ЕКСКЛЮЗИВ Окупанти воюють з людьми і тваринами: як війна вплинула на фауну Дніпропетровщини 

 Від воєн страждає все живе. Внаслідок обстрілів, вибухів і пожеж гине величезна кількість тварин, птахів, рептилій, земноводних і комах. Колись світові війни майже знищили в Європі зубрів. А в Україні повністю зникла поліська популяція ведмедя. Нинішня російсько-українська війна також згубно позначилася на нашій фауні. Про те як вплинули воєнні дії на тваринний світ розповість «Наше місто».

Птахи облітають райони боїв

Зоологи зазначають, що після початку великої війни суттєво змінилися пташині міграції. Це зрозуміло! Пернаті зовсім не хочуть постраждати від снарядів і куль і тому, про всяк випадок, облітають найнебезпечніші регіони.

– Звичайно, війна внесла свої корективи в пташину логістику, – констатує Олександр Пономаренко, старший науковий співробітник природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». – Приміром, міграція гуски розтягнулася в часі. Якщо раніше вона була масовою і щільною, то тепер спостерігаються лише окремі зграйки. Ймовірно, обережні птахи здебільшого летять не найкоротшим шляхом, а по дузі, облітаючи райони бойових дій.

Безумовно, величезної шкоди природі завдав підрив Каховської ГЕС. В «Асканії-Новій» різко скоротилася чисельність журавлів.

– Велика кількість птахів любила зупинятися на Чапельському поду (так називають унікальну депресію рельєфу, що періодично заповнюється талими водами – Авт.), – продовжує зоолог. – Під підживлювався водою зі зрошувальної системи, але після руйнування греблі все тут обміліло, і журавлі зникли.

Науковці всього світу відзначають, що в останні два роки пернаті хижаки взагалі воліють облітати більшу частину нашої країни. Йдеться про рідкісного птаха – великого підорлика, який змінив звичний міграційний маршрут. Британські орнітологи з’ясували, що до початку повномасштабної війни в Україні зупинялися 90% досліджуваних птахів, а після – лише 32%. Деякі хижаки взагалі вважали за краще не випробовувати долю і летіти над іншими країнами.

Збільшилася кількість орланів, огарів і коровайок

Кажуть, немає лиха без добра. Внаслідок війни знизився фактор занепокоєння на незачеплених боями і обстрілами місцях. Заборонено полювання і риболовлю з човнів, що, очевидно, позитивно вплинуло на окремих представників фауни. Деяких птахів стало більше. Наприклад, коровайок. Цю представницю сімейства ібісових іноді називають найтаємничішим птахом. Чому?

Перш за все, незвичайний сам вигляд пташки. Дивовижний довгий дзьоб, дугоподібно загнутий донизу. Літнє вбрання – темно-червоно-коричневе, із зеленим і фіолетовим відливом на чолі, тім’ї, спині та крилах. Карі очі з голим обідком навколо них. Кажуть, навіть, що коровайки з вражаючою прозорливістю навчилися розпізнавати «хороших» людей і «поганих».  Останнім цих недовірливих пернатих довіку не побачити.  Зазначимо, що зоологи не можуть визначити якими саме міркуваннями керуються коровайки для вибору місць гніздування.

– На території Дніпропетровщини коровайки зустрічаються дуже рідко невеликими зграйками, – розповідає Олександр Пономаренко, – У червні 1976 року чотири дорослі птахи були помічені на Булахівському лимані, а в 1982-му коровайок бачили в Дніпропетровському та Новомосковському районах. Через дев’ять років представники цього рідкісного виду відзначилися на Красинському водосховищі Криворізького району.

Тепер ж таємничих пташок уже кілька разів помічали на півдні області. Радує, що побільшало червонокнижних видів – орлана-білохвоста та огаря.

– Дійсно, на Дніпропетровщині орлана стало більше, – підтверджує експерт. – Збільшилася кількість огарів. Ця качка стала зустрічатися частіше.  Ситуація пов’язана з тим, що ще до війни його активно розводили в заповіднику «Асканія-Нова». Крім того, маршрути кочівель наблизилися до нашого регіону і поступово ці птахи стали селитися у нас. Нині огарі загніздилися в Криничанському та Новомосковському районах. Можливо, вони є і в Павлоградському районі. Зовсім недавно їх уже двічі бачили в Софіївському районі області.

Риб стало більше, але менше видів

Жодного протиріччя в цьому немає. Загальна чисельність збільшилася, а видове різноманіття, навпаки, скоротилося.

– Фауна Дніпропетровської області налічує 60 видів риб, – зазначає Роман Новицький, завідувач кафедри водних біоресурсів та аквакультури Дніпровського аграрно-економічного університету. – Нових видів за роки великої війни не з’явилося. Навпаки, підрив греблі на Каховській ГЕС знищив чимало видів. Приміром, була в нас така риба – судак-буговець. Колеги стверджують, що його не стало. Популяцію судака просто змило в солоне море, де він загинув. Ну, а загалом загальна кількість риб на Дніпропетровщині зросла, що пов’язано із забороною риболовлі на відкритій воді.

Особливо багато стало карася. Не дарма ж вважається, що це найбільш живуча риба наших водойм.

– Найпластичніший і найпристосованіший до несприятливих умов – сріблястий карась, – зазначає зоолог. – Він витримає все! В Україні він з’явився завдяки інтенсивним акліматизаційним роботам на дніпровських водосховищах. Пристосованість карася просто унікальна. Він витримує тривале перебування в практично крижаній воді за нульової температури. Може навіть вмерзати в лід. Така собі заливна риба! Потім відтає і чудово почувається.

