Skip to content

ЕКСКЛЮЗИВ У тварин і птахів нерви не залізні: як працюють заповідники Дніпропетровщини під час війни

Сьогодні День працівника природно-заповідної справи.  Відповідний указ президент України Віктор Ющенко підписав 18 серпня 2009 року. На жаль, ювілейне, 15-те професійне свято співробітники заповідників відзначають в умовах війни. Їхня робота важлива і необхідна. Адже від війни страждають не тільки люди, а й представники фауни. Про те, як на Дніпропетровщині охороняють тварин і птахів, рептилій, риб і комах розповість “Наше місто”.

Природа – воєнна жертва всіх воєн

У зоні бойових дій гинуть не тільки військові. Від бомб, снарядів і куль гине все живе.

Фото автора

– Звісно, постраждалих тварин треба рятувати, – розповідає Олександр Пономаренко, старший науковий співробітник природного заповідника “Дніпровсько-Орільський”. – Буває, що наші військові підбирають молодих орлів. Здебільшого орлів-могильників. Можливо, їхні гнізда знесло шаленими снарядами.А може батьки загинули і годувати зліток нема кому. Хто знає!

Орел-могильник, фото inaturalist.org

Зоолог зазначив, що природа – воєнна жертва всіх воєн. На жаль, на ділі жодні конвенції, закони й угоди не діють.

 – У Другу світову, в 1943-му фашисти знищили в Тунельній балці дубовий гай разом з усіма його мешканцями, – продовжує Олександр. – Уже в цю війну від загарбника серйозно постраждав заповідник “Асканія-Нова”. Звідти вивезли тварин. Наприклад, зебр навіщось перевезли до Криму.

Але і в містах тварини та птахи страждають від ворожих атак. Нерви в них не залізні. Дніпряни тому свідки. Після нещодавньої масованої стрілянини птахи збожеволіли й у паніці кружляли над міськими подвір’ями.

– У районі “прильотів” найближчим часом птахів не буде, коли стане спокійніше, вони повернуться, – констатує зоолог. Якщо обстріли повторяться, полетять назавжди.

У заповідниках ловлять браконьєрів і шпигунів

Війна внесла корективи і в пташину логістику. Це зрозуміло! Пернаті зовсім не хочуть постраждати від снарядів і куль і тому, про всяк випадок, облітають найнебезпечніші регіони.

– Міграція гуски, приміром, розтягнулася в часі, – констатує експерт. – Якщо раніше вона була масовою і щільною, то тепер спостерігаються лише окремі зграйки. Імовірно, обережні птахи здебільшого летять не найкоротшим шляхом, а по дузі, облітаючи райони бойових дій.

Вчені зазначають, що в останні два роки пернаті хижаки взагалі воліють облітати більшу частину нашої країни. Йдеться про рідкісного птаха – великого підорлика, який змінив звичний міграційний маршрут. Британські орнітологи з’ясували, що до початку повномасштабної війни в Україні зупинялися 90% досліджуваних птахів, а після – лише 32%. Але в заповідниках тваринам досить комфортно.

Фото з фб-сторінки заповідника

У вересні 1990-го був ще СРСР і вченим кафедри зоології Дніпропетровського держуніверситету довелося міцно зіткнутися з місцевими партійними вождями вмираючого Радянського Союзу. Але сутичку було виграно і на території Дніпропетровського та Петриківського районів було створено Дніпровсько-Орільський природний заповідник.

Свою назву заповідник отримав через розташування на лівому березі Дніпровського водосховища в пригирловій частині річки Оріль, а його площа становить 3766 гектарів.

На тлі значного збіднення тваринного світу в регіоні територія заповідника є “оазою”. Загальна кількість видів природної фауни, зареєстрованих тут, перевищує 2000.

Фауна заповідника налічує понад 196 видів птахів,  біля 45 видів риб, 44 видів ссавців, серед яких: лось, козуля, дикий кабан, заєць, єнотоподібна собака, горностай.

Сьогодні все це зоологічне багатство важливо зберегти.

– Під час війни обмежено полювання і тварини відчули себе більш привільно, – зазначає зоолог. – Слідів перебування лосів не спостерігалося, зате повно плямистих оленів, козуль і кабанів. Крім того, у заповіднику посилився режим охорони. Причому ловлять не тільки браконьєрів, а й можливих шпигунів, які винюхують місця розташування наших ППО.

Тварин треба захищати від тварин

Що стосується риб, то загальна чисельність збільшилася, а видове різноманіття, навпаки, скоротилося. На думку фахівців, ситуація загрозлива. Сьогодні тварин треба захищати від тварин. Риб, зрозуміло, теж потрібно захищати.

Фото з архіва Олега Христова

–  Більшість наших водойм постійно зазнають трансформувального впливу, – розповідає Олег Христов, науковий співробітник заповідника “Дніпровсько-Орільський”. – У водойми надходить велика кількість забруднювачів, а також біогенних речовин, які створюють підвищений рівень продукції за окремими групами гідробіонтів (водних мешканців), що порушує природні цикли існування риб. Найбільш пристосовані до умов існування та розмноження види риб (еврибіонти) витісняють більш чутливих риб. Наприклад, у наших водоймах домінує карась сріблястий, який раніше був прибережноводним видом, а зараз рибалки-любителі ловлять його на середині Дніпра на глибинах 7-12 метрів і більше.

Фото із Вікіпедії

  Що робити з живучим карасем і йому подібними – проблема!

 – Для цих видів зменшення вилову спрацьовує на збільшення популяції до критичних рівнів, що є екологічно загрозливим, – резюмує фахівець. – Тож у цих складних умовах воєнного стану, раціональне навантаження на популяції риб з їх вилученням із водного середовища стає дуже необхідним. Але все це необхідно робити на законодавчо та нормативно визначених засадах, на рівні встановлених “Правил промислового рибальства”. Утім, у 2024-му ситуація дещо покращилася.

– Процес нересту та інкубації ікри з подальшим нагулом молоді минув відносно добре, хоча було зафіксовано накладення термінів нересту різних видів, пов’язане зі стрімким підвищенням температури води в травні, – резюмує Олег Христов.

Краса потребує особливої охорони

Деякі представники нашої фауни настільки прекрасні, що їх неможливо не захищати. Приміром, усім відомий жук-олень. Його помилково називають “короїдом”. Якби жук про це дізнався, точно б образився. Адже він належить зовсім до іншого сімейства – рогачів.

Жуки-олені зустрічаються переважно рідко і локально. Ареал виду скорочується, у зв’язку з чим його занесено до охоронних документів і Червоних книг багатьох країн Європи і, зокрема й України.

Махаон, фото pixabay.com

Або прекрасні метелики – Подалірій і Махаон.  У чомусь красиві Подалірії нагадують зебр – південних смугастих коней, які, на відміну від метеликів, само собою не літають. Дорослих метеликів можна зустріти в парках, квітучих садах. Навіть на кладовищах. Примітно, що перше покоління цих вітрильників збігається з цвітінням бузку. Зауважимо, що за досить тривалого гусеничного “дитинства” вік дорослих комах недовгий – трохи більше двох тижнів. Втім, і цього цілком достатньо, щоб помилуватися одним із найкрасивіших метеликів нашої фауни. Подалірію часто плутають з іншим знаменитим вітрильником – махаоном. Крила обидвох видів мають характерні довгі “шпори”. Але, як уже зазначалося, у подаліріїв вельми примітне “зебрине” забарвлення. Спостережливий натураліст, утім, заперечить: зебри чорні в білу смужку, а крила метеликів якраз навпаки – білі з чорними вставками.

Подалірій, фото із Вікіпедії

Легендарний дніпровський ентомолог Віктор Барсов вважав, що краса вже підстава для природоохоронного статусу. Чи так це?

Фото автора

– Я маю право милуватися прекрасними комахами, – зазначає Віктор Бригадиренко, доцент кафедри зоології та екології ДНУ. – Такими як Махаон і Подалірій або, наприклад, грушевою павиноочкою. Але принципи охорони тварин дещо інші. У Західній Європі виокремлюють так звані види-парасольки – найрідкісніші види, що трапляються в кілька разів рідше за інші. Наприклад, альпійська розалія, що мешкає в букових лісах Карпат. Якщо охороняти місця проживання таких “раритетів” є можливість зберегти й інші рідкісні види. Адже вони живуть під їхньою “парасолькою”.

Категорія: Важливо, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Тема дня

Позначки: ,

Приєднуйтесь до нас у

Дивіться також: