила Юлія Крохмаль, завідувачка сектору соціального захисту ВПО управління у справах ветеранів та ВПО департаменту соцполітики ДМР. – У 2024 році станом на 1 червня її отримують 35 478 ВПО. Компенсацію за тимчасове розміщення ВПО отримують 1230 містян. У 2023 році розпочато виплати компенсації за витрати за комунальні послуги приватним та комунальним закладам, які прихистили переселенців. На 1 червня таку компенсацію отримують 5 закладів за розміщення 232 ВПО.

Дніпро є прикладом для всієї України, як, попри війну та нестабільність, акумулювати в собі ресурси та допомагати тим, кому це вкрай необхідно. 

Фото Володимира Федорищева.

Читайте також: Перевірка місця проживання ВПО: як переселенцям не втратити виплати.