ЕКСКЛЮЗИВ Моя робота – моє життя: будні соціальної працівниці з Дніпра Людмили Савчук

Дніпрянка Людмила Савчук понад 17 років працює соціальною робітницею. За цей час вона стала справжньою опорою для понад п’ятдесяти підопічних, більшість з яких – самотні люди похилого віку, пише “Наше місто”.

Сьогодні Людмила Василівна регулярно відвідує 10 осіб, вік яких 78-86 років. На роботу вона завжди приходить із посмішкою, незважаючи на погодні умови та проблеми вдома.

“У мої обов’язки входить  закупівля продуктів. А якщо врахувати місце розташування моєї дільниці – Краснопілля, то мені потрібно пройти дві балки, щоб дістатись до АТБ. Доводиться відвідати і аптеку. Потім треба приготувати їжу, погодувати людину, допомогти з гігієнічними процедурами, виконати прибирання оселі”, – розповіла  Людмила Савчук.  

Є підопічні, які майже не пересуваються самостійно. Тому соціальна працівниця мусить відвідувати їх кожного дня. 

“Найстарша моя підопічна до останнього вишивала. Коли не прийдеш – сидить з голочкою. Вона і мене хотіла навчити, але це – не моє. Жіночка останні кошти витрачала на придбання ниток для вишивання. Просила принести певні кольори. Вона дарувала всім свої роботи, навіть у нашому центрі є декілька”, – розповіла Людмила Василівна.

У приватному секторі робота соціального працівника – це не тільки допомога вдома, а і вміння доглядати город, квіти. Саме за працелюбність, індивідуальний підхід, доброзичливість і чуйність підопічні протягом багатьох років висловлюють Людмилі Василівні слова подяки.

“У більшості з них нікого немає. Тому, коли прийду, вони кажуть: “моя доця прийшла”. Я так звикла, що вже не можу без них. Хвилююсь за кожного. Вони розповідають мені усе, що на душі, адже їм ні з ким поділитися. Свою роботу люблю, в цій сфері не могла б працювати людина, яка не цінить цю професію”, – упевнена Людмила Савчук.

У філії територіального центру, що розташована у Краснопіллі, працюють 13 соціальних працівників, які там і живуть. Це дуже зручно, адже цей район віддалений від центру.

 “Нашим соцпрацівникам доводиться пішки діставатися до своїх підопічних – в середньому по 6 кілометрів. А людей, які потребують нашої підтримки, все більше. На жаль, багато дніпрян виїхали з міста і залишили  людей похилого віку самих. Тож зараз у цьому районі недостатньо соціальних працівників. Нам потрібно ще чотири співробітники. Робота специфічна. Головне – мати добре серце та міцне здоров’я. Адже у приватному секторі потрібно і води принести, і сміття винести, і пішки пройти чималу відстань. Також принести підопічним продукти. Зараз працює програма Бориса Філатова, згідно з якою люди отримують гарячі обіди. А розносять їх саме соціальні працівники. Тож працювати тут можуть лише особливі дівчата”, – повідомила заступниця директора, начальниця відділу КУ «ДМ ТЦСО(НСП)» ДМР у Чечелівському районі міста Тетяна Кашура.

Усі охочі можуть звернутися за адресою: вул. Романа Шухевича, 28/32.