Бурхай Анатолій – начальник дистанції електропостачання служби електропостачання Дніпровського метрополітену. У системі метро він працює з 1995 року. Каже, що за ці десятиліття бачив різні періоди: кадровий голод, технічні труднощі, складні зими. Але війна стала найбільшим випробуванням.
Після зникнення напруги рахунок іде на хвилини
Під час обстрілів одне з перших завдань відновити живлення метрополітену.
– Якщо зникає напруга від живлячих центрів, наша задача – забезпечити електропостачання самого метро. Люди знаходяться в потягах під землею, під час блекаутів спускаються на станції. Там має бути світло, має працювати базове обладнання, – пояснює Анатолій Бурхай.
У разі аварійного відключення працівників терміново викликають диспетчери. Якщо це ніч, службовий транспорт розвозить людей із дому. Якщо день – добираються самостійно. Далі команда розподіляється по станціях і виконує перемикання на альтернативне живлення від дизель-генераторів.
Аварійне освітлення вмикається автоматично. Воно працює на акумуляторах до прибуття спеціалістів. Після запуску генераторів батареї підзаряджають.
– Ми повинні з’явитися якомога швидше, щоб ситуація не змінилася в гірший бік. Якщо на глибині і в тунелях не буде світла може початися паніка, – каже він, – адже якщо люди застрягають в потязі, їм іноді доводиться пішки тунелями добиратись до платформ. Звісно ж, під супроводом наших працівників.
Перший обстріл і розуміння, що війна надовго
Перший серйозний удар по інфраструктурі метро Анатолій пам’ятає добре – березень 2022 року, обстріл у районі станції «Металургів».
– Тоді ми зрозуміли, що треба готуватися до довгої роботи в нових умовах. Добре, що практично всі працівники залишилися. Ніхто не виїхав.
Після перших атак у метро почали змінювати систему аварійного освітлення: старі лампи розжарювання замінили на світлодіодні, щоб зменшити споживання і збільшити час роботи від акумуляторів майже вдвічі. Також завчасно підготували генератори, перевірили батареї, оновили алгоритми дій.
Допомога місту під час жорстких блекаутів
Під час масштабних відключень частину генераторів і працівників направляли на допомогу міській інфраструктурі.
– Наші підрозділи виїжджали з генераторами, підключали живлення там, де це було потрібно. Працювали разом із ДТЕК та іншими службами, – пояснює він.
Сам пан Анатолій у таких виїздах не завжди брав участь особисто, адже залишався відповідальним за роботу метрополітену.
Виклики метрополітену
Серед головних проблем – застаріле обладнання та нестача персоналу. Частина працівників живе за містом, у Кам’янському, і під час термінових викликів важливо, щоб хтось був на місці одразу.
Окрема складність – службовий транспорт. Автомобілі ще 1995 року випуску і в майже аварійному стані.
Я навіть не думав, що таке можливо
За 30 років роботи пан Анатолій не очікував, що доведеться працювати в умовах повномасштабної війни.
– Коли це закінчиться – велике питання. Зими 2023–2024 років ми переживали легше, ніж цю, адже обстріли по енергетиці посилились. Попри все, метро тримається.
Наприкінці розмови Анатолій Михайлович звертається до нашої молоді.
– Приходьте працювати в метро. Всьому навчимо. Покоління треба міняти. У нас багато працівників уже пенсійного віку. В нас є бронювання, а молоді спеціалісти потрібні.
Поки місто живе, поки поїзди рухаються, під землею працюють ті, кого пасажири майже не помічають. Але саме від них залежить, чи буде світло у найтемніший момент.
Категорія: Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Війна, Головне, Дніпро, Україна Росія війна
