Щороку 10 жовтня ми відзначаємо Всесвітній день психічного здоров’я. Наразі багато мешканців України перебувають у постійному стані стресу, що в подальшому може призвести до проблем з психічним здоров’ям. Щоб запобігти цьому, варто вже зараз потурбуватись про себе та близьких. Детальніше про це – в матеріалі “Наше місто”.
Народила третю дитину: історії родин, що почали все з початку у Дніпрі
Війна змінила життя мільйонів українців. Стрес, тривога, втрати – з цими викликами стикаються не лише ті, хто опинився на лінії фронту, а й ті, хто змушений був покинути свої домівки. Наталія Володимирівна – вчителька з Донеччини, яка тепер живе у Дніпрі. Жінка розповідає, що психотерапія допомогла їй подолати страх та тривогу, які виникли після пережитих подій.
– Я прийшла до свого сімейного лікаря, а вже вона порадила мені зі своїми проблемами звернутися до психотерапевта, – розповідає Наталія Володимирівна. – Вже на першому сеансі я відчула покращення. Я мала можливість висказати весь свій біль. Відзначу, що два з половиною роки я забороняла собі казати про проблеми. Адже з нами жила моя мама, я не хотіла, щоб вона бачила мої сльози. Я намагалася приховати в собі тривогу і підтримати всіх членів родини. А коли мама померла, я перенесла дві операції і зовсім розклеїлась. Саме сеанси у психотерапевта дуже мені допомогли. Я навчилась контролювати себе.
Психотерапія допомогла Наталії не лише подолати тривогу, а й знайти в собі нові сили. Групові заняття, де вона могла поділитися своїми переживаннями з іншими людьми, стали для неї справжньою віддушиною.
– Я 40 років працювала вчителькою, тим не менш, все одно відчувала себе скутою, виступаючи у групі перед присутніми, – зізнається Наталія Володимирівна. – Я не думала, що у своєму віці танцюватиму перед усіма, але танцювала. Ми вчилися довіряти оточуючим. Закривали обличчя маскою, а вела нас інша людина. Багато хто боявся спочатку, а потім наважився і все вийшло. Я послухала їхні історії, ми виконували разом вправи, а тепер ми стали, немов родина. Ми навіть спілкуємося у звичайному житті, а не лише на сеансах. Я всім ражду при виникненні проблем звертатися до психологів.
Життя Наталії також кардинально змінилося, коли війна змусила її покинути рідний дім на Донеччині. Разом із чоловіком та дітьми вона знайшла прихисток у Дніпрі, залишивши позаду все, що колись було рідним.
– Ми приїхали сюди з міста Українськ, – розповіла Наталія. – Через обстріли втратили все майно. Нам було важко зрозуміти, що нічого немає. Ми були знервовані, траплялися сварки, не вистачало коштів. Щоб впоратися з емоційним навантаженням, ми разом з чоловіком вирішили звернутися до психолога. Вона нам дуже допомогла, врівноважила загальний стан, а стосунки відразу налагодились. Якщо порівняти те відчуття безпорадності, яке було спочатку, коли я постійно плакала, то зараз стало набагато легше. Тут, у Дніпрі, я народила свою третю дитину. Ми живемо для своїх діток і розуміємо усю відповідальність за них.
Ці історії схожі на історії тисяч українців, які були змушені покинути свої домівки через війну. Вони про силу духу, про здатність знаходити вихід навіть у найскладніші часи та про те, що психологічна підтримка може змінити життя на краще.
Психосоматичні розлади під час війни: досвід сімейних лікарів
Сімейний лікар Вікторія В’ячеславівна поділилася своїм досвідом роботи з пацієнтами в умовах воєнного часу. За її словами, значна частина скарг пов’язана з психосоматичними розладами.
