Біблія права в Україні: чи виконують Основний закон у воєнний час

Основний закон України було прийнято 28 червня 1996 року. Ця Конституція стала першою в незалежній Україні — продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу. Але, на жаль, багато хто зазначає, що між декларованими правами і свободами та реальністю часто така ж прірва, як між бомжацьким притулком та палацом вельможі.

А тут ще в Україну прийшла війна, яка суттєво обмежила дію Основного закону. Наскільки Конституція ефективна та дієва 2023-го? У чергову річницю ухвалення головного законодавчого акту країни експерти «НМ» оцінюють сьогодення та майбутнє нашої Конституції.

З’явилося багато інших питань, пов’язаних із війною. Наприклад, до нас звертаються батьки, дружини, діти безвісти зниклих військовослужбовців, які не можуть отримати довідку про смерть своїх близьких. Воєнком каже, що не може дати таку довідку, оскільки підрозділ, в якому воював боєць, не надав інформацію. Наприклад, загинув солдат під Бахмутом, а бригада чи рота, в якій він перебував, відомостей не надали, бо територію окуповано. Без них довідку родичам дати не можуть. У таких скрутних ситуаціях ми намагаємося розбиратися. На всі питання, з якими до нас звертаються дніпряни, намагаємося дати відповіді. Зараз ми побачили, як в умовах війни працює Конституція, що потім у ній треба змінити. Наше завдання полягає в тому, щоб навіть у воєнний час забезпечити виконання законних прав людей.

Писана і неписана Конституції

Геннадій Первий, доцент, завідувач кафедри історії та політичної теорії Національного технічного університету «Дніпровська політехніка»:

— Відповідно до свого статусу в державі Конституція приймається у кількох можливих випадках: створення нової держави, виділення держави зі складу іншої, або в результаті розпаду федерації (так сталося з Радянським Союзом), або коли в країні відбулися надто суттєві політичні зміни, які не можна відобразити лише редакцією нинішньої Конституції.

Залежно від процедури прийняття та змісту документа виділяють писану і неписану Конституції, хоча в країні, навіть за умови існування одного документа під назвою Конституція, завжди існує відмінність між текстом Основного закону і фактичним станом справ у суспільстві, зокрема з реальним функціонування владних структур. Крім того, наявність писаного документа не усуває у суспільстві потреби формування цілої галузі права під відповідною назвою — «Конституційне право». Зокрема, розділ Конституції України визначає принципи виборчого права, а механізм, процедури і організацію виборчого процесу регламентує низка законів України.  

Виняткове значення Конституції визначає і особливу процедуру внесення змін та доповнень до неї. У текст Конституції США змін не можна вносити взагалі, а тільки приймати відповідні поправки. У Конституцію України зміни і доповнення вносити можна (текст редагували кілька разів), однак процедура внесення змін складніша, ніж для звичайних законів.

Захист Вітчизни — головний обов’язок кожного

Володимир Шаблистий, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ:

— Конституція України 1996 року стала справжнім вінцем багатовікової вітчизняної юриспруденції, в якій закріплено основні права і свободи людини та громадянина, а також деякі обов’язки як гарантії реалізації цих прав і свобод. Ще римські юристи писали, що не існує прав без обов’язків, як свободи без порядку.

Кожен громадянин України, вимагаючи від держави дотримання його прав — свободи слова, свободи зібрань, гідних умов праці та винагороди за неї тощо, повинен виконувати головний свій обов’язок – захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 65 Конституції України).  

В умовах визвольної російсько-української війни значний перелік прав та свобод людини і громадянина України тимчасово обмежений на період дії воєнного стану як правового режиