ЕКСКЛЮЗИВ Як у Дніпрі охороняються пам’ятки архітектури під час війни

18 квітня в Україні відзначається День пам’яток історії та культури. Яким чином у Дніпрі охороняються пам’ятки зараз, під час війни? Чи є на це кошти, а також сили та натхнення у тих, хто цим опікується у прифронтовому місті? Про це «Нашому місту» розповіла Надія Лиштва –  начальник  Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради.

Реставрація поки що на паузі

Після початку великої війни ситуація з охороною пам’яток значно ускладнилась. Існує постанова Кабміну, згідно з якою всі роботи, які пов’язані з реставрацією різноманітних об’єктів, виданням книжок з історії міста не фінансуються з бюджету.

– На 2022 рік в нас була запланована низка цікавих проєктів, – згадує Надія Лиштва. – На них були закладені кошти у бюджеті, але використати їх після 24 лютого стало неможливо. Поки йде війна, реставрація пам’яток неможлива. Зараз можна тільки проводити протиаварійні роботи, якщо поряд з якоюсь пам’яткою відбувся «приліт». У Дніпрі є декілька пам’яток, які пошкоджені від вибухової хвилі. Ці споруди знаходяться у районі Троїцького ринку та  проспекту Сергія Нігояна. На Святослава Хороброго, 22 було вибите скло, на Старокозацькій, 10 – пошкоджений ліпний декор. На Троїцькій, 8 довелося наново перекрити дах. Треба розуміти, що реставрація – дуже коштовна річ. Наприклад, оновлення фасаду будинку по вже затвердженому проєкту обійдеться десь у 6 мільйонів гривень. Звісно, якщо після цього у такий будинок буде влучання, кошти будуть витрачені даремно.

Міжнародні партнери не поспішають на допомогу

За словами Надії  Юріївни, зараз є чимало звернень від дніпрян стосовно руйнування пам’яток. Але поки що відремонтувати їх неможливо. Треба ще зазначити, що кошти на реставрацію у мирні часи йшли суто з міського бюджету. Була ідея запустити програми співфінансування таких робіт, наприклад, разом з мешканцями ОСББ. Але поки що такі проєкти не здійснились. Співробітники Управління з питань охорони культурної спадщини також звертались до міжнародних партнерів. Але зараз вони надають фінансування тільки на ремонт тих пам’яток, які були пошкоджені війною. Та все рівно кожен випадок є індивідуальним.

– У Нікополі наразі не залишилось жодної не пошкодженої пам’ятки архітектури, – зазначає Надія Лиштва. – Тим не менш, міжнародні кошти туди зараз ніхто витрачати не буде з декількох причин. Немає робітників, які зроблять обміри чи фотофіксацію. Немає тих, хто буде потім працювати під обстрілами. До того ж, багато хто з будівельників уникає мобілізації, тому не хоче працювати офіційно. Утім, це не впливає на те, що у Дніпрі  дуже багато нових будівництв. Не знаю, чи легально там працюють робітники. Цим мають займатись відповідні органи.

У держреєстрі пам’ятки під захистом

Нещодавно згідно з Постановою Кабінету Міністрів України  “Про внесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”  внесено пам’ятки, які були взяті на облік ще у 1963 році. Серед них – 14 з Дніпра. Протягом більше 60 років багато хто з власників казав: а ми не знали, що це пам’ятка, бо її немає у держреєстрі. А тепер інформація стосовно них приведена до ладу. Щодо приведення цих об’єктів до кращого зовнішнього стану – з цим складніше.

Наприклад, до цього реєстру був внесений Палац студентів ДНУ ім. О. Гончара, який належить Міністерству освіти та науки України. Тож саме звідти мають йти кошти на його ремонт. А Дніпровський академічний театр драми та комедії, фасад якого теж потребує оновлення, знаходиться у власності Дніпропетровської обласної ради.

– З комунальних об’єктів у цьому списку – тільки так званий Будинок губернатора на вул. Воскресенській, 14, – підкреслює Надія Лиштва. – Його реставрація мала початись у 2022 році. Чекаємо завершення воєнного стану, щоб реалізувати цей проєкт. Що стосується інших будівель, то, наприклад, я вважаю, що якщо б Англійській клуб, який знаходиться за театром ім. Т. Шевченка, раніше потрапив до реєстру, не було б такої кількості його перепродажу з одних приватних рук в інші. Все це відбувалось з численними порушеннями. Але Англійський клуб був пам’яткою не місцевого, а національного значення, тож ми нічого не могли вдіяти. Тільки фіксували порушення та повідомляли про них у державні органи.