– Нам усім зараз нелегко, але пацієнтам, що мають певні проблеми зі здоров’ям, вдвічі складніше, – підкреслила Вікторія В’ячеславівна, сімейний лікар. – Війна загострює хронічні хвороби. Коли до мене звертається пацієнт зі скаргами на біль у серці, тремор кінцівок, задуху, порушення сну, в першу чергу я має виключити соматичну патологію. Ми здаємо аналізи, робимо рентген грудної клітини, кардіограму. Я пропоную пацієнтові вести щоденник тиску та пульсу. Якщо у людини немає жодних відхилень від норми, а скарги залишаються, то я можу запідозрити психосоматичні прояви.
Війна впливає на всіх. Особливо вразливими виявилися переселенці, військові та люди похилого віку, які зазнали значних втрат. Навіть ті, хто здавався сильним, відчувають виснаження та потребують підтримки.
– Люди емоційно виснажені, найбільш вразливі ті, хто бачив у житті якісь жахливі події, – пояснює Вікторія В’ячеславівна. – Вони мають певні втрати, а після терапії приходять і дякують. Також вразливі люди, які мали певні проблеми ще до війни, у них виникають загострення. У групі ризику – діти, вагітні жінки. Важко буває і сімейним лікарям, але в першу чергу ми пам’ятаємо, що знаходимось на роботі, що ми прийшли допомагати людям. Як би не було складно, ми можемо вийти на свіже повітря, помилуватися на пташок і повернутися на своє робоче місце знову повні сил та енергії. Але інколи навіть психологи ходять до психологів на супервізії.
Лікарі відзначають, що навіть природні явища, такі як магнітні бурі, можуть погіршувати психологічний стан людей, які пережили травматичні події. Важливою є роль первинної ланки охорони здоров’я у виявленні таких пацієнтів.
– Як тільки десь приліт, всі приходять на прийом і скаржаться на серце, тиск, безсоння, – каже сімейна лікарка. – Кожна людина відчуває паніку, страх, тремор чи тахікардію. З часом цей стан минає, у когось за 15 хвилин, а у інших за годину. Є такий критерій – 30 днів. Якщо за цей час не нормалізувався стан, потрібно звернутися до лікаря. Прийшла якось до мене жіночка похилого віку і плаче, тиск у неї – 180. Починаю спілкуватися, а вона розповідає, що на її очах впала бомба і загинула дитина. Це була велика проблема, тоді у нас ще не було психолога. Ми намагалися впоратися власними силами, навіть були пацієнти, з якими працювали психіатри. Зараз ми вже чітко розуміємо, кому допоможе сімейний лікар, кому психолог, а кому психіатр.
З проблемами більшості людей, що приходять зі скаргами, сімейна лікарка може впоратись сама. А якщо виявляється, що ситуація надто складна, пацієнт отримує направлення до психотерапевта. У Дніпрі всі центри первинної допомоги надають психологічну допомогу в рамках пакету з НСЗУ.
Психологічна допомога: коли слова лікують
Для допомоги паліативним хворим та їхнім родичам до центру ПМСД запросили працювати психотерапевта. А з часом й інші люди, які потребують постійної психологічної підтримки, стали її пацієнтами.
– За півроку через мої руки пройшли понад сотня пацієнтів, – розповіла Ірина Сергіївна, клінічний психотерапевт. – В груповій терапії перша група була з 11 осіб, половина з яких – ВПО. Прийшли тривожні люди з втратою сенсу життя, які не знали як їм жити і куди рухатися. Після занять у них виросли крила. Зараз це люди, які мають плани на майбутнє, вони побачили, що можливо почати все спочатку. Як придбати житло, де знайти роботу, чим зайнятися. У цих людей на обличчях посмішки. Я вважаю, що це наше велике досягнення.
Стрес, викликаний війною, може не вплинути взагалі, а може змінити людину кардинально. Відповідно це може призвести до втрати когнітивних здібностей, сну, апетиту. За словами психотерапевта, є випадки, коли люди втратили родину, друзів, роботу чи здоров’я.
