ЕКСКЛЮЗИВ Як у Дніпрі працюють танцювальні колективи під час війни

29 квітня у всьому світі відзначається Міжнародний день танцю. З нагоди цього свята журналістка «Нашого міста»  дізнавалася,  де можна навчитись танцювати у Дніпрі і скільки це коштує.

Знімають стрес та розвивають здібності

Випробування, які зараз проходять всі, хто мешкає в Україні, спонукають людей шукати бодай щось, що може відволікати їх, знімати стрес, давати сили жити далі. Танці у цьому сенсі – чудовий варіант. А дітлахам такі заняття ще дають прекрасний стимул для розвитку їхніх здібностей.

До комунального закладу культури “АРТТЕРИТОРІЯ” Дніпровської міської ради наразі відносяться чимало цікавих гуртків, з них хореографічних – 13. У всіх є або власні укриття, або вони розташовані поряд з місцем занять. За місяць занять треба  сплатити від 350 до 600 гривень.  Повний список та контакти для запису до колективів можна знайти за посиланням.

У будинку культури «Зоряний» є два гуртки: студія бального танцю « Ділайн» та зразковий ансамбль народного танцю «Водограй». В «Енергетику» їх три: танцювальні колективи «Грант», «Красень» та «Двіж». У КМЦ «Краснопілля» працює танцювальна студія Candy mint, а у КДЦ «Іскра» – танцювальний колектив Sensе. Більше всього гуртків у  КСК «Шинник» – цілих шість. Це   клуби спортивного бального танцю «Грація» та «Гавана», ансамбль танцю «Діти України», вокально-хореографічна зразкова шоу-студія «Маестро», народний ансамбль танцю «Ровесник», хореографічна студія «Діамант» та народний театр сучасної хореографії «Алегро». На репетиціях деяких з них побували журналістка та фотокореспондент «Нашого міста».

Керівниця «Гавани» брала участь у «Танцях з зірками»

Ірина Лещенко-Савченко з шести років займалася танцями в одному з гуртків КСК «Шинник». Поступово стала справжнім професіоналом цієї справи – свого часу навіть брала участь у популярному телешоу «Танці з зірками». Тоді Ірина виходила на паркет разом зі співаком з Дніпра Володимиром Ткаченко. У 2018-му вона створила у «Шиннику» власну студію спортивного бального танцю «Гавана».

–          В нас займаються дітки від 3,5 років, – розповідає Ірина Лещенко-Савченко. – Є й дорослі – до 21 року. Почати заняття ніколи не пізно – можна записатись у наш колектив навіть якщо дитині, наприклад, 15 років. Зараз в нас біля 55 діточок. Коли почалася велика війна, заняття, звісно, припинилися. Навесні 2022 року ми проводили безкоштовні уроки у режимі онлайн, щоб хоча б трохи відволікти учнів від всіх жахіть. А вже влітку потрохи почали збирати хлопців та дівчат на очні заняття. Спочатку це було у тих приміщеннях, де існували укриття. А восени того ж року воно з’явилось і в «Шиннику», тож ми повернулись у рідні стіни.

Зараз укриття в КСК «Шинник» вміщує 500 чоловік. Заняття всіх гуртків, у тому числі і танцювальних, розплановані таким чином, щоб у випадку повітряної тривоги всі діти могли бути у безпеці. Ірина Лещенко-Савченко переконана у тому, що наразі заняття танцями дуже потрібні багатьом з нас. Виступи, змагання – це ніби ковтки свіжого повітря для юних танцюристів. Вихованці «Гавани» часто виїжджають у різні міста України і отримують на конкурсах нагороди.

Вальс, джайв, ча-ча-ча

Ми потрапили на репетицію однієї з молодших групи цього колективу. Спеціально для нас хлопчики та дівчата залюбки продемонстрували елементи вальсу, ча-ча-ча, джайву. Всі вони приходять на заняття тричі на тиждень.

Насті вісім років, але у «Гавані» вона тільки два місяці. Разом з тим, їй дуже подобається танцювати – більш за все повільний вальс. Семирічній Лії більш за все до душі ча-ча-ча та квікстеп. А ось п’ятирічний Михайлик потрапив сюди рік тому – привели батьки. І хоча йому подобаються різні види спорту, кидати танці поки що не збирається.

–          Моєму сину Дані сім років, у «Гавану» прийшли за рік до війни, –  згадує Юлія Мотузка. – Потім була перерва, а згодом ми все ж таки повернулись у цей колектив. Вважаю, що треба позбавлятись того стереотипу, що танці – це не хлопчача справа. Той, хто так гадає, просто не знає, як багато зусиль докладають ті, хто серйозно займаються танцями. Тренування йдуть по три-чотири години – це дуже складно. У той самий час у дітей виробляється витривалість, сила волі, дисципліна. Це дуже важливо, особливо для хлопчиків. Син пробував різні види спорту, але потім знову обрав танці. І я цьому дуже рада.

У «Маестро» і танцюють, і співають

Шоу-студія «Маестро» існує у «Шиннику»  майже 27 років.  Весь цей час колективом керує Олена Корсакова, яка створила його разом з партнером. Він викладає вокал, а вона – хореографію.

–          Ми поєднуємо два напрямки – співи та танці, – розповідає Олена Корсакова. – В нас є дітки, які співають, але вони у той самий час і танцюють. Це допомагає створювати на сцені повноцінні художні образи. У нашому репертуарі переважно українські пісні у сучасній обробці. Завдяки етностилю звертаємось до свого коріння. Навіть коли під час сирен ми спускаємось в укриття, разом з дітьми співаємо там та танцюємо.

Звісно, для того, щоб виступи таких колективів виглядали красиво і подобались глядачам, діти мають бути у гарних костюмах. Їхнє придбання відбувається переважно завдяки батькам вихованців. Саме вони є основними спонсорами.

Ангеліні Логвиненко тринадцять, вона займається у «Маестро» чотири роки. Їй дуже подобаються педагоги, які легко можуть знайти підхід до будь-якої дитини. Дівчинка вже думає про те, що через два роки, скоріш за все, поступить до коледжу, де навчають хореографії. З танцями вона хоче зв’язати своє майбутнє. Юля Попова займається у цьому колективі півтора року. Більш за все їй подобається композиції «Капай, капай, дощику».

–          Мені дванадцять, у «Маестро» ходжу біля семи років, – зазначає Іра Баклажук. – Чесно, я у захваті від цього колективу. Тут всі дуже дружні. Живу у передмісті Дніпра, але все одно приїжджаю сюди на репетиції.

Тож, якщо ви ще вагаєтесь, чи віддавати дитину на танці, відповідь однозначна – так. Треба тільки  підібрати колектив, який проводить репетиції неподалік від того місця, де ви мешкаєте. А також чуйного та професійного педагога, який вкладе у вашого сина чи доньку свій педагогічний талант та душу.

Фото Валерія Кравченко.

 Нагадаємо, раніше ми писали про те, як під час війни працюють спортивні школи Дніпра.