Він у кабіні поїзда в компанії лише улюблених важелів та кнопок на пульті управління. За ним – три вагони з пасажирами, а попереду – кілометри туннеля. В дорозі машиніст метрополітену Дніпра у будь-якому випадку розраховує лише на себе, тому уважно контролює рух. На потязі він і механік, і навіть психолог, якщо знадобиться працювати з пасажирами. Як виглядає дніпровська підземка зараз та що змінилося за 28 років її існування. Про це розповідає “Наше місто”. 

Дніпрянин Андрій Бордок зі шкільної лави мріяв працювати у метро – ще коли у Дніпрі підземка була у далеких планах. Її відкрили лише коли хлопець був у випускному класі. Він навчався у залізничному технікумі, потім працював на випробувальній станції, де тестував нові локомотиви. І лише в 2018-му він прийшов у метро та полюбив його так, що навіть привів сюди працювати свою дружину.

Мені дуже подобається рух та те, що в роботі мало спілкування Зі сторони може здаватися, що ця робота монотонна, але під час руху можуть бути різні нештатні ситуації, які дуже розбавляють монотонність. Наприклад у мене був випадок, коли я помітив провисання дроту. Якщо сталося б порушення габаритів, то це могло б погано закінчитися, – каже Андрій.

За його словами, машиністу потрібні міцні нерви та 100-відсотковий зір, інакше людина тут не зможе працювати. 

У Дніпрі потяг метро проходить свій маршрут в один бік трохи більше, ніж за 12 хвилин. Корисна довжина підземки – вісім кілометрів, а загальна – 12. Так. Дніпряни – власники найменшого у світі метрополітену, який було закладено на початку 80-х років минулого століття, а першу гілку відкрито у 1995-му. Схема, за якою метрополітен покриває обидві береги нашого міста так і залишилася лише на папері. 

Чекали майже півтора десятиріччя

28 років тому під Новий рік у присутності президента Леоніда Кучми та прем’єр-міністра Павла Лазаренка Дніпро нарешті став третім містом України з метрополітеном. Довгоочікувану першу лінію, яка об’єднала шість станцій, будували понад 13 років й термін введення в експлуатацію неодноразово переносили: 1990-й, 1991-й, 1992-й нарешті – кінець 1995-го.

Ми пишалися тим, що ми перші. В Дніпрі тоді не знали такої професії, як метрополітеновець. На відкритті ми у новенькій формі стояли на платформі й відчували себе першопрохідниками. Це було справжнє свято, – згадує поїзний диспетчер Денис Приходько. 

Тоді йому було лише 19. Він, випускник залізничного технікуму, прийшов працювати у метро Дніпра у серпні 1995-го, за чотири місяці до його відкриття. Вони навчались новій справі й навіть здавали іспити, а також готували метро до відкриття.

Ми мили, прибирали, чистили – все було у будівельному розчині та бетоні. А на відкритті все блищало, була ідеальна чистота, – каже Денис Приходько, який у ті часи працював черговим по станції “Вокзальна”.

Метро так довго чекали, що навіть коли відкрили, то не всі усвідомлювали реальність цієї події. За місяць до відкриття сталася якась затримка із закупівлею потягів. Всі вони російського виробництва і кажуть, що українська сторона розрахувалася за них зерном. 

Тоді купили дев’ять потягів – всі вони, переживши капремонти та модернізації, возять пасажирів і зараз.  Коли у 2014-му році розірвали стосунки з росією, то було дуже складно із запчастинами, але зараз нам допомагають українські виробники, – каже заступник начальника електродепо Сергій Леонов.

Він – один з перших машиністів нашего метро. Каже, що за 28 років його існування багато що змінилося.

Сталася модернізація багатьох процесів – вони стали автоматизовані, встановили камери відеонагляду, енергозберігаюче освітлення на рухомому складі, на станціях. Встановили пускові на ескалатори – коли на них немає пасажирів, то вони сповільнюють рух й це економить електроенергію. Мобільний зв’язок та інтернет провели, облаштували укриття, – додає Сергій Леонов.

На випадок ядерного удару

Метрополітен Дніпра був закладений у розпал холодної війни у світі, а на той час наше місто було центром ракетобудування і знаходилося в зоні можливого ядерного удару.  З самого початку метро у Дніпрі будували як бомбосховище.

• Станції метро були побудовані з монолітного залізобетону товщиною до 2 метрів. Цей матеріал забезпечує надійну захист від ударної хвилі і осколків.
• Станції мають двоярусні платформи. Це дозволяє розмістити на них більше людей.
• Станції мають систему вентиляції, яка забезпечує подачу свіжого повітря і відведення забрудненого. Це дозволяє людям перебувати в метро протягом тривалого часу без шкоди для здоров’я.

Заступник начальника електродепо Сергій Леонов, як один з перших машиністів нашого метрополітену, згадує, що ніхто з співробітників метро до останнього не вірив, що його доведеться використовувати у якості бомбосховища.

Я з відкриття метрополітену працював машиністом, у нас завжди були заняття з цивільного захисту й ми не дуже серйозно ставилися до того, коли нам розповідали про роботу метро під час війни. Ми не вірили, що таке колись буде, – додає Сергій Леонов.

Але у лютому 2022-го метрополітен Дніпра вперше запрацював, як укриття від ворожих ракетних атак. 

Найскладніше було у листопаді 2022-го, коли у Дніпрі стався перший блекаут та метро вперше було повністю знеструмлено. До такої ситуації готувалися –  відпрацювали технічну документацію, підготували дизельгенератори. 

На той момент два поїзди були у тунелі. Один відправився з “Вокзальної” та зупинився на перегоні. А другий – виїхав з “Покровської” – ця станція неглибока, порядка 10 метрів, а наступна – “Проспект свободи” – глибша. Тому машиніст просто відпустив гальма та по схилу він дотягнув до наступної станції. А на “Возальній” людей довелося виводити з тунелю – увімкнули аварійне освітлення від генераторів, зв’язок з машиністом був. Саме вiн і виводив людей з тунелю, розповів поїзний диспетчер Денис Приходько.

Більше, ніж транспорт

Щоденно метрополітен Дніпра із шістьма станціями перевозить близько 10 тисяч пасажирів. Як і всі інші, навіть великі, метрополітени, він дотаційний, та коштовний в утриманні та обслуговуванні. Відтепер тут ховаються від ракетних атак, проводять концерти та навіть вручають атестати випускникам шкіл.

Зараз така функція метро як цивільний захист вийшла на перший план. Це одна з небагатьох споруд у Дніпрі, яка дійсно може захистити від ворожих атак, – каже Іван Васючков, заступник начальника управління транспорту департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міськради.

Фото: Валерій Кравченко

Співробітникам станцій метро доводиться не лише виконувати вся регламентні технічні роботи, але й навчатися наданню домедичної та психологічної допомоги людям.

Досі наш метрополітен Кабміном не віднесений до об’єктів критичної інфраструктури. Метрополітенівці попадають під мобілізаційні заходи. А треба зазначити, що підготовка водія трамваю чи тролейбусу триває 3-6 місяців, а машиніста поїзда метро треба навчати 5-6 років. І якщо машиніст йде на фронт, його важко замінити – це велика проблема для метрополітену. Також метрополітен має бути віднесений до тих об’єктів, відключення електрики на яких неможливо, метрополітен має працювати цілодобово, адже його зупинка може призвести навіть до техногенної катастрофи – це великі масштаби порожнин під землею, які треба обслуговувати у будь-якому разі, – каже Іван Васючков.

 Нагадаємо, раніше ми писали, як турецька компанія кинула добудову метро у Дніпрі.