77-річна Валентина Миколаївна родом з Вугледару. У рідному місті вона пережила справжнє пекло. 9 місяців ховалася від обстрілів у бомбосховищі, допоки у листопаді 2022 року разом з онуком не виїхала у Дніпро. Від пережитого ввечері 2 вересня жаху жінка не може оговтатися і досі, пише «Наше місто».
Вугледар – невелике шахтарське містечко на Донеччині, де до повномасштабного російського вторгнення проживали приблизно 15 тисяч жителів. З початку повномасштабного вторгнення російська армія не залишає спроб захопити місто, адже його територія є стратегічно важливою. У Вугледарі вже немає жодної вцілілої будівлі, цілі під’їзди просто склалися до фундаменту, а прибудинкова територія настільки захаращена, що там неможливо пройти.
«Ми вдома пережили таке, що і ворогу не побажаю. Залишились голі і босі. Практично жили у бомбосховищі. Одного дня здалося, що тихенько на вулиці. Вийшли і потрапили під обстріл. Трьох людей, які вийшли за технічною водою, розірвало на шматки. У мене досі уламок у шиї, не змогли дістати. У Дніпро виїхали з внуком, він на шахті працював. Винаймаємо тут квартиру», – розповідає, плачучи, жінка.
Валентина Миколаївна каже, що вибухи були дуже гучні.
«Я перелякалася дуже. Онук сказав швидко вийти у коридор. Вікно вибите. Що далі буде, не знаю. Куди їхати – не знаю», – плаче бабуся.
Нагадаємо, раніше ми писали, що у Дніпрі внаслідок ракетного удару 2 вересня постраждав дитячий садок та близько 15 будинків.
Фото: Валерій Кравченко.
Категорія: Війна, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Ракетний удар, Україна Росія війна
