ЕКСКЛЮЗИВ Дружина Віктора Коломойця хоче встановити меморіальну дошку мужньому чоловіку

Віктор Коломоєць, легендарний командир розвідвзводу окремого батальйону 128 бригади ТрО, зник безвісти ще у березні 2024 року під Стармайорськом Донецької області. Дружина Олена не вірить, що її коханий Віктор загинув. Вона сподівається на диво. Але як би не було, дружина дуже хоче, щоб на будинку на Філософській, де вони щасливо жили з  Віктором, була встановлена меморіальна табличка його пам’яті. Про це повідомляє «Наше місто».

Вони познайомилися навесні 1986 року в парашутному клубі. Олена тоді  вчилася в Дніпропетровському університеті на біофаці, а Віктор на фізтеху. Він мріяв служити в ВДВ і готував себе до випробувань і труднощів. З першої ж зустрічі майбутній чоловік запам’ятався студентці як надійна і цілеспрямована людина. Щитом, за яким хоче сховатися будь-яка дівчина.

– Чоловік взагалі захоплювався надовго і всерйоз, – розповідає Олена. – Якось придбав лук і стріли. І на вихідні ми виїжджали в ліс, де Вітя стріляв з цього лука. Завжди думала, що влучити стрілою в стрілу, як Робін Гуд у кіно, неможливо. Але у нього виходило! Ще в дев’яності роки чоловік говорив: «Не може бути, щоб не було війни. Щоб нам незалежність дісталася так легко і вільно», – згадує Олена. – І, звичайно, при всьому бажанні я не могла втримати його вдома.

21 березня минулого року він перестав виходити на зв’язок, а 23-го повідомили, що чоловік зник безвісти. Але тіла його так і не знайшли.

Побратими Віктора стверджують, що відважного старлея немає в живих. Але дружина, син і онук сподіваються на диво.

– У березні 2026 року буде два роки, як Віктор зник безвісти, – констатує Олена Коломоєць. – У військкоматі мені сказали, що після закінчення цього терміну можна подавати документи про визнання її чоловіка загиблим. Повинні пройти якісь бюрократичні процедури. Як мені повідомили, поки що він все ще числиться у своїй військовій частині, а потім його справу передадуть до Міністерства оборони. Це не означає, що я перестану чекати і сподіватися на диво. Але мені дуже хочеться, щоб на будинку на Філософській, де ми щасливо жили з 2000 року, була встановлена меморіальна табличка пам’яті мого чоловіка. На ній повинні бути його портрет і зображення нагороди, яку він отримав на війні. Для моєї родини це дуже важливо.

Раніше ми писали про те, що у Дніпрі увічнили пам’ять ще чотирьох Героїв.

Фото з архіву Олени