Утім, авторитетний фахівець зазначає, що нині оцінити риб’яче поголів’я проблематично, оскільки дослідження фауни у зв’язку з війною майже не проводять. На жаль.

Плямисті олені, шакали та лисиці – наше все

Фахівці визнають, що з початком повномасштабного вторгнення деяких тварин побільшало. За інформацією Східного лісового офісу, збільшилася, зокрема чисельність хутрових тварин. У 2023 році за результатами обліку їх було 102 тисячі, цього року – понад 117 тис.

Щодо копитних, то за підсумками обліку минулого року їх було 6365 голів, станом ж на лютий 2024-го стало 8698. У Дніпровському районі (колишній Царичанський) навіть було помічено двох лосів, які не є характерним видом для нашого регіону.

На думку експертів, збільшення диких тварин зумовлене їхньою «вимушеною міграцією», через війну. Вони можуть як залишатися в наших лісах, так і йти далі, використовуючи Дніпропетровщину як буферну зону.

У нашому заповіднику лосів не помічали. Зате фіксували істотне збільшення чисельності кількості плямистих оленів і лисиць. Останнє, на жаль, не радує.

– Слідів перебування лосів не спостерігалося, зате повно плямистих оленів, – зазначає Олександр Пономаренко, старший науковий співробітник природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». – З’явилося багато лисиць і це проблема, оскільки вони переносять сказ. Скажена миша кусає лисицю за губи. Ну і все – діагноз готовий! Раніше поширювали приманку з вакциною від сказу, але зараз такого немає. Тому випадки сказу мають місце.

Стало більше шакалів. За короткий час цей звір, починаючи з півдня Одеської області, заселив практично всю територію України – від Закарпаття до Харківщини.

– Якщо кілька років тому ці тварини були епізодично, то зараз шакалів регулярно зустрічають у Солонянському, Синельниківському, Томаківському районах, – констатує Олександр Олійник, провідний мисливствознавець Східного лісового офісу.

Ну, а яка ситуація з комахами? Невже і вони стали жертвами агресора. У районі інтенсивних бойових дій, безумовно. У нашій же області, безхребетних стало більше. Особливо шкідливих.

– У зв’язку з кризою і тотальною економією на всьому, стали менше застосовувати пестицидів, що і призвело до зростання чисельності шкідників, – зазначає Віктор Бригадиренко, доцент кафедри зоології та екології ДНУ. – Ну і, звісно, через глобальне потепління в нас уже заселилися деякі південні види.

Військові хитрощі тварин

Крім війни зовнішньої світ тварин ніякий не світ, а суцільна війна. Боротьба міжвидова і внутрішньовидова. Ну і взагалі бажання вижити. Тут у кожної тварини свої хитрощі. Наприклад, наша найбільша змія – каспійський полоз вважає, що найкращий захист – напад.

Заскочений зненацька гад, приймає загрозливу позу і готовий постояти за себе. Якщо людина йому погрожує, полоз нерідко сам кидається в атаку – з гучним шипінням, що лякає супротивника, і широко роззявивши пащу. При цьому він може стрибати в бік ворога на відстань до одного метра, намагаючись вчепитися в найвразливіше місце. До речі здебільшого під час такого кидка він мітить в обличчя.

– Цей вид цікавий тим, що на відміну від отруйних гадюк, першим нападає на людину, – розповідає Віктор Гассо, кандидат біологічних наук. – Йдете стежкою, нікого не чіпаєте і раптом кидок півтораметрової змії вам у голову. Тут у кого завгодно душа в п’яти втече. Але кусати агресор зовсім не збирається. Його завдання – налякати і сховатися. І це йому зазвичай вдається. Змія-то велика і товщиною з дитячу руку! Наші співробітники зазначають, що при затриманні полози завжди кусають. Не дарма ж у них репутація найагресивніших змій. Укуси дійсно глибокі, але оскільки у полозів немає отруйних зубів, особливої небезпеки ці укуси не становлять.

До речі, степова гадюка, яку побачити у воді практично неможливо в разі крайньої потреби, цілком здатна плавати, що одного разу спостерігав Олександр Пономаренко.

Дуже оригінально захищається від ворогів жук-бомбардир. Для свого захисту він обзавівся складною хімічною лабораторією. Особливі залози виробляють водний розчин двох хімічних речовин – 10-відсотковий гідрохінон (відновник, що використовується у фотографії) та 23-відсотковий перекис водню (потужний реагент, що окислює), які зберігаються в окремому резервуарі. У разі небезпеки «хімічна зброя» жука діє вельми ефективно, завдяки власним каталізаторам, здатним у мільйони разів збільшувати швидкість хімічних реакцій. За допомогою вибуху отрута викидається назовні. Причому не просто струменем, а артилерійськими залпами небаченої швидкості – до 500 на секунду.

Для людини цей жук-пістолет не становить реальної загрози, але сам постріл вражає: відбувається клацання, після чого поруч із комахою з’являється сантиметрова жовтувата хмарка, яка дуже швидко розсіюється.

  Щоправда, останнім часом цих комах стало менше.

– У нашій області відзначено 6-7 видів бомбардирів, – розповідає Віктор Бригадиренко. – У списку найбільш рідкісних видів Дніпропетровщини – бомбардир плямистий. В Україні він трапляється на півдні степової зони, а в нас – неподалік села Раївка Синельниківського району. Чисельність цього представника середземноморської фауни вкрай низька і тому жук потребує охорони.

Шкода, що в нас немає такої ефективної зброї для боротьби з ворогом.

Фото автора та з відкритих джерел