ЕКСКЛЮЗИВ Мед, равлики та природа: незвичайні ферми Дніпропетровщини

Дніпропетровщина давно відома не лише промисловими підприємствами та великими містами, а й десятками унікальних фермерських господарств, які створюють місцеві жителі та переселенці. За останні роки багато таких проєктів перетворилися з невеликих сімейних справ на справжні туристичні локації, що приваблюють гостей з усієї України.

Особливого значення такі місця набули під час повномасштабної війни. Серед природи, далеко від сирен, щоденних тривог та міської метушні, люди можуть хоча б на кілька годин відновити внутрішню рівновагу, провести час із родиною, дізнатися щось нове та відчути зв’язок із природою. Саме тому багато ферм сьогодні поєднують розвиток бізнесу з екскурсіями, гастрономічними подіями, освітніми програмами та навіть елементами психологічного відновлення для ветеранів, військових, переселенців і їхніх родин. Про це розповідає “Наше місто”.

Родина Жмак створила унікальний туристичний простір на Дніпропетровщині

У селищі Сурсько-Михайлівка, приблизно за 40 кілометрів від Дніпра, вже шість років працює незвичайна ферма — Ravlyk Park. Тут вирощують тисячі равликів породи Helix Aspersa Muller, проводять екскурсії для дітей і дорослих, дегустації делікатесів та навіть емоційне відновлення для військових і ветеранів. Сьогодні це не просто ферма, а справжній туристичний простір, де поєднали гастрономію, природу та сімейну справу.

Засновник ферми Андрій Жмак розповідає: спочатку вони з дружиною Оленою навіть не планували створювати туристичну локацію. Все починалося як звичайне фермерське господарство з вирощування равликів на продаж.

«Екскурсію ми проводимо тільки чотири роки. Спочатку ми створювалися як звичайна ферма, яка просто вирощує равликів на продаж. Але потім спробували провести першу екскурсію — і людям дуже сподобалося. Тоді ми з дружиною вирішили робити це сімейною справою та запрошувати людей до нас», — розповідає Андрій Жмак.

Сама ідея виникла випадково. Подружжя багато років працювало в офісі у сфері маркетингу, але згодом захотіло змінити ритм життя та бути ближчими до природи. Шукаючи новий напрямок діяльності, вони натрапили на равликові ферми в Україні та за кордоном.

«Ми випадково побачили равликову ферму в Україні. Потім поїхали на Донеччину, Харківщину, Київщину, в західні області, проходили навчання за кордоном. І зрозуміли, що хочемо створити таке місце біля Дніпра», — каже засновник ферми.

Сьогодні ферма дозволяє вирощувати близько 10 тонн равликів щороку. Це понад 20-30 мільйонів особин. Більшість із них експортують до Іспанії, де українських равликів готують у ресторанах.

«Наш український равлик дійсно смачніший, ніж у багатьох країнах Європи. Ми вирощуємо його на відкритих ділянках, на чорноземі. Тому іспанці дуже цінують смак нашого равлика. І дуже приємно, коли в ресторанах ставлять прапорець України, щоб люди знали, де саме його виростили», — говорить Андрій Жмак.

На фермі вирощують равликів породи Helix Aspersa Muller. Саме цей вид вважається одним із найцінніших у гастрономії та косметології. Їхнє м’ясо містить велику кількість корисних мікроелементів, а ікра коштує в десятки разів дорожче за чорну.

Окрім цього, слиз равликів, муцин, активно використовують у косметології для виготовлення кремів та сироваток для шкіри. Родина Жмак вже працює над створенням власної косметичної продукції.

«Муцин — це наша краса та молодість. У світі його дуже цінують. Ми теж починаємо розвивати цей напрямок і вже маємо перші напрацювання для власної косметичної продукції», — розповідає Андрій.

Окремою частиною роботи ферми стали екскурсії. Тут дітям і дорослим показують увесь цикл життя равлика — від ікринки до дорослої особини. В одній із теплиць одночасно може перебувати близько 50 тисяч равликів. Співзасновниця ферми Олена Жмак каже: саме процес репродукції є одним із найцікавіших.