– До повномасштабного вторгнення люди звертались зовсім з інших питань, а зараз звернень, що стосуються стресу через війну дуже багато, запис на місяць вперед, – повідомила Ірина Сергіївна. – Чесно скажу, те що відбувається вже два з половиною роки, для нас нове. Ми беремо певні протоколи, програми, а терапія може тривати місяці. Розумієте, така травма лікується лише груповою терапією і за допомогою інших людей. Немає вправ, які ви можете виконати вдома самостійно, і за мить все пройде. Якщо людина перебуває у стресі тривалий час, їй дуже важко. Звісно, можна глибоко вдихнути, помедитувати, але наскільки це допоможе – не відомо. Кожна вправа має бути включена в протокол лікування, у певну конструкцію.
Підтримка оточуючих дуже важлива для одужання. Однак не всі люди знають, як правильно підтримати людину, яка переживає стрес.
– У мене були такі випадки, коли одне необережне слово зводило всю терапію нанівець, – зізнається Ірина Сергіївна. – Так була на прийомі жінка з Вугледару, яка втратила все. Ми її витягнули зі стресу, вона вже навіть посміхалась. Але сталося так, що після прильоту у неї вилетіли вікна. На це власники житла сказали, що вона має виїхати, або поміняти вікна. Жінка телефонувала рієлторам, але вони відмовилися показувати житло, промовивши: “Або винаймайте без попереднього огляду, або не отримаєте нічого. Понаїхали тут, бомжі донецькі”. Ця фраза перекреслила всю терапію. Нам довелося починати з початку. На даний момент ми успішно підтримуємо таких людей.
Почуття тривоги, безпричинний смуток, розлади сну – це лише деякі з симптомів, які можуть вказувати на наявність емоційних розладів. Якщо ці стани довго не минають і заважають повсякденному життю, варто звернутися до психотерапевта. Пацієнти можуть записатися на прийом у реєстратурі або ж отримати направлення у сімейного лікаря.
-Щоб зменшити стрес, потрібно збалансовано харчуватися, вживати овочі, білки, хліб, – радить психотерапевт. – Організм має працювати, як годинник, тому потрібен здоровий сон, фізична активність. Візьміть собі за правило кожного дня, хоча б 40 хвилин гуляти на свіжому повітрі. Можете вийти самостійно, або взяти друзів чи домашнього улюбленця.
У Дніпрі відкрилася стежка ментального здоров’я
У Дніпрі з’явилася унікальна локація для турботи про емоційний стан містян. У сквері ж/м Придніпровськ відкрили стежку ментального здоров’я. Регулярні прогулянки цим маршрутом допоможуть зменшити тривогу, покращити настрій та підвищити якість життя.
Це місце обрали не випадково, адже воно користується популярністю серед місцевого населення. Тут щодня займаються спортом, гуляють з дітьми та домашніми улюбленцями.
– Протяжність стежки – два з половиною кілометри, – сказав Євгеній Таранцов, один з організаторів. – Кожні 500 метрів розміщено інформаційні таблички з активним QR-кодом, за яким можна перейти на сторінку ментального здоров’я “Ти як?” першої леді Олени Зеленської. Адже цю програму створено за її ініціативи. Всі таблички і стовпчики екологічні, їх виготовлено з переробленого сміття – пластику. На кожній табличці написана вправа, яка допомагає зняти стрес та заспокоїтись, також зазначено найпоширеніші види спорту.
Приділяється увага і людям з особливими потребами. На стежці передбачено все для комфортного перебування людей з порушенням зору. Завдяки QR-кодам зі шрифтом Брайля, вони можуть прослухати всю необхідну інформацію.
– Ми займаємось тут з людьми, які мають порушення зору, – додав Євгеній. – Плануємо кожної неділі проводити тренування, додаючи заходи, спрямовані на покращення ментального здоров’я. Кожен охочий зможе доєднатися. Всі ці заходи безкоштовні.
Відкриття стежки – це не просто створення нової зони відпочинку. Це потужний сигнал про те, що турбота про психічне здоров’я стає пріоритетом.
Організатори закликають й інші громади долучатися до цієї ініціативи і створювати подібні стежки у своїх містах. Адже турбота про ментальне здоров’я – це спільна відповідальність.
Фото: Володимира Федорищева та з архіву героїнь.