ЕКСКЛЮЗИВ Подаруйте дитині родину: як у Дніпрі розвивають сімейні форми виховання під час війни

Нещодавно відома українська співачка Наталя Могилевська поділилася зворушливою новиною: вона удочерила двох дівчаток віком 3,5 та 12 років. Цей сміливий крок артистки не лише привернув увагу до проблеми сирітства в Україні, але й надихнув інших людей зважитися на подібний вчинок. Однак важливо пам’ятати, що усиновлення – це не просто модне явище. Це відповідальне рішення, яке потребує ретельної підготовки. Важливою є також і підтримка з боку влади.

Журналісти «Наше місто» запитали у Оксани Білоусової, завідувачки сектору з питань опіки та піклування управління-служби у справах дітей департаменту соціальної політики ДМР, – чи можна у Дніпрі усиновити дитину під час війни та які форми сімейного виховання потребують особливої уваги.  За її словами, з початку повномасштабного вторгнення в процедурі всиновлення загалом суттєво нічого не змінилося, але наразі усиновлення дітей іноземними громадянами не проводиться.

Що потрібно, щоб усиновити дитину у Дніпрі

З початку повномасштабної війни багато українських дітей втратили домівки та сім’ї. Усиновлення стає рятівним колом для цих малюків, даруючи їм шанс на щасливе життя. У Дніпрі, як і в інших містах України, процес усиновлення триває і у цей складний час.

– З 24 лютого 2022 року у місті Дніпро було усиновлено 49 дітей, 47 з них  – громадянами України та 2 дитини – іноземцями, – повідомила Оксана Білоусова. – Ці позови про усиновлення були подані до суду іноземними громадянами до початку повномасштабного вторгнення.

Першим кроком на шляху до усиновлення дитини є звернення до управління-служби у справах дітей адміністрації району за місцем вашого проживання.

– Ви маєте подати відповідні документи, пройти навчання та стати на облік управління-служби, як кандидат в усиновлювачі, – пояснює Оксана Білоусова. – Надалі управлінням-службою буде проводитись діяльність щодо підбору дитини для кандидата в усиновлювачі, відповідно до наданих рекомендацій.

Після ознайомлення з наданою інформацією про дітей кандидатам, які хочуть особисто познайомитися з майбутніми ймовірними членами родини, видається направлення до служби за місцем проживання неповнолітніх для організації зустрічі з ними.

Знайомство з дитиною відбувається у присутності працівників закладу та служби у справах дітей за місцем її проживання. Після встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання малечі із заявою про бажання всиновити її.

Насамкінець, для ухвалення рішення про усиновлення подружжя йде із відповідною заявою до суду за місцем проживання (перебування) дитини, оскільки процедура проводиться на підставі рішення цього органу.

Оксана Білоусова підкреслила, що в Україні діє чітка система нагляду за умовами проживання та виховання усиновлених дітей.

– Нагляд за умовами проживання і виховання усиновлених дітей, які проживають на території України, здійснюється службами у справах дітей за місцем проживання усиновлювачів до досягнення дітьми вісімнадцяти років, – сказала Оксана Білоусова. – Облік усиновлених дітей, які проживають за межами України, та нагляд за дотриманням їх прав здійснюють консульські установи та дипломатичні представництва України за дорученням МЗС до досягнення дітьми вісімнадцяти років.

Двоє кровних та троє прийомних дітей

Мешканці Дніпра Павло та Каріна Демідови завжди мріяли про велику родину. Подружжя має двох кровних дітей, але вони вирішили подарувати родинне тепло ще й трьом прийомним діткам. За словами Каріни, про прийомне батьківство вони замислились відразу після народження первістка. 

– Ілля народився передчасно, на терміні вагітності 27 тижнів, з вагою 900 грамів, – пригадує Каріна. – Лікарі довго боролися за його життя та здоров’я. В той момент ми зрозуміли, якщо станеться диво з нашою кровною дитиною, син виживе і буде здоровий, то ми маємо віддячити Всесвіту і зробити щось гарне теж. Було багато варіантів, що гарного можна зробити, але остаточно ми вирішили, що маємо дати шанс на хороше життя іншій дитині.

