ЕКСКЛЮЗИВ Лев з 25-ої бригади: «Я не хочу, щоб мій син прийняв у спадок війну»

Олександр з позивним Лев — військовослужбовець 25-ї січеславської бригади. Його шлях у військо почався ще у 2010 році з ліцею у Львові, далі — школа сержантів, де народилось прагнення служити саме в Січеславській бригаді. Повномасштабне вторгнення він зустрів у строю. Пережив тяжке поранення, лікування, але, маючи право залишитися в тилу, свідомо повернувся до війська. Бо для нього ця війна — не про вибір, а про обов’язок. Його слова звучать, як клятва: «Я не хочу, щоб мій син прийняв у спадок війну», передає “Наше Місто”.

Фото з особистого архіву

Служба для Олександра – це честь та обов’язок, а ще свідомий вибір, до якого він йшов методичо, вдосконалюючи свої знання.

“Вони – раби, а ми вільні люди! Але, звичайно, коли вони потрапляють у полон – вони буквально “божі одуванчики”. Наголошують, що нікого не вбивали, а служити їх змусили”, – наголошує Олександр.

Родина – найбільша цінність для Олександра \ фото з особистого архіву

“Дружина не поїхала з України, вона в мене така принципова. Ми були постійно на зв’язку за можливості”, – згадує він.

Потім Олександр отримав  своє перше поранення, дружина Ольга з маленьким сином Тарасом були поруч у лікарні. Але після повернення до служби чоловік, на жаль, отримав поранення знову. Цього разу реабілітація і відновлення було довгим. Але Олександр знову повертається до служби!Хоча мав легальне право цього не робити.

“Я не звільнюсь, поки буде війна. І я найбільше я хочу, аби мій син не отримав у спадок війну!”. – посміхається він.

Фото Валерій Кравченко, фото з особистого архіву.  Відео створено за ініціативи БФ “Сприяння 25 окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді”

Раніше ми писали про танкіста Хому, який у 23 роки став замкомандиром роти