ЕКСКЛЮЗИВ Редакцію «Межівського меридіану» атакували тричі

Межова розташована лише за кілька кілометрів від фронту і, звісно, що жити і працювати у цьому селищі майже неможливо. Але журналістам місцевої газети «Межівський меридіан» це тривалий час вдавалося аж до того моменту, коли ворог знищив будівлю  редакції вщент. Про роботу колег і життя у Межовій журналісту «Наше місто» розповів головний редактор газети Євген Хрипун.

Головний редактор «Межівського меридіана» Євген Хрипун — професійний історик, а після закінчення Дніпровського університету реалізувався як журналіст. Проте саме в цій професії Євген став безпосереднім учасником історії. Адже Межова розташована лише за кілька кілометрів від фронту, де сьогодні твориться історія. Втім, місцевим жителям, напевно, здається, що фронт проходить просто через їхнє селище. І щоранку вони радіють тому, що залишилися живими.

      — Назва селища говорить сама за себе — Межова, — розповідає журналіст. — Кордон. Межа!   До Донецької області кілометрів десять, а до самого Донецька — 80 км. Найближче велике місто на сході — Покровськ. Зараз у нас залишилися лише кілька сотень людей, а колись було понад сім тисяч. Переважна більшість мешканців виїхали. Це зрозуміло! Починаючи з липня 2025 року, Межову почали системно руйнувати КАБами та FPV-дронами. Влаштували для людей справжнє сафарі. От наприкінці травня фермер культивував ґрунт, підлетів дрон і спалив тракториста разом із трактором. Під прицілом — люди 60+. Звичайні мирні селяни. До речі, на тих «дирчиках» встановлені якісні камери. Оператор бачить, що це не військові, і все одно цілеспрямовано їх атакує. Вийшов чоловік на город — туди ж прилетів дрон. Просто йде людина вулицею — і стає ціллю ворожого безпілотника.

 Мішенню російських атак неодноразово була й редакція «Межівського меридіана». Перший удар по будівлі стався наприкінці серпня 2025 року. Тоді дрон «Молнія» влучив безпосередньо в редакторський кабінет.

  – Він пролетів через ялинки і влетів під вікно, – пригадує Євген. – Вибило двері, вікна, пошкодило фасад. У кабінеті все було перевернуто. Але те був лише початок. Другого разу російська керована авіабомба впала приблизно за 30 метрів від редакції, в районі колишньої друкарні. Цього разу не просто вікна повибивало, а повністю знесло дах. Від будівлі лише каркас залишився. Але я все одно намагався якось його зберегти. Ну а вже 29 березня 2026 року пряме влучання КАБа знищило редакцію вщент. Бомба розібрала будівлю по цеглинці. Це була міцна двоповерхова адміністративна споруда, але  від неї майже нічого не залишилося. Тільки величезна яма, мов якесь провалля в пекло.

  Євген Хрипун був змушений залишити рідну Межову. Разом із дружиною, сином та дев’ятьма котами вони евакуювалися до Дніпра. Колеги – у Кам’янське, Вінницю, Харків, під Київ.

Проте навіть після переїзду Євген Леонідович продовжує підтримувати зв’язок із розсіяною по всій Україні громадою. А головне, що «Межівський меридіан» продовжує існувати.

                – Десь через тиждень після руйнування редакції приїхали туди, покопалися в руїнах і витягли український прапор, який висів на будівлі, – каже співрозмовник. – Це як наш символ незламності! Ну а газету продовжуємо випускати. Вона виходить раз на два тижні на 12 шпальтах. Друкуємось у Чернівцях.

Частину тиражу редактор особисто привозить у прифронтову Межову, де досі залишаються кілька сотень людей, переважно літнього віку. Для багатьох із них газета стала символом того, що про них не забули.

– Коли немає зв’язку та інтернету, особливо для старших людей, газета дуже важлива, – зазначає головний редактор «Межівського меридіана» Євген Хрипун. – Вона показує, що хтось про них дбає, що громада живе. Людям приємний сам запах друкованого видання. Але ж я  реаліст. Розумію,   якщо завтра не привезуть газету, то вони це переживуть. А якщо  в них не буде де взяти шматок хліба і пляшку питної води, то вже справжня біда. Тому, коли їду до Межової беру хоча б буханку хліба. Це найперша необхідність.  А взагалі там справжня кілзона і людина може загинути будь-якої миті. Ось нещодавно привіз газету нашому старому читачу Валентину Клименку, а через день дізнався, що дрон прилетів йому під ноги і дяді Валі не стало.

Раніше ми писали, що у Дніпрі під час масованої атаки постраждало житло журналіста.

Фото спікера