ЕКСКЛЮЗИВ Трудоголізм небезпечніший за алкоголізм: чи варто дуже багато працювати 

Зараз, під час війни, надмірна праця дуже часто допомагає людям відволіктися від невеселих думок. Але водночас вона може бути шкідливою для нашого здоров’я. Де саме знаходиться межа між трудотерапією та трудоголізмом?  Журналісти «Нашого міста» шукали її у лікаря, психотерапевта та, звісно, у тих мешканців Дніпра, яких хлібом не годуй – тільки дай попрацювати.

За кордоном намагаються скоротити робочий час

У багатьох країнах понаднормова праця не тільки не вітається, а й забороняється на законодавчому рівні. Бельгія перейшла на чотириденний робочий тиждень позаторік. У листопаді 2022 року там прийняли закон про дозвіл на чотириденний робочий графік. Ісландія запровадила чотириденний робочий тиждень однією з перших у світі – у 2015 році. Підприємці Франції також все частіше запроваджують чотириденний робочий тиждень, хоч це і не закріплено на законодавчому рівні. А у Литві з 2021 року діє закон, за яким батьки з маленькими дітьми можуть працювати лише 32 години на тиждень.

У 2021 році у парламенті Португалії ухвалили поправки до законодавства про дистанційну роботу, які передбачають, що начальство може отримати штраф за зв’язок із працівниками у неробочий час. Компанії також будуть зобов’язані компенсувати працівникам витрати, пов’язані з дистанційною роботою, такі як рахунки за електроенергію та інтернет. Ухвалені зміни також забороняють роботодавцям стежити за своїми працівниками, коли вони працюють вдома, і дають батькам маленьких дітей право працювати з дому без попередньої домовленості з роботодавцем, поки дитині не виповниться вісім років.

Лікарка має три роботи та два місця навчання

48-річна дніпрянка Оксана Ситенко за фахом лікар-терапевт. Вже багато років працює у поліклінічному відділенні однієї з лікарень Дніпра, нещодавно вона стала завідувачкою відділення профілактики. Але за основним місцем роботи ніколи не було зарплатні, якої вистачало б на життя. Тому жінка повсякчас шукала та знаходила додаткову зайнятість.

–  Я підробляла медичним представником фармакологічної компанії, а також лікарем у приватній клініці, – згадує Оксана Ситенко. – Але у приватній медицині така ж сама ситуація, як у державній: хочуть платити три копійки і мати робітника, який буде задіяний у процесі від зорі до зорі. Згодом мені підкинув підробіток колега. Вже п’ятий рік поспіль я розшифровую записи кардіограм хворих з США, які знімаються в них протягом декількох днів або тижнів. Це не медична, а суто технічна робота, але вона є постійно і непогано  оплачується. Для того, щоб мати можливість спілкуватись з іноземними клієнтами, я нещодавно розпочала вивчати англійську з викладачем. На це також потрібен час.

А ще Оксана давно цікавилась психологією. Чотири роки тому подруга запросила її на навчання у приватний інститут, який займається питаннями гештальт-терапії. Лікарка захопилася. А ще побачила можливість отримати додаткову професію, яка може годувати її навіть у похилому віці.

— Я тоді якраз розлучилася з чоловіком, дуже хотілося розпочати нове життя, – розповідає Оксана Ситенко. – А ще я зрозуміла, що мушу розраховувати тільки на себе, перш за все – у матеріальному плані. Зараз я навчаюсь і вже роки поспіль є практикуючим психотерапевтом. Працюю онлайн, клієнтів це задовольняє. В мене їх поки що небагато – зазвичай від 2 до 5 одночасно. Але цілком можливо, що коли я отримаю сертифікат цього навчального закладу, залишу роботу у поліклініці.

Поки що в Оксани немає жодного вихідного дня. Але вона все ж таки намагається знайти певний баланс у житті. Якщо відчуває сильну втому, може перенести сеанси з клієнтами на інші дні. Готувати їжу їй допомагає донька-студентка. Тож вистачає часу не тільки на роботу, а й на волонтерство. Свою зарплату у поліклініці жінка витрачає на закупи бинтів для зупинення кровотечі поранених захисників.

