Понад 34 роки Ірина Кошеварнікова допомагає людям. Жінка працює соціальним робітником у Новокодацькому районі Дніпра. Вона розповіла журналістам “Наше місто” про специфіку своєї роботи. Ірина вперше прийшла до терцентру коли їй було трохи більше двадцяти років.
-У мене подружка була соцпрацівницею, запропонувала спробувати і мені. Розповідала, що тут цікава робота з людьми, – пригадує Ірина Володимирівна. – Я за один день звільнилася з інституту, де тоді працювала, прийшла у терцентр і досі тут.
Ірина Володимирівна каже, що жодного разу не пошкодувала, що обрала цю професію. Вона знає, що робить світ кращим, даруючи людям тепло і турботу.
-У нас, у Таромському, люди душевні та добрі. Тому працювати мені не складно, – зізнається жінка. – Хоча випадки бувають різні, до кожного потрібно мати свій підхід. Але ця навичка приходить в процесі роботи. По-перше, потрібно вислухати людину. А вже на основі почутого я починаю коригувати свої дії. Я бачу, який у людини настрій і підлаштовуюсь. Без цього ніяк.
Робота соцпрацівниці нелегка. Вона потребує терпіння та стресостійкості. Ірині часто доводиться стикатися з людським горем, зневірою, байдужістю.
-Я відвідую чоловіка, якому далеко за 80 років. І хоча у нього семеро дітей, ніхто з них не знаходить з батьком спільної мови, навіть не спілкуються, – розповідає Ірина Володимирівна. – І спочатку, коли я приходила до нього, завжди чула, що всі йому завжди винні. Дуже складна людина. А потім почала з ним більше спілкуватися і потихеньку все владналося. Він розповів мені свою біографію, яка викликала моє щире захоплення.
На даний момент Ірина Володимирівна опікується шістнадцятьма підопічними. Каже, що все встигає завдяки тому, що планує свою роботу.
-Завчасно телефоную підопічним, питаю, що їм потрібно. Вони роблять замовлення, я його виконую, – каже Ірина Володимирівна. – Також доставляю обіди підопічним. Вони дуже радіють такій допомозі. Є багато людей, у яких маленька пенсія. То такі обіди – суттєва підтримка для них. У Дніпрі успішно діє програма з надання гарячих обідів підопічним терцентру. З початку 2024 року харчування було змінено, стало більш різноманітним та корисним.
Відзначимо, що соціальні працівники не ходять пішки по адресах. Вони їздять до підопічних на новеньких велосипедах. Ірина Володимирівна каже, що це дуже зручно.
-В нашій місцевості без велосипеда просто ніяк, – каже соцпрацівниця. – Ми робимо закупки комплексно, відразу для декількох осіб, що живуть поряд. Тому в руках всі продукти не донести, та й відстань велика.
За освітою Ірина Володимирівна – кондитер. Тому у вільний від роботи час вона створює неймовірні десерти.
-Для себе я люблю готувати сирну запіканку. А коли приїдуть діти, я печу “Наполеон”, “Пінчер” чи “Медовик”, а мій онук любить шоколадні торти, то для нього їх завжди готую. Також печу торти на замовлення.
Фото Валерія Кравченка.
Читайте також: У Дніпрі житломасив Перемога чарує весняними барвами.
Категорія: Інтерв'ю, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
