Від учителя до командира танкового взводу: історія офіцера бригади ТрО Дніпра, який навчає перемагати на війні

До повномасштабного вторгнення Юрій навчав дітей фізики та інформатики, тренував юних хокеїстів і працював машиністом льодової машини. Сьогодні він командує танковим взводом у складі 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле», а власний бойовий досвід використовує, щоб навчати підлеглих і допомагати їм уникати помилок, пише «Наше місто».

Мирне життя військового завершилося 24 лютого 2022 року після повідомлення від батька-військового: «Почалася війна». Після цього Юрій вступив до військової академії, де здобув фах командира танкового взводу, а згодом долучився до служби у 128-й окремій важкій механізованій бригаді.

За словами офіцера, одним із найскладніших викликів стало не лише опанування бойової техніки, а й здобуття авторитету серед екіпажу, де багато військових уже мали значний бойовий і технічний досвід.

Перші місяці служби Юрій присвятив вивченню танка. Він детально розбирався в роботі кожного механізму, ставив запитання досвідченішим побратимам і переймав їхній досвід. Саме це, переконаний військовий, допомогло йому стати ефективним командиром.

Особливо добре Юрій запам’ятав один із перших серйозних бойових виїздів. Під час виконання завдання екіпаж рухався під сильним дощем, коли земля вже перетворилася на суцільне болото. Попри добре знайому місцевість, командир вирішив скоротити маршрут, однак танк потрапив у металеву путанку, якою російські військові перекривали напрямки руху техніки.

«Перша думка була — добре, що йшов дощ і нічого не літало. Це дало нам трохи часу», — згадує Юрій.

На допомогу оперативно прибув евакуаційний автомобіль. Військовослужбовці під дощем звільнили танк із металевої перепони, після чого екіпаж продовжив рух і успішно виконав бойове завдання.

Після повернення командир роти пояснив офіцеру головний урок цього виїзду: змінювати заздалегідь визначений маршрут без крайньої потреби не можна, адже навіть незначне рішення може призвести до небезпечних наслідків.

Сам Юрій зізнається, що саме ця ситуація стала для нього важливим професійним уроком.

«Якби не потрапив у путанку — було б 10», — говорить він, оцінюючи свої дії у тій ситуації на 8 балів із 10.

Після кожного бойового виїзду екіпаж проводить детальний аналіз виконаної роботи. Військові обговорюють успішні рішення, розбирають помилки та визначають, що можна вдосконалити надалі.

«Ми завжди розбираємо свої помилки. Якщо їх не аналізувати — вони обов’язково повторяться», — каже Юрій.

За словами офіцера, у командуванні йому допомагає педагогічний досвід. Робота вчителем та знання психології дозволяють краще знаходити підхід до кожного військовослужбовця.

Також він добре пам’ятає слова одного з викладачів: «Особовий склад тебе повинен або поважати, або боятися». Водночас власний принцип Юрій сформулював для себе давно:

«Боятися — не мій стиль. Я стараюся, щоб мене поважали».

Після перемоги військовий мріє повернутися до мирного життя. Вдома на нього чекають дружина, батьки та льодова арена, де для нього досі зберігають місце тренера. Каже, що насамперед хоче знову вийти на лід і навчати дітей робити свої перші кроки на ковзанах.

Нагадаємо: Допомагав постраждалим після атаки на Запоріжжя: історія захисника з ТрО Дніпра.

Голіруч виходив на блокпости, аби закрити дорогу окупантам: історія захисника з ТрО Дніпра.

Дівчина з банківською освітою стала пілотесою ударних БПЛА: історія 20-річної військової Анастасії.

304 дні в оточенні: бійці бригади «Дике Поле» повернулися з найдовшого бойового виходу.

Бійці бригади «Дике Поле» на квадроциклах, переданих громадою Дніпра, вивезли пораненого побратима з епіцентру кілзони.

Фото: 128 окрема важка механізована бригада “Дике Поле”.