Що робити з «альтернативно обдарованими»

Ще одна нагальна проблема у царині охорони пам’яток стосується того, що попри війну, дніпряни продовжують робити ремонти, при цьому досить часто роблять це з певними порушеннями. Таких людей Надія Лиштва справедливо називає «альтернативно обдарованими». Саме вони можуть вивести каналізаційну трубу на фасад будівлі або вибудувати величезну прибудівлю. Про такі випадки сусідам порушників  варто повідомляти до Інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради. Саме її співробітники виносять припис на демонтаж подібних конструкцій.

– Якщо мова йде про незаконне знесення будівель, раджу мешканцям Дніпра викликати поліцію, –  наголошує Надія Юріївна. – Численна кількість таких робіт не погоджена ні з ким. До того ж, місцева влада не може їх зупинити – в нас немає таких повноважень. Ці питання знаходяться у площині Міністерства культури України. Ми не можемо прийти та зупинити будівельну техніку. Тому не треба вважати, що якщо ви написали пост у фейсбуці про те, що десь зноситься пам’ятка архітектури, то ви вже виконали свій обов’язок. Треба діяти.

Чий фасад – питання відкрите

Надія Лиштва зі своїми колегами також неодноразово викликала поліцію, щоб вона перевірила дозвільні документи, зупинила роботи. Наприклад, коли мова йшла про незаконне фарбування пам’яток архітектури. Навіть якщо комусь колір фарби здається яскравим та доречним, за декілька років ця фарба може суттєво зіпсувати поверхню старовинної цегли.

– Існує проблема з тим, що нашими законами не визначено – кому саме належить фасад тієї чи іншої будівлі, – каже Надія Юріївна. – Місту чи містянам. Чомусь коли на фасаді з’являються кондиціонери, а балкони закриваються скляними конструкціями, він належить мешканцям квартир. Але коли на цьому ж фасаді щось відпадає, мешканці звертається до міської влади з проханням його відремонтувати. У той самий час ми можемо ремонтувати такі фасади, тільки якщо містяни погоджуються прибрати все те, що незаконно там встановили. У нас був подібний випадок на Озерному майдані, 22 (колишня вулиця Боброва). Люди нібито самі хотіли, щоб міська влада зробила реставрацію фасаду, але мешканці однієї з квартир категорично відмовились прибирати звідти пластиковий балкон. Справа зайшла у глухий кут.

Попереду чекають будівництва

Те ж саме стосується знесення стін всередині будівлі. Коли будинку більше 100 років, навіть перегородка має несучу функцію.  Якщо після перепланувань будинок почне тріщати і валитися, винуватець цього заплатить штраф у розмірі 1700 гривень. Звісно, це фактично ні про що. Дізнатись про те, чи належить та чи інша будівля до пам’яток  архітектури, можна на сайті. До того ж майже на всіх таких пам’ятках висять охоронні дошки. Хоча іноді їх крадуть – нещодавно це відбулось у будівлі за адресою Соборна площа, 5. Але від цього вона не зникла зі списку пам’яток. У будь-якому випадку, відреставрований фасад будівлі збільшує ціну на квартиру, якщо раптом хтось з власників захоче її продати.

– Звісно, зараз всі ми, і разом з нами дніпровські будівлі, переживаємо складні часи, – підсумовує Надія Лиштва. – Але коли стає сумно, я згадую свою дуже позитивну колегу з Херсона на ім’я Світлана. Вона пережила окупацію свого міста, затоплення через знищення ворогом Каховської ГЕС. Зараз її рідне місто постійно знаходиться під обстрілами. А пані Світлана каже: «Я намагаюсь радіти від того, що після закінчення війни моє місто буде повністю нове, бо все старе в нас зруйновано». Тож і ми, дніпряни, тримаємось!

Фото автора та з відкритих джерел.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, як у Дніпрі працюють спортивні школи під час війни.