Якщо з салом дружити, будеш довго жити

«Наше Місто» продовжує публікувати статті з архіву газети «Наше місто», які виходили в різні роки її існування. Нагадаємо, що незабаром видання відзначатиме свій 30-річний ювілей. Цей матеріал був опублікований в газеті 29 січня 2005 року

Людей, яким байдуже, що вони їдять, дуже мало. За­звичай це відбувається, коли голова зайнята чимось іншим. У деяких монастирях навіть спеціально готують несмачну їжу, щоб людина, яка її їсть, не відволікалася, часом не спіймала кайф. А в інших навпаки — стараються готувати смачні страви з простих і доступних продуктів. Навіть постяться всі по-різному: одні відмовляють собі, страждають, другі насолоджуються стравами, які готують із до­зволених у цей час продуктів. На думку вчених, праві ті, хто отримує від життя радість, а не штучно наповнює його стражданнями.

Вивчаючи вплив продовольчих продуктів, які в усіх світових цивілізаціях називалися «комфортними», вчені довели, що і депресію, і навіть психічні розлади можна перемогти, використовуючи продукти замість ліків. Той факт, що японці і фінни найменше страждають від депресії, пояснюється тим, що вони вживають рибу кожен день. А от у друзі, доводять психологи, краще вибирати того, хто полюбляє сир і сметану. Як правило, ці люди послідовні, у той же час поступливі і несхильні до конфліктів.

А найкраще дружити з тими, хто любить процес приготування страв, готовий дві години стояти біля плити, готувати страву, а їсти хвилин двадцять. Бо це люди тонкої душевної організації, для яких процес важливіший за результат.

З тим, як вибирати друзів, розібралися, ще б так легко розібратися із вибором продуктів… Бага­тьом здається, що вибрати у магазині, наприклад, ковбасу дуже просто. Насправді так воно й є — купуєш те, що тобі найбільше до смаку і прийнятне за ціною на даний момент. І впевнитися в тому, що вона справжня, теж зовсім не складно.

Спеціалісти, які стоять на захисті прав споживачів, рекомендують згадати шкільні досліди на уроках хімії. Крапніть на шматочок ковбаси йод: якщо пляма посиніла — у ковбасі надлишок крохмалю. Не важко розпізнати і склад ковбаси високого гатунку. Якщо її тоненька скибочка легко згортається в трубочку — ковбаса без домішок. Якщо ж ламається і кришиться — значить, продукт не той. Якщо сосиски або сардельки під час варіння збільшуються у розмірі, розбухають і лопаються — вони в основному складаються з крохмалю.

«Технології» махінаторів різноманітні: у фарші максимум сої, крохмалю, манки, борошна, розмелених і уварених до кашеподібного стану курячої шкіри і відходів м’ясного виробництва, але про це на упаковці — повний мовчок. Ніжно-рожевий колір ковбаси, сосисок і сардельок створюється за допомогою нітриту натрію, який здатен призвести до гастриту, а то й чогось гіршого. Щоб надати приємного смаку і кольору, курей або стегенця вимочують у спеціальному хімічному розчині, саме таким чином створюється «аромат димку березових або вишневих гілочок». Тож, як бачите, не завжди вір очам своїм.

І от саме тут найдоречніше поговорити про сало, якість якого рідко викликає сумніви. Його в народі напівжартівливо величають стратегічним продуктом. І таки ж не даремно — важко знайти в Україні оселю, де б у обов’язковому порядку не тримали в холодильнику шматочок сала.

А вчені з Полтавського інституту свинарства (чи не єдиного в світі) вже багато років, відкидаючи поширену думку, доводять, що від сала люди не товстішають. Пояснюється це тим, що жири легше засвоюються, ніж інші продукти. З’їв невеликий шматочок — і вже наївся, отримав необхідну життєву енергію. Відпадає потреба їсти багато.

Існує наукове підтвердження того, що в салі менше некорисного холестерину, ніж в інших жирах. А це значить, що в тих, хто полюбляє сало, вірогідність з роками заробити атеросклероз значно нижча. Сало не тільки не шкодить здоров’ю людини, а навіть за своїми лікувальними властивостями переважає вершкове масло. В ньому практично всі необхідні амінокислоти, вітаміни, багато речовин, відсутніх у вершковому маслі й олії. А все тому, що сало — живий продукт, не оброблене термічно, воно зберігає всі біологічно активні речовини, необхідні людському організмові.

Оптимальна норма сала для людини — 50 грамів на добу. Вона до­зволить багатьом поповнити ряди довгожителів. Як не крути — без сала українцю ну ніяк. Отже, якщо ви навіть за 20 гривень купите кілограм сала, то щоденна норма на людину вам буде коштувати 1 гривню. А цього тижня сало було і по 18 гривень, і по 16. Взагалі ціни на свинину і яловичину в порівнянні з минулим тижнем не змінилися.

Та й зміна погоди зовсім не позначилася на цінах. Правда, картоплі по 90 копійок за кілограм уже не було, найнижча ціна — гривня. Чи то погода, чи то тенденція продавців така — пояснити важко. На інші овочі ціни лишилися незмінні: і буряки, і морква, і капуста — дешевше гривні. Цибуля — 1,10—1,40 грн.

Асортимент свіжомороженої риби поповнився камбалою по 9 грн. за кілограм і морською куркою по 15, хек незмінно — 13,50, минтай — 12,50, сайда — 12, путасу — 6 гривень.

Серед охолодженої пиленгас був представлений так: крупний — 8, середній за розмірами — 7, дрібний — 5,50 грн.

На крупи, цукор і борошно ціни, як і минулого тижня. І якщо для
українця головний засіб для довголіття — сало, то на Сході — риба одна із головних складових дієти довгожителів. З точки зору східної медицини, ідеальна дієта така: два рази на місяць нічого не їсти і пити мінеральну воду, відвар кураги. Необхідно на календарі відмітити ці два дні — на молодик і на повний місяць. У цей час збільшуються гравітаційні навантаження на організм, впливає притягнення місяця. У ці дні ні в якому разі не можна ходити в гості або приймати гостей. Але ж і не менше чотирьох днів на місяць необхідно об’їдатися, добряче випити. Одним словом — влаштувати свято живота. Головне, правда, це повинні бути місцеві сезонні продукти. Краще за все завжди їсти те, що росте в нашій місцевості. Остаточний вибір, як і завжди, — за вами.

Валентина БОНДАРЕНКО.

Малюнок Олександра Авраменка.