– Психотерапія допомагає зробити комфортним життя моїм клієнтам та мені особисто, – зазначає Оксана Ситенко. – Тому ця робота дає мені не тільки додатковий заробіток, а й натхнення. Після вечірніх сесій з клієнтами я відчуваю прилив енергії, хоча приходжу після роботи втомленою. Навіть є сили двічі на тиждень ходити на заняття спортом та почитати книжку.

Як психотерапевт Оксана Ситенко радить тим, хто багато працює, обов’язково виділяти час на свої інтереси. Таке переключення на інші справи позбавляє надмірної втоми та вигорання.

– Під час війни ми не можемо будувати довгострокових планів, – каже лікарка. – Тому я раджу будувати короткострокові плани. На два-три дні, на тиждень. Запобігти вигоранню дуже допомагають прогулянки на свіжому повітрі. Іноді можна побалувати себе чимось смачненьким. Також дуже важливо  мати хобі. Якщо воно було колись – поверніться до нього. Для цього необов’язково мати багато грошей. Намагайтесь знайти такі моменти, коли ви відпочиваєте душею. Насолоджуйтесь сьогодні життям настільки, наскільки це можливо в нашій ситуації.

У будні – майстерня, студенти, город, у вихідні – студія

Художник Валерій Сосна, член Національної спілки художників України,  добре відомий далеко за межами рідного Дніпра. Але він не тільки створює чудові картини, а й має ще декілька видів діяльності. Найбільш дотичною до його основного фаху є педагогічна. Вже третій рік поспіль Валерій Іванович викладає декілька спеціалізованих дисциплін  для студентів зі спеціальності «Графічний дизайн» в Університеті митної справи та фінансів. А ще є студійці та геть зовсім інша робота, яка не пов’язана з творчістю.

— Вперше я почав займатись з дітьми малюванням ще у 1980-ті, — згадує Валерій Сосна. – Це були учні школи з Сурсько-Литовського. За ці роки я навчив малювати декілька сотень людей. Заняття у моїй артстудії проходять у суботу та неділю, є дитяча та доросла групи. Приходять люди дуже різні: лікарі, барбери, айтівці. Для них малювання – це зазвичай відпочинок від повсякденних справ. А для мене це постійна робота протягом декількох десятків роки. Через це вихідних в мене не буває. Тому що коли більшість людей відпочиває, я мушу працювати.

Такого дня, щоб Валерій Іванович просто сидів вдома і відпочивав, дивився серіали та читав книжки, ніколи не буває. Навіть, якщо він їде на природу або у туристичну подорож в інше місто, бере з собою етюдник та фарби. Малювати пейзажі під відкритим небом – особливе задоволення для досвідченого митця. Те саме він робить і під час поїздок до свого рідного села, яке розташоване у Павлоградському районі.

– У теплу пору року зазвичай в мене такий розклад трудових буднів, – розповідає Валерій Сосна. – У понеділок – викладання в університеті та робота в майстерні, з вівторка по п’ятницю – робота у селі, у суботу та неділю – заняття в студії. Але до села я їжджу не тільки для того, щоб писати етюди та милуватися краєвидами. Там на мене завжди чекає багато фізичної роботи на великій ділянці та на будівництві. Справа в тім, що в мене є стара хата, але неподалік від неї я вже майже 10 років будую хату моєї мрії. Іноді мав помічників з місцевих, але зараз часи важкі, бажаючих працювати за невеликі гроші немає. Тому я багато видів робіт виконую самостійно. Навчився класти цеглини, робити розчин для будівництва тощо. А також роблю багато чого на городі. Під час такої праці я обмислюю свої майбутні картини. Бо руки зайняті, а голова – вільна.

Звісно, під вечір вже немолодого чоловіка накриває втома. Але він не дає собі розслабитися. Бо вечір – це зазвичай найкраща пора для вивчення англійської. Коли Валерій Іванович намагається запам’ятати часи дієслів та нові слова, він налаштовує себе на майбутні подорожі. Під час яких точно знадобиться іноземна мова.

–  Так, я дійсно багато працюю, – зізнається Валерій Сосна. – Але ця праця різноманітна: фізична, інтелектуальна, творча. Гадаю, саме завдяки цьому мені незнайоме вигорання. Від фізичної праці я намагаюся відпочити під час викладання або створення картин. Впевнений, що найбільшу втому я можу відчути через байдикування.   Буває, що організм реагує на надмірну працю підвищеним тиском. Але я навчився «домовлятися» з ним за допомогою регулярного прийому ліків. 

Чому трудоголіки хворіють на інфаркти

Одним з найнебезпечніших наслідків трудоголізму фахівці вважають інфаркт міокарда. Серцевий напад може статися раптово, навіть на робочому місці.

Андрій Іванов – завідувач Реперфузійного центру, який працює на базі Клінічної лікарні швидкої медичної допомоги Дніпра говорить, «помолодшання» інфарктів та інсультів на 10-15 років пов’язані з кількома факторами, більшість з яких можна віднести до сучасного стилю життя та соціальних змін. Серед таких причин і трудоголізм.

– Хоча інфаркт традиційно вважається захворюванням людей старшого віку, зараз лікарі фіксують випадки серед молодих людей, починаючи з 20-25 років, – сказав Андрій Іванов. – Наш наймолодший пацієнт – 23-річний чоловік. Надійшов з підозрою на ГКС. На щастя, цього разу обійшлися терапевтичним лікуванням. А от найменший вік серед тих, кого стентували – 32 роки. Через свою роботу ця людина постійно перебувала у стані хронічного  стресу. Були скарги на переміжний біль у грудях, які пацієнт ігнорував декілька днів, поки біль значно не посилився і став постійним. Завдяки швидкій діагностиці і стентуванню коронарної артерії його вдалося врятувати.

І цей випадок, на жаль, не єдиний. Через надмірну працездатність та так би мовити, “вигорання” на роботі, люди все частіше потрапляють на лікарняне ліжко.

– 42-річна жінка, аспірантка одного з вузів Дніпра, яка весь час багато працювала і вважала, що відпочивати буде на пенсії, – наводить черговий приклад Андрій Іванов. – Їй стало зле на роботі, відчула задуху, різкий біль у грудях і втратила свідомість. Співробітники вчасно викликали швидку допомогу, що допомогло стабілізувати стан і провести успішну операцію.

Важливо усвідомити, що трудоголізм – це не просто риса характеру, а справжня залежність. Як і будь-яка інша залежність, вона потребує лікування. І чим раніше ми визнаємо проблему, тим більше шансів уникнути серйозних наслідків.

Лікування трудоголізму: як подолати залежність

Багато хто з нас цінує працьовитість і відданість справі. Але коли любов до роботи переростає в манію, настає час бити на сполох. Трудоголізм – це не просто бажання багато працювати, це справжня залежність, яка може зруйнувати життя. Але цю звичку можна подолати. Все, що потрібно – це визнати проблему та звернутися по допомогу до фахівця. Є клініки, які спеціалізуються на лікуванні трудоголізму.

– Залежна людина практично не буває вдома, виконує лише робочі обов’язки, доводить себе до хронічного стресу та втоми, – повідомляє Юрій Пакін, професор, доктор медичних наук. – Результат – практично повна відсутність особистого життя та перевтома, що викликає серйозні проблеми зі здоров’ям. 

Серед причин трудоголізму – звичка втекти від конфліктів у трудову діяльність, приклад батьків, виховання, в якому особистість дитини оцінювалася через її досягнення – оцінки, медалі, грамоти. Також відіграє роль слабка роль у соціумі, погані комунікативні здібності.

– Лікування трудоголізму передбачає позбавлення від нав’язливого бажання працювати, – повідомив професор Юрій Пакін. – Це комплексна терапія, що включає глибоке опрацювання проблеми з психологом. Спочатку необхідно визначити причину виникнення залежності, після чого призначити метод терапії.

Способи лікування

– Рольові ігри. Використання різних рольових моделей допоможе залежному зрозуміти, що з його роботою можуть впоратися інші люди.

– Мотиваційне інтерв’ю. Сеанс із психотерапевтом дозволить перебудувати своє життя, знайти нові джерела отримання задоволення.

– Групова терапія. Лікування проводиться в групах «Анонімні трудоголіки» за таким же принципом, як і лікування алкоголізму.

Експерти радять на період лікування повністю відірватися від робочих справ. Це дозволяє не лише відновити сили, а й заглибитися в причини, що штовхають людину до безперервної роботи. Такий підхід – це як перезавантаження для мозку, який допомагає знайти нові  захоплення та сенс життя.

Юліанна Кокошко, Олена Завгородня.

Фото Валерія Кравченка, клініки АТОС, з архіву героїв матеріалу та з відкритих джерел.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, як зберегти своє психічне здоров’я під час війни.