Крім війни зовнішній світ тварин ніякий не світ, а суцільна війна. Боротьба міжвидова і внутрішньовидова. Ну і взагалі бажання вижити. Тут у кожної тварини свої хитрощі. Які саме – розповість «Наше місто».
Наша найбільша змія – каспійський полоз вважає, що найкращий захист – напад.
Заскочений зненацька гад, приймає загрозливу позу і готовий постояти за себе. Якщо людина йому погрожує, полоз нерідко сам кидається в атаку – з гучним шипінням, що лякає супротивника, і широко роззявивши пащу. При цьому він може стрибати в бік ворога на відстань до одного метра, намагаючись вчепитися в найвразливіше місце. До речі здебільшого під час такого кидка він мітить в обличчя.
– Цей вид цікавий тим, що на відміну від отруйних гадюк, першим нападає на людину, – розповідає Віктор Гассо, кандидат біологічних наук. – Йдете стежкою, нікого не чіпаєте і раптом кидок півтораметрової змії вам у голову. Тут у кого завгодно душа в п’яти втече. Але кусати агресор зовсім не збирається. Його завдання – налякати і сховатися. І це йому зазвичай вдається. Змія-то велика і товщиною з дитячу руку! Наші співробітники зазначають, що при затриманні полози завжди кусають. Не дарма ж у них репутація найагресивніших змій. Укуси дійсно глибокі, але оскільки у полозів немає отруйних зубів, особливої небезпеки ці укуси не становлять.
До речі, степова гадюка, яку побачити у воді практично неможливо в разі крайньої потреби, цілком здатна плавати, що одного разу спостерігав зоолог Олександр Пономаренко.
Дуже оригінально захищається від ворогів жук-бомбардир. Для свого захисту він обзавівся складною хімічною лабораторією. Особливі залози виробляють водний розчин двох хімічних речовин – 10-відсотковий гідрохінон (відновник, що використовується у фотографії) та 23-відсотковий перекис водню (потужний реагент, що окислює), які зберігаються в окремому резервуарі. У разі небезпеки «хімічна зброя» жука діє вельми ефективно, завдяки власним каталізаторам, здатним у мільйони разів збільшувати швидкість хімічних реакцій. За допомогою вибуху отрута викидається назовні. Причому не просто струменем, а артилерійськими залпами небаченої швидкості – до 500 на секунду.
Для людини цей жук-пістолет не становить реальної загрози, але сам постріл вражає: відбувається клацання, після чого поруч із комахою з’являється сантиметрова жовтувата хмарка, яка дуже швидко розсіюється.
Щоправда, останнім часом цих комах стало менше.
– У нашій області відзначено 6-7 видів бомбардирів, – розповідає ентомолог Віктор Бригадиренко. – У списку найбільш рідкісних видів Дніпропетровщини – бомбардир плямистий. В Україні він трапляється на півдні степової зони, а в нас – неподалік села Раївка Синельниківського району. Чисельність цього представника середземноморської фауни вкрай низька і тому жук потребує охорони.
Раніше ми писали про те, що у Дніпрі помітили ящірку у шлюбному вбранні.
This website uses cookies to improve your experience while you navigate through the website. Out of these cookies, the cookies that are categorized as necessary are stored on your browser as they are essential for the working of basic functionalities of the website. We also use third-party cookies that help us analyze and understand how you use this website. These cookies will be stored in your browser only with your consent. You also have the option to opt-out of these cookies. But opting out of some of these cookies may have an effect on your browsing experience.
Necessary cookies are absolutely essential for the website to function properly. This category only includes cookies that ensures basic functionalities and security features of the website. These cookies do not store any personal information.
Any cookies that may not be particularly necessary for the website to function and is used specifically to collect user personal data via analytics, ads, other embedded contents are termed as non-necessary cookies. It is mandatory to procure user consent prior to running these cookies on your website.