12 та 13 квітня у Дніпровському академічному театрі драми та комедії відбудеться прем’єра трилеру «Тваринні інстинкти» за п’єсою американського драматурга Дона Нігро. Напередодні цієї події у театрі пройшов закритий передпоказ вистави, на якому побувала журналістка «Нашого міста».
Кожна з 11 історій цієї постановки є окремим філософським трактатом, і це не перебільшення. Тому цю виставу особисто я раджу дивитись неодноразово. Кому? Всім, але, перш за все, молоді. До речі, у «Тваринних інстинктах» задіяно дуже багато молодих акторів. Анатолій Корольов, Олександр Хвостюк, Олександра Ковальчук, Ілля Миргородський, Артур Данилюк – усі грають по декілька ролей, і справляються з цим чудово.
Хіба існує десь саксофонне дерево? Індичка вірить, що так. І воно, виявляється, дійсно існує. Про це глядач дізнається наприкінці вистави, за законами «чеховської рушниці». Людина народжується в мандрівці – як тут не згадати це відоме висловлювання? А ось інші Індики в цьому невпевнені. Їх єдина мрія – надибати кукурудзяні качани. Всі інше – дуже складно та невідомо. То нащо про це мріяти і намагатись досягнути?
Безкоштовний сир у мишоловці – та ще спокуса. Манить до себе, зваблює. І байдуже, що вже безліч гризунів поплатилися за нього своїм життям. Миша все одно зачарована їм і йде на вірну смерть. Хоча вибір в неї був – треба було лише мати мужність відмовитись від хибної мрії під назвою «сир».
Бути собою – дуже складно у бідь-якому суспільстві. Якщо ти Кажан – то ти ані птах, ані тварина. А якщо Качкодзьоб – то взагалі посміховисько. Але всі ці істоти співіснують зі звичайними тваринами – наприклад, собаками та котами. До речі, у Кішок теж все непросто. Хоча, здавалося б, бігай собі за ниткою, якою водить хлопчача рука…
Дві останні історії – це про наших північних сусідів, які наразі є нашими ворогами. Головне заняття Бабуїнів – вбивати, бо так хоче їх бабуїнський Бог. Наступний крок – черга з Корів на бойні для худоби. Здавалося б, не може бути нічого поганого там, куди привезли тисячі таких самих парнокопитних. А виявляється, що може. Особливо, коли мозок у відключці.
Окремо варто відмітити неперевершену акторську гру Діани Данилюк та Олексія Клейменова. Останній, до речі, також є автором художнього та пластичного рішень. Загалом головний режисер Драмікому Антон Меженін зробив дуже сучасну і актуальну виставу. Так, це трилер. Але ефект виникнення страху досягається завдяки не стільки спецефектам, які тут теж є. Страшно тоді, коли ми, глядачі, зазираємо всередину себе.
Фото автора.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у Драмікомі відбулась прем’єра вистави «Мадам Рубінштейн».
