ЕКСКЛЮЗИВ До чого тут Пушкін: Драміком відкриє 100-й сезон виставою «Квач»

26 та 27 вересня о 16:00 у Дніпровському академічному театрі драми та комедії відбудеться прем’єра вистави «Квач» за мотивами п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло». Нею театр відкриє свій 100-й сезон. Постановка стане сучасним переосмисленням відомого твору, який входить до шкільної програми, але порушені в ньому питання звучатимуть зі сцени вже в іншому сценічному прочитанні. Про це журналісти видання «Наше місто» дізнались під час пресконференції.

Директор театру Сергій Мазаний розповідає, що робота над виставою розпочалася ще на початку року. Для колективу було принципово, якою саме постановкою відзначити ювілейний сезон, адже сторіччя театру — це велика подія. За його словами, вибір припав на матеріал, що дозволяє одночасно звернутися до класичної драматургії та поговорити із сучасним глядачем про актуальні для України питання.

Сергій Мазаний

-Мені дуже приємно, що сьогодні глядач Дніпра одним з перших побачить цю виставу, адже в Одесі вона вже є, а в Дніпрі ми фактично підхопили цю ініціативу, – зазначив Сергій Мазаний.  – Я навіть називаю це мазайломанією, бо на «Тисячовесні» одразу п’ять театрів України представляли свої проєкти й намагалися отримати грант саме на цю виставу. Для нас важливо зафіксувати в історії театру, що сьогодні він є українським, сучасним і відкритим до пошуку нових сенсів. Хоча п’єса написана майже сто років тому, теми, які в ній звучать, сьогодні актуальні як ніколи.

Постановку здійснив молодий режисер Дмитро Леончик, який працює у Чернівецькому театрі. Через підготовку до нового театрального сезону він не зміг бути присутнім на презентації прем’єри у Дніпрі. Над виставою також працював художник Богдан Поліщук із Києва — він відповідав за сценографію та костюми. Однією з особливостей постановки стала спеціально розроблена для неї вишивка. Художник створив унікальний орнамент, якого немає в інших роботах, і використав його в костюмах персонажів. У самому спектаклі автори також змінили оригінальний текст: прибрали персонажів та сюжетні лінії, які втратили актуальність, натомість посилили теми самоідентичності, мови та особистого вибору. Одна з героїнь вистави, а саме викладачка російської мови, невипадково схожа на Пушкіна.

Головний режисер театру Олексій Клейменов пояснює, що назва «Квач» пов’язана одразу з кількома сенсами. У постановці це і своєрідна гра, і передача певної ідентичності від одного до іншого. Саме тому творча команда прагнула, аби глядач не залишався лише спостерігачем, а замислювався над власним ставленням до мови та культури.

Олексій Клейменов

-«Квач» — це загублена частина прізвища, і «квач» — це гра, у яку ми граємо, передаючи один одному: ти — «квач», ти — «квач», – розповів Олексій Клейменов.  – Якщо враховувати, що головна тема нашої вистави — це свідомість, це Україна, це наші національні погляди, нам важливо, щоб якомога більше людей грали з нами в «Квача». У нас у виставі всі герої змінюються, змінюються і обставини, і сама домівка, і Україна, коли приходить Тьотя Мотя. Саме тому ми визначили жанр як комедію метаморфоз — тому що відбуваються зміни, які є наслідком свідомого вибору. Для нас важливо показати не лише те, що спонукає людину переходити на українську, а й побачити, до чого призводить небажання це робити та як на людину впливають нав’язані погляди.

За словами творців, сучасність вистави проявляється не в механічному перенесенні подій у сьогодення, а в нових акцентах. У першій дії глядач побачить знайомий конфлікт навколо прізвища Мазайла, однак режисерська команда трактує його ширше — як історію людини, яка пояснює власні невдачі зовнішніми обставинами й не хоче шукати причину в собі. Друга частина постановки, за задумом авторів, відкриє інший рівень історії. Зокрема, через образ Теті Моті творці проводять паралелі з російським впливом та пропагандою. Водночас вони намагалися уникнути прямолінійності, зробивши трансформацію персонажів частиною самої драматургії вистави.

Олександр Плахтій, який виконує роль Мини Мазайла, зізнається, що повернувся до твору вже з іншим професійним і життєвим досвідом. У шкільні роки він сприймав п’єсу насамперед як програмний твір, а під час роботи над постановкою почав розглядати її через особисті та суспільні сенси. Окремі персонажі оригінальної п’єси також зазнали змін, адже сучасна команда мала можливість по-новому розставити акценти, які за часів Куліша частково визначалися тогочасними обставинами та цензурою.

Олександр Плахтій

-Коли я знайомився з «Миною Мазайлом» у школі, то сприймав її як хрестоматійний твір: вивчив, пройшов, отримав оцінку, – згадує пан Олександр.  – А коли вже творчо підійшов до нього з точки зору професії, то, звісно, переглянув дуже багато речей. Я спочатку навіть запитував, чому Мазайло в Україні змінює прізвище, але режисер пояснив, що це передусім про комплекс меншовартості, і згодом я побачив, наскільки ця тема поруч із нами. Для мене Мазайло — це людина, яка постійно звинувачує у своїх невдачах щось зовнішнє, хоча проблема може бути зовсім в іншому. Тому актуальність цього персонажа я сьогодні бачу дуже чітко, адже й зараз люди іноді шукають причини своїх проблем у владі, начальстві чи будь-яких інших обставинах. У нашій виставі ми позбулися частини персонажів Куліша, зокрема тих, хто був потрібен автору в умовах свого часу, щоб сильніше висвітлити ті акценти, які важливі для нас сьогодні. І мені цікаво, що в процесі роботи цей герой для мене перестав бути просто комічним персонажем — у ньому з’явилося набагато більше сенсів.

Уля та Мокій

Окреме місце у виставі займають молоді персонажі, через яких творча команда показує процес формування ідентичності. Зокрема, образ Улі пов’язаний із темою вибору та особистої трансформації. Автори прагнуть показати, як людина під впливом родини, оточення, закоханості та суспільних установок поступово визначає, ким хоче бути. Ще один важливий образ — Мокій. У новому прочитанні це не карикатурний фанат мови, а молодий чоловік, який свідомо цікавиться українською історією та культурою. Через нього творці намагаються показати українську ідентичність не як нав’язану позицію, а як результат особистого інтересу та усвідомленого вибору.

У театрі наголошують: «Квач» не має бути виставою-лекцією. Її творці хочуть говорити з глядачем через гумор, драматичні ситуації, стосунки між героями та їхні зміни. Водночас у постановці порушують питання, які особливо гостро звучать сьогодні: ставлення до української мови, культурна самоідентифікація, вплив російської пропаганди та відповідальність людини за власний вибір.

 Фото Валерія Кравченка.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у філармонії Дніпра звучатимуть «Пори року».