Потім у подружжя народилася друга дитина – Крістіна. До питання створення прийомної родини повернулися з початком повномасштабного вторгнення. 

– Була така ситуація, ми побачили сюжет про те, що коли обстріляли у Харкові пологовий, залишились дітки без батьків, – розповідає Каріна. – Ми обговорили цю історію з чоловіком, при розмові був присутній наш син Ілля. Він відразу сказав, що не потрібно вагатися і треба брати дитину у нашу родину. Через “Дію” ми подали заяву на усиновлення. Нам одразу зателефонував фахівець нашого Соборного району і ми дізнались про всі форми влаштування, про особливості та документи, які ми маємо зібрати. 

Після чого було знайомство з майбутніми прийомними дітьми і оформлення необхідних документів. Потім Ярослав і Вероніка переїхали до Демідових. Зараз у родині п’ятеро діток. Двоє з них – кровні, а троє – прийомні. 

– Ярославу 16 років. Ми приділяємо увагу його освіті, він займається з репетитором, – каже прийомна мама. – Вероніці – рідній сестрі Ярослава 6 років. Наступного року дівчинка піде до школи. У червні 2023 року в нашу родину прийшла 14-річна Каріна. 

Кровні діти Демідових – дев’ятирічний Ілля та трирічна Крістіна радо прийняли у родину прийомних сестер та брата.

– Діти одразу знайшли спільну мову, почали гратися. Звичайно, були і складні моменти, конфлікти, сварки. Ми вирішували ці питання. Але не було ревнощів, претензій, що доводиться ділити своїх батьків з кимось іншим. Прийомні діти теж дуже легко сприйняли той факт, що вони не єдині в родині. 

– З того часу, як ми стали прийомною родиною, ми повністю переосмислили своє ставлення один до одного, – зізнається Павло. -Поки знайомились з прийомними дітьми, спілкувалися з ними, ми змінили ставлення до світу взагалі. Наші стосунки з дружиною покращились. 

– Коли пройшов перший період адаптації, коли ми могли вже видихнути, розслабитися, тоді настав момент, що я зрозуміла – ось те, чого я хотіла. Родина, багато дітей, великий будинок, де весь час галас. Так, ми втомлюємося, але дивимось на дітей, вони нас обіймають,про все розповідають, завжди хочуть на ручки і ми почуваємося абсолютно щасливими.

Дніпрянин Олексій став патронатним вихователем для двох сестричок

 У листопаді 2023 року дніпрянин Олексій створив патронатну сім’ю. Він взяв під тимчасову опіку двох рідних сестричок – Ганну та Кіру. Одній з дівчат 17 років, іншій – 9.

– Мене спонукало до такого рішення те, що зараз багато діток, які опинилися у складних життєвих обставинах, – розповів Олексій. – У нас з дружиною немає своїх дітей, тому вирішили взяти дівчат на виховання. Хочемо, щоб вони перебували у домашніх умовах. У Кіри процес адаптації минув дуже швидко. Вона відразу звикла. З Ганнусею було трохи складніше, але вже все добре. Дівчатка у нас третій місяць, ходять до школи.

Чоловік каже, що вони ретельно готувалися до переїзду дітей. Придбали двоповерхове ліжко та інші необхідні меблі.

 – Ми організовуємо дітям цікаве дозвілля, разом граємо в настільні ігри, – розповідає він. – Часто їздимо до лісу на ж/м Ломівський, це наше улюблене місце. Я вважаю, що перебування у родині пішло дітям на користь. 

Наразі Ганна закінчує 11 клас, тому багато уваги приділяє навчанню. Кіра любить математику та українську мову, але понад усе дівчинка захоплюється малюванням.

 – Я люблю малювати фарбами, олівцями та фломастерами, – розповідає дівчинка. – Зображую зазвичай гарну природу, взимку малювала сніг. Я ходжу до спеціального гуртка, де вчать малювати і мрію стати художницею.

Дружина Олексія стала його добровільною помічницею. Вона зізнається, що був період адаптації, подружжя на собі відчуло, як це – опікуватись двома дітьми. А зараз у них все, як у звичайній родині.

 – Приємно, що нам довірили таку справу, – каже вона. – На нас покладено велику відповідальність, ми це відчуваємо. Нам допомагають психологи, ми можемо звернутись до спеціальних центрів та фондів, які надають допомогу. Служба у справах дітей нас підтримує, консультує, дає корисні поради.

Дітям допоможуть сімейні форми виховання

Ми розповіли про дві форми сімейного влаштування – прийомну та патронатну сім’ю. Хоча всі форми мають спільну мету – дарувати їм тепло та затишок люблячої сім’ї, між ними існують суттєві відмінності. Кожна з них має свої особливості, які важливо розуміти, адже від цього залежить благополуччя та щасливе майбутнє дитини.

Оксана Білоусова допомогла розібратись у відмінностях між усіма сімейними формами виховання.

– Усиновлювач приймає дитину у свою родину на правах рідної дитини, а опікун виховує її до 18 років, – пояснила Оксана Білоусова. – Після повноліття дитини юридичних обов’язків у опікуна по відношенню до дитини чи у дитини по відношенню до опікуна не виникає. А між усиновлювачем та усиновленою дитиною зберігаються стосунки і надалі: права наслідування чи обов’язок утримувати непрацездатних батьків тощо.

Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою  сім’ю дитини на правах сина або дочки, що здійснене на підставі рішення суду.

Опіка — це влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім’ї громадян України, які перебувають переважно в сімейних, родинних відносинах із цими дітьми з метою забезпечення їхнього виховання, освіти, розвитку, захисту їх прав та інтересів. В сім’ї опікунів чи піклувальників діти влаштовуються до виповнення їм 18 років.

Прийомна сім’я – сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Патронат над дитиною — це послуга тимчасового догляду, виховання та реабілітації дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. Сім’я патронатного вихователя — це сім’я, в якій за згодою всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі, тимчасово допомагаючи дитині, яка опинилися у складних життєвих обставинах.

– У Дніпрі станом на 1 лютого 2024 року на первинному обліку управлінь-служб у справах дітей перебуває 1519 дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, – повідомила Оксана Білоусова. -Також на території міста функціонує 60 прийомних сімей, в яких виховується 85 дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування та 12 дитячих будинків сімейного типу в яких виховується 89 дітей. На цей час в евакуації перебуває 5 дитячих будинків сімейного типу (42 дитини) та 7 прийомних сімей (14 дітей).

З початку повномасштабного вторгнення у Дніпрі знайшли прихисток понад 100 дітей, позбавлених батьківського піклування, евакуйованих з гарячих точок.

– На обліку управлінь-служб у справах дітей адміністрацій районів Дніпровської міської ради перебуває 122 дитини-сироти, дитини, позбавлених батьківського піклування, з числа внутрішньо переміщених осіб, які перебувають у різних формах сімейного влаштування (13 дітей в прийомних сім’ях, 8 в дитячих будинках сімейного типу, 102 дитини опіка/піклування), – повідомила Оксана Білоусова. – Таким дітям та родинам надається всебічна допомога, та соціальні послуги за потребами: допомога в оформлені виплат, соціальний супровід, гуманітарна допомога за можливістю тощо.

 Дати родину знедоленій дитині – відповідальний крок, який потребує ретельної підготовки. Звертайтеся по допомогу до фахівців, щоб зробити цей шлях максимально комфортним і щасливим для вас і вашої майбутньої дитини.

Фото Валерія Кравченка, Володимира Федоріщева.