«Це маточне стадо, яке зараз вступає в репродукцію. Саме тут ми отримуємо ікру, з якої потім вирощуємо маленьких равликів. Зараз тут майже 50 тисяч особин», — пояснює Олена Жмак.

Вона додає: равлик — дуже особлива істота, яка буквально змушує людину сповільнитися.

«Равлик не живе в дедлайнах, як ми. Він дуже заспокоює. До нас часто приїжджають військові та ветерани. Спочатку вони дуже напружені, але потім беруть равлика на долоню, дивляться на природу — і стають спокійнішими. Це дуже зворушливо бачити», — говорить Олена.

На території ферми проводять дегустації равликових делікатесів. Найвідоміша страва — ескарго, яку готує професійний кухар за авторськими рецептами. Гостям подають равликів із чотирма різними соусами — від класичного вершково-трав’яного до азійського з чилі.

Також тут можна скуштувати паштети з м’яса равлика, маринованих равликів, ікру та придбати готові дегустаційні набори. Вартість набору з різними смаками стартує від 360 гривень.

«Ми хочемо, щоб українці не боялися куштувати равликів. Колись так само було із суші — люди не розуміли цю кухню. А зараз вона популярна всюди. Думаю, за кілька років і равлики стануть для українців звичною стравою», — переконаний Андрій Жмак.

Сьогодні Ravlyk Park відвідують не лише мешканці Дніпропетровщини, а й туристи з інших регіонів України. Сюди їдуть за новими гастрономічними враженнями, спокоєм та можливістю хоча б ненадовго втекти від міського шуму.

Переселенці з Лисичанська відродили сімейну справу на Дніпропетровщині 

Після втрати дому та власної справи на Луганщині подружжя Дмитро та Ганна Рясних змогло не лише почати все з нуля на Дніпропетровщині, а й створити власний бренд — «Династія Рясних». Сьогодні їхня пасіка, розташована неподалік від Дніпра, об’єднує бджільництво, виробництво медової продукції, виготовлення сучасних вуликів та програми підтримки ветеранів.

Дмитро Рясний родом із Лисичанська Луганської області. Любов до бджільництва в його родині існує вже не одне покоління.

«Нам це дісталося від дідуся, тому всі цим займалися. Я ще змалечку пам’ятаю себе на пасіці, постійно допомагав. Батьки займались бджільництвом, тому після звільнення з АТО особливо багато варіантів не було — пішли туди, що добре знали», — розповідає Дмитро.

До повномасштабної війни родина мала розвинену пасіку в Новоайдарському районі Луганщини. Там працювали близько ста бджолосімей, був власний виробничий цех та сформована база постійних клієнтів. Подружжя планувало розширювати виробництво та запускати нові напрямки діяльності.

«У нас було близько 100 сімей на зимівлі 2021-2022 років. Ми вже побудували власний цех, встановили обладнання для відкачки та фасування меду. Виробляли крем-мед, мали свою клієнтську базу й активно розширювали асортимент. На 2022 рік у нас були великі плани розвитку, але сталося те, що сталося», — говорить пасічник.

Із початком російської агресії у 2014 році Дмитро вивіз родину на підконтрольну Україні територію. Після звільнення Лисичанська чоловік добровольцем вступив до полку «Азов», де служив до кінця 2017 року. Коли ж у лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, родина вже мала план евакуації.

«О п’ятій ранку сусід постукав у двері й сказав, що почалася війна і треба виїжджати. У нас усе було готово. О шостій ми вже виїхали з Лисичанська, а близько першої дня були в Дніпрі. Ми знали, що робити і куди їхати», — згадує Дмитро.

Після евакуації родина певний час жила в Дніпрі. Сам Дмитро знову став до військової служби та повернувся до цивільного життя лише наприкінці 2023 року.

У 2024 році Рясні вирішили відновити улюблену справу. Пошук відповідної ділянки тривав кілька місяців. Для пасіки важливими були поля, сад, водойма та достатньо простору для розвитку.

«Ми шукали місце три-чотири місяці. Хотілося, щоб було недалеко від Дніпра, але водночас поряд були поля, садок і вода. Так ми знайшли це місце і почали все заново», — розповідає Дмитро.

Стартували фактично з чистого аркуша. Якщо на Луганщині була вся необхідна інфраструктура, то тут довелося купувати кожен вулик та кожну бджолосім’ю.

«Почали з 30 сімей. Їздили на Вінниччину, купували бджолопакети, збирали буквально звідусіль усе необхідне. Було непросто, адже там у нас були батьки, які могли допомогти, а тут усе потрібно було створювати самостійно», — каже пасічник.

Сьогодні господарство вже налічує десятки бджолосімей і продовжує розширюватися. Крім того, «Династія Рясних» виробляє різноманітну продукцію з меду та розвиває нові напрямки діяльності.

Серед продукції — натуральний мед, мед із горіхами, фруктові мікси, крем-мед із різними смаками та квітковий пилок. Окремим напрямом стало виробництво сучасних пінополіуретанових вуликів.

«Завдяки підтримці грантових програм ми закупили обладнання й зараз виготовляємо власні вулики. Спочатку робили їх для себе, а зараз уже продаємо й іншим пасічникам», — говорить Дмитро.

Розвивати бізнес допомогли державні та міжнародні програми підтримки ветеранів. Зокрема, родина брала участь у програмі «Жити назустріч», отримувала менторську підтримку та консультації експертів, а також компенсацію частини витрат від Українського ветеранського фонду.

Окрім виробництва меду, подружжя активно працює над розвитком соціальних проєктів для ветеранів, переселенців та їхніх родин.

На пасіці вже проводять екскурсії, під час яких відвідувачі можуть побачити роботу бджоляра, познайомитися з життям бджолиної сім’ї та скуштувати натуральну продукцію.

За словами Ганни Рясної, нині родина працює над створенням справжньої спільноти однодумців.

«Ми створюємо спільноту бджолярів із числа ветеранів і не тільки ветеранів. Хочемо об’єднувати людей для того, щоб разом створювати продукт, консультувати один одного та реалізовувати спільні проєкти», — розповідає вона.

Нещодавно на базі підприємства вже провели спеціальну фокус-групу для ветеранів-підприємців, де обговорювали виклики розвитку малого бізнесу та можливості кооперації.

У майбутньому подружжя планує розвивати освітній напрямок і створити повноцінну навчальну програму з бджільництва. Вона дозволить ветеранам та всім охочим отримувати теоретичні знання онлайн, а практичні навички здобувати безпосередньо на пасіці.

«Ми мріємо створити навчальну програму, де люди зможуть отримувати теорію з бджолярської справи та підприємництва онлайн, а потім проходити практику на нашій базі», — говорить Ганна.

Окремий напрям — підтримка ментального здоров’я. Родина переконана, що контакт із природою, робота з бджолами та спокійна атмосфера пасіки можуть стати важливим інструментом психологічного відновлення.

«Ми хочемо надавати послуги з підтримки ментального здоров’я ветеранам, переселенцям, родинам військових та дітям. Через спілкування з природою, бджолярством і медовою культурою люди можуть отримувати ресурс для відновлення», — зазначає Ганна Рясна.

Попри багаторічний досвід, Дмитро жартує, що у роботі з бджолами головне правило залишається незмінним — головне ставитися до них з любов’ю. Але й про техніку безпеки забувати не варто. За його словами, навіть після десятків укусів бажання працювати з бджолами не зникає.

«Пам’ятаю, якось мене за один раз вкусило 35 бджіл. Я вдарив вулик об землю, вони вилетіли й атакували. Але потім усе одно довелося йти піднімати той вулик. А що робити? Це ж моя справа», — згадує пасічник.

Сьогодні «Династія Рясних» — це не лише виробництво меду. Це історія родини, яка пережила окупацію, евакуацію та втрату дому, але змогла відродити улюблену справу й перетворити її на місце сили для інших людей. 

Фото: “НМ” / особисті фото героїв матеріалу