Архітектурна пам’ятка з більш ніж 100-річною історією: які таємниці зберігає головний корпус «Дніпровської політехніки»

«Дніпровська політехніка» у Дніпрі є не лише одним з найпопулярніших університетів міста, а й пам’яткою архітектури національного значення. Головний корпус цієї будівлі зберігає безліч таємниць. До того ж історія будівлі сягає понад століття, – передає «Наше Місто» з посиланням на Управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради.

«Дніпровська політехніка» пройшла довгий шлях від Катеринославського вищого гірничого училища до Національного технічного університету. Головна особливість цієї будівлі – перший корпус. Він згідно з постановою Кабінету Міністрів України наприкінці березня цього року став пам’яткою архітектури національного значення. Все тому, що ця пам’ятка є складною – вона складається з двох різних за часом будівництва частин та стилів архітектури.

Історія цієї будівлі почалася у 1900 році, коли архітектор О.М. Бекетов розробив проєкт комплексу Катеринославського вищого гірничого училища у стилі модерн. Однак через обмежений бюджет у перші роки було споруджено лише частину головного корпусу.

У 1914 році, після реорганізації училища у Гірничий інститут, архітектори Олександр і Євген Бернардацці виконали проєкт добудови головного корпусу. Фасади нової частини були виконані у неокласицизмі з масивним восьмиколонним портиком головного входу з боку Проспекту і чотириколонним портиком по вулиці Полтавській, яка нині має назву Олеся Гончара. У часи Першої Світової війни тут розмістився військовий шпиталь. На щастя, під час громадянської війни головний корпус не постраждав.

Згодом інститут отримав нову назву – Дніпропетровський гірничий інститут ім. Артема.

Під час німецької окупації у 1942-1943 роках, будівля знову використовувалася як військовий шпиталь, а після визволення майже повністю згоріла. Цілими залишилися лише двоповерхового крила та всього цокольного поверху з залізобетонним перекриттям.

Проте, зусиллями архітектора Володимира Горбоносова, будівля була відновлена у період з 1945 по 1951 рік, отримавши новий вигляд та функціональність. Там було вирівняно деформовані двотаврові балки міжповерхових перекриттів та відновлення останніх, надбудовано третій поверх над 2-х поверховим крилом, влаштовано новий дах, створено новий парадний вестибюль, актовий зал тощо.

У 1967 році було збудовано перехід на рівні другого поверху в корпус № 4, у зв’язку з чим частково перепланували другий поверх двоповерхового крила. А далі, протягом наступних десятиліть до 2010 року, будинок проходив лише поточні ремонти, включаючи часткову заміну покрівлі.

Однак вже у 2019 році було проведено повноцінний ремонт фасадів з пофарбуванням та реставрацією декоративних елементів. Також було змонтовано нову назву на фронтоні

Сьогодні пам’ятка стала не лише символом національної архітектури, але й служить головним корпусом Національного технічного університету «Дніпровська політехніка».

Нагадаємо, раніше ми писали: Особняк з бельведером: які таємниці зберігає будинок на розі вулиць Фабра та Старокозацької у Дніпрі.

Читайте також: Мамонти, сіамські близнюки та екзотичні тварини: як у Дніпрі виглядає унікальний музей скелетів.