Щоразу, коли мені доводиться спілкуватись з людьми похилого віку, які сповнені енергії, зазвичай ставлю питання: яким є секрет їхнього довголіття? Але коли зустрілася з героїнею цієї публікації, в мене навіть думки такої не виникла. Бо Людмила Новицька-Усенко не просто зараз дуже активна та займається улюбленою справою – вона продовжує будувати плани на майбутнє. Єдине про що турбується ця жінка, якій 10 липня виповнеться 90 років, це те, щоб встигнути все зробити вчасно.
Ідея з’явилась 15 років тому
В неї стільки регалій, що перераховувати всі доведеться досить довго. Людмила Новицька-Усенко — доктор медичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України та член-кореспондент Національної академії медичних наук України.
Протягом 15 років, з 1981-го по 1996 роки, — вона обіймала посаду ректора Дніпропетровського державного медичного інституту. Від 2008-го і досі — професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ДДМУ.
Припинила займатись викладанням лише останні два роки, проте вдома не сидить. Наразі Людмилу Василівну щодня можна побачити на робочому місці, бо вона займається дуже важливою справою – разом з колегами створює перший в Україні музей анестезіології. Він має з’явитись з ініціативи ДДМУ та за підтримки Української асоціації анестезіологів, а також медиків Дніпропетрощини та інших регіонів нашої країни.
— Спочатку ми сподівалися, що такий музей з’явиться на території лікарні ім. Мечникова, — згадує Людмила Новицька-Усенко. – Тож років 15 тому почали збирати експонати. Але там з цим проєктом не склалося, проте, на щастя, згодом з’явилось приміщення на першому поверсі одного з навчальних корпусів медуніверситету, який розташований на Соборній площі. Наприкінці 2023 року ми розпочали роботу зі створення музею анестезіології.
Навіщо і для кого створюється цей музей? Насправді не тільки для тих, хто має відношення до анестезіології. І навіть не тільки для медиків. А для всіх, хто хоча б трохи цікавиться медициною. Один з експонатів майбутнього музею, який можна побачити вже зараз, це скульптурна композиція під назвою «Дев’ять періодів життя людини». У ній відображена філософія реанімації.
— Завдяки цієї композиції є можливість побачити шлях людини від народження до клінічної смерті, — пояснює Людмила Василівна. – Бувають такі ситуації, коли пацієнт ще живий, але його мозок вже загинув. Тоді врятувати людину неможливо. А ось якщо мозок живий – можна проводити реанімацію. І робити це треба якомога інтенсивніше. Проте у випадку загибелі мозку тіло може бути корисним для інших людей – завдяки транспантології.
Перший наркотизатор – Бог
«Анестезіолог – це той, хто тримає у своїх руках нитку людського життя і робить все для того, щоб вона не обірвалась». Ці слова належать Петру Фадєєву – до речі, не медику, а журналісту. Але саме вони дуже точно характеризують особливості цієї професії.
Коли музей відкриється, завдяки його експозиції буде можливість ознайомитись з історією розвитку анестезіології – як світової, так і української, зокрема дніпровської. І дізнатись чимало цікавих фактів. Наприклад, те, що перший масковий наркоз зробили медики у американському Бостоні. Там навіть є пам’ятник Ефіру.
— Коли у 1847 році лікар на прізвище Сімпсон ввів Королеві Вікторії під час шостих пологів ефірний наркоз, його ледь не знищили, — розповідає Людмила Новицька-Усенко. – Бо тоді вважалося, що жінка має народжувати дітей у муках та терпіти біль за гріхи Єви. На гравюрі 15 сторіччя можна побачити ставлення наших предків до анестезії. Вона називається «Перший наркотизатор – Бог» і теж буде в нашому музеї. А ще тут вже є молитва анестезіолога. Вона з’явилась в Іспанії, завдяки перекладу ще за радянських часів вона є і у нас. Я неодноразово розповсюджувала її текст серед колег. Чи читали вони цю молитву перед операціями? Це мені достеменно невідомо, але сподіваюсь, що вона все ж таки стала колегам у нагоді.
Найталановитіша молодь отримує премії
Також вже є у музеї гравюра, яка присвячена діяльності видатного українського хірурга Миколи Пирогова, який у 19 сторіччі перший у світі застосував наркоз у воєнно-польових умовах. Він, до речі, тричі був у Катеринославі у важливих справах. А ще тут можна буде побачити апарати, за допомогою яких працюють анестезіологи. Звісно, не минеться і без докладної інформації про медичну освіту, з якої починається шлях будь-якого лікаря – у тому числі й анестезіолога.
— Більше 30 років тому у нашому місту був створений навчальний заклад, який зараз називається Науковий медичний ліцей «Дніпро», — згадує Людмила Новицька-Усенко. – Туди вступають діти не тільки з нашого міста, а й з інших населених пунктів. Коли у 1994 році мене було обрано у Національну академію медичних наук, я стала там отримувати стипендію. І вирішила виплачувати з неї премії для обдарованих ліцеїстів та студентів. Їх прізвища теж можна знайти у нашому музеї. Багато хто з них стали лікарями, справжніми професіоналами своєї справи. І тепер фінансово допомагають у створенні музею.
Мріяла бути хірургом, а стала анестезіологом
Наразі процес опанування професії анестезіолога для молоді є дуже цікавим. У Дніпровського державного медичного університету є багато зв’язків із закордонними колегами, які залюбки діляться досвідом з нашими викладачами та студентами. Найбільш талановиті та наполегливі мають змогу поїхати в інші країни на стажування. Звісно, це немає нічого спільного з тим часом, коли Людмила Новицька-Усенко розпочинала свою діяльність як анестезіолог. Тоді єдиними засобом обезболювання був масковий наркоз.
— У 1958 році я почала працювати у лікарні ім. Мечникова, — розповідає Людмила Василівна. – Моєму сину тоді було чотири місяці, я щодня їздила на роботу з Дніпродзержинська (зараз – Кам’янське. – Авт.) В мене була мрія бути хірургом. Але мене не взяли на цю посаду через брак досвіду – запропонували місце наркотизатора. Саме так тоді звалися анестезіологи. Я прийняла цю пропозицію і захопилася анестезіологією – про хірургію згодом геть забула. Натомість почала займатись наукою. Поряд зі мною були колеги, які завжди допомагали порадами, за що я їм дуже вдячна. У 1962 році я захистила кандидатську дисертацію, продовжуючи працювати у лікарні.
Кращі анестезіологи – сангвініки
За ті роки, які Людмила Новицька-Усенко віддала медицині, в анестезіології , звісно, багато що змінилося на краще. Нові препарати, які створюються вченими, дають змогу робити процес обезболювання максимально нешкідливим для здоров’я пацієнта. Водночас, професія анестезіолога залишається однією з найвідповідальніших у медицині. Згідно з дослідженнями, у яких брала участь і Людмила Василівна, вдалося виявити, що кращі анестезіологи виходять із сангвініків з холеричним нахилом. Ця людина має бути оптимістом, фізично та морально витривалою людиною. Бо як передозування, так і недостатнє введення наркозу є небезпечним для пацієнта. При чому наслідки непрофесійної роботи анестезіолога можуть з’явитись не одразу, а згодом.
На кінець жовтня цього року у ДДМУ заплановано проведення великого симпозіуму, який буде присвячений 60-річчю створення спілки анестезіологів у Дніпрі та 50-річчю кафедри анестезіології та інтенсивної терапії. Людмила Новицька-Усенко сподівається, що саме до цих дат вдасться відкрити основну частину експозиції музею. Якщо взяти до уваги те, що все своє життя ця неймовірна жінка керується правилом трьох «Н» — Немає Нічого Неможливого, віриться, що так і буде.
Фото автора.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, які нові спеціальності з’являться у ЗВО Дніпра.
