ЕКСКЛЮЗИВ Водохреще без міфів: що насправді означає свято 6 січня та чому купання не прощають гріхи

6 січня православні християни, які живуть за новоюліанським календарем, відзначатимуть Водохреще — одне з дванадесятих, тобто найбільших церковних свят. Воно присвячене Хрещенню Ісуса Христа в річці Йордан та явленню Святої Трійці. Втім, поряд із глибоким духовним змістом, це свято за роки обросло численними народними традиціями та міфами, зокрема й щодо купання в крижаній воді. Про це розповідає “Наше місто”. 

Суть свята — молитва, а не пірнання

Настоятель Святодухівського храму Православної Церкви України в Дніпрі отець Ярослав Малерик наголошує: Водохреще –  це насамперед подія церковна, а не екстремальне випробування тіла.

“Свято Хрещення Господнього — це велике дванадесяте свято. Воно пов’язане з подією, коли Христос прийшов на річку Йордан до Іоана Хрестителя, і на Нього зійшов Дух Святий у вигляді голуба. Саме ця подія є центром свята для віруючих”, — пояснює священик.

Традиційно напередодні, 5 січня, у храмах звершується вечірнє богослужіння, а в день свята проводять Божественну літургію та Великий чин освячення води. Освячену воду віряни беруть додому не як оберіг, а як духовну святиню.

“Люди освячують цією водою домівки, подвір’я, господарство, кроплять рідних. Але найважливіше — це молитва, сповідь і причастя, а не просто взяти пляшку води й піти”, — каже отець Ярослав.

Купання на Водохреще: традиція чи міф

Найпоширеніший міф — переконання, що занурення у воду на Водохреще змиває гріхи. Священик наголошує: це не має нічого спільного з церковним вченням.

“Покупатися у воді — це не прощення гріхів. Для цього в церкві є таїнство сповіді. Купання — це максимум народна традиція або особисте бажання людини, але аж ніяк не духовне очищення”, — підкреслює настоятель.

За його словами, масові купання це відносно нове явище, яке з’явилося лише в останні десятиліття. Раніше освячували воду біля храмів або річок, але без масового пірнання. Особливу небезпеку священик бачить у поєднанні купання з алкоголем та нехтуванням безпекою. Нагадаємо, що на період воєнного стану купання на міських пляжах офіційно заборонено. 

“Боляче бачити, коли люди спочатку святкують, випивають, а потім у такому стані йдуть у холодну воду. Було багато випадків, коли людей забирала течія або були проблеми з серцем. До таких речей треба готуватися і ставитися дуже обережно. Церква не забороняє. Вона застерігає. Якщо людина готувалася, якщо все відбувається безпечно, за участі священика, рятувальників — це одна справа. Але робити з цього шоу або вважати магічним ритуалом — це неправильно”, — застерігає отець Ярослав.

Традиція як частина ідентичності

Шеф-редактор всеукраїнського часопису “Борисфен”, голова Дніпропетровської обласної організації НСПУ Фідель Сухоніс сприймає Водохреще передусім крізь призму української традиції та культури.

“Я всі релігійні свята сприймаю більше через національну традицію. Саме церква і звичаєвість у складні історичні періоди допомагали українцям зберегти свою ідентичність”, — говорить він.

Щодо моржування, Фідель Сухоніс зазначає: це не церковна традиція, а радше народний звичай.

“Наскільки мені відомо, практично всі священики говорять, що зимове купання — це не церковний обряд. Це народна практика, яка з’явилася значно пізніше”, — каже письменник.

Сам Фідель Сухоніс має власний досвід зимових купань, але підкреслює — робить це обережно і не з релігійних мотивів.

“Я не експерт, я звичайна людина. Це доволі екстремальне заняття. Холодна вода буквально обпікає. Але водночас організм реагує викидом гормонів радості і це дуже позитивні емоції”, — ділиться він.

За його словами, таке купання — це радше випробування себе, ніж обряд.

“Це зусилля над собою. Лежати на дивані простіше. А тут ти виходиш із зони комфорту. Але робити це треба обережно і з урахуванням стану здоров’я”, — додає дніпрянин.

Кілька разів він купався саме на Водохреще — ще до війни.

“Я це робив не для того, щоб спокутувати гріхи. Просто було приємно. Цього року, скоріш за все, не буду — і через погоду, і через загальну ситуацію в країні”, — зізнається він.

Як родина з Дніпра зберігає традицію Водохреща навіть за кордоном

Для дніпрянок Наталії Кравченко та її доньки Яни Дейнеко занурення у воду на свято Водохреща — не разова сміливість і не модний виклик. Це усвідомлена родинна традиція, яка триває понад 15 років і не перервалась навіть після вимушеного виїзду з України через повномасштабне вторгнення.

Перший крок — усвідомлений

Яна Дейнеко вперше зважилася на занурення у 2014 році в Дніпрі. Каже: рішення було не спонтанним, а внутрішньо дозрілим.

“Це було усвідомлено. Я багато читала, спілкувалася з людьми, які мали такий досвід, і бачила приклад мами. Але найважливіше, це внутрішнє прагнення. Для мене це було очищення не лише фізичне, а й психоемоційне”, — розповідає Яна.

Перед першим зануренням вона не проходила спеціального загартування, але для неї було принципово важливо отримати благословення священика.

“Я до кінця не була впевнена, що зможу. Було хвилювання, страх. Але, коли я отримала благословення, стало спокійніше, ніби все стало на свої місця”, — згадує вона.

За словами Яни, перші секунди у холодній воді супроводжуються сильним внутрішнім напруженням, але після виходу з’являється відчуття полегшення.

“Було таке відчуття, ніби з тебе щось зняли. Наче скинув важкий вантаж. Тіло поколює, але холоду не відчуваєш. А вже за кілька хвилин приходить усвідомлення — щось у тобі змінилося”, — каже вона.

Яна переконана: важливо не перетворювати Водохреще на якесь шоу.

“Алкоголь — категорично ні. Це момент, який треба прожити в тиші, в теплі й усвідомленні. Не бігати по пляжу в ейфорії, а дати собі час усе переосмислити”, — додає дніпрянка. 

Досвід матері: від здоров’я до віри

Наталія Кравченко почала практикувати занурення ще у 2008-2009 роках. Спершу це було заради здоров’я, але з роками це набуло глибшого духовного сенсу.

“Я йшла до цього через храм, через проповідь. Для мене це не просто холодна вода. Це день, коли вся вода на Землі стає цілющою. І не має значення, де ти: у річці, у ванні чи в купелі”, — переконана Наталія.

Вона згадує випадки, коли пірнала за температури до -12 градусів, у сильний вітер, і водночас наголошує: за роки практики жодного разу не захворіла.

“З мого досвіду , після Водохреща люди не хворіють. Ні я, ні ті, хто був зі мною. Це не статистика, а життєві спостереження”, — зізнається Наталія.

Родинна традиція, що не зникла з переїздом

На початку повномасштабної війни родина була змушена виїхати до Польщі. Та навіть там вони не відмовилися від звичаю.

“Минулого року ми занурювалися вже в Польщі. Без натовпів, просто в родинному колі, окремо від усіх. Помолилися, сформували свої думки й просто зробили це для себе”, — розповідає Яна.

Наталія додає: не завжди є можливість пірнути у водойму, тому інколи обряд проводили і вдома — обливанням холодною водою з відра.

“Є різні способи. Головне не форма, а стан, з яким ти це робиш. Не для якось челенджу або галочки, а для внутрішньої роботи над собою. Цей день дає шанс очиститися. А скористаєшся ти ним чи ні — це вже вибір кожного”, — переконана Наталія. 

Купання на Водохреще: сімейна лікарка пояснила основні ризики та застереження

Традиція занурення в крижану воду на свято Водохреща щороку приваблює тисячі українців. Утім, лікарі наголошують: такий ритуал може нести серйозні ризики для здоров’я, особливо для людей із хронічними захворюваннями. Сімейна лікарка Анна Володимирівна розповіла, кому варто утриматися від купання в ополонці та як мінімізувати небезпеку для організму. За її словами, різке занурення у холодну воду є серйозним стресом для організму.

“До основних ризиків можна віднести різкий спазм судин, внаслідок якого підвищується артеріальний тиск. Можливі порушення серцевого ритму, що може призвести навіть до інфаркту”, — зазначає Анна Володимирівна.

Також серед небезпек — переохолодження та проблеми з диханням.

“Може виникати гіпотермія, спазм дихання при різкому зануренні, загострення хронічних захворювань і навіть втрата свідомості у воді”, — наголошує лікарка.

Кому занурення протипоказане

Медики радять не ризикувати людям із певними захворюваннями та станами. Перш за все, це пацієнти з серцево-судинними захворюваннями — гіпертонією, ішемічною хворобою серця, аритмією. Також люди з цукровим діабетом, хронічними захворюваннями нирок, дихальної системи, щитоподібної залози. Крім того, купання в ополонці не рекомендоване вагітним жінкам, дітям, людям похилого віку, а також тим, хто переніс інфаркт або інсульт.

“При гострих станах — ГРВІ, підвищеній температурі, загальній слабкості — від занурення також варто утриматися”, — додає вона.

Як підготуватися до занурення

Якщо людина все ж вирішила купатися, підготовка має бути заздалегідь і поступово. Це регулярне загартовування — прохолодний або контрастний душ, обливання. Також потрібен повноцінний сон, емоційний спокій та легка фізична активність перед зануренням, щоб розігріти тіло. Крім цього, лікарка категорично застерігає від поширених помилок.

“Категорично заборонено вживати алкоголь для зігріву. Також не можна купатися на голодний шлунок або після переїдання”, — говорить сімейна лікарка. 

Перед зануренням важливо правильно поїсти. Рекомендований легкий прийом їжі за півтори-дві години. Це можуть бути білки та складні вуглеводи — каша, риба, яйця, овочі. Добре випити теплий чай або воду. Натомість варто уникати жирної їжі, алкоголю та великої кількості кофеїну.

Скільки можна перебувати у воді 

Тривалість перебування в крижаній воді має бути мінімальною.

“Для новачків безпечний час — 5-10 секунд. Для підготовлених людей — до 30 секунд. Максимально допустимий час — до однієї хвилини, більше — вже небезпечно і некорисно для організму”, — пояснює Анна Володимирівна.

Якщо після купання з’являється слабкість або ознаки переохолодження, необхідно діяти негайно.

“Потрібно відразу вийти з води, зняти мокрий одяг, закутатись у сухе й тепле та випити чай або узвар. Якщо симптоми не минають, тоді треба обов’язково звернутися по медичну допомогу”, — наголошує лікарка.

Одяг та додаткові поради

Перед купанням лікарка радить одягати теплий, зручний одяг та взуття з неслизькою підошвою, а з собою мати плед або халат. Після занурення потрібно швидко витертися насухо, одягнути теплий одяг, шкарпетки, шапку та зігрітися гарячим напоєм. Занурюватися з головою, за словами лікарки, не бажано, особливо для новачків.

“Краще одягати шапку. Повне занурення можливе лише для підготовлених людей і на дуже короткий час”, — додає Анна. 

Наприкінці Анна Володимирівна нагадує: купання в ополонці це не обов’язок. Це не показник віри чи сили. Для багатьох людей безпечнішою альтернативою є обмивання холодною водою або контрастний душ. Лікарка також привітала українців зі святом Водохреща та побажала миру, здоров’я і Божого захисту.

Фото: Валерій Кравченко, особисті фото героїв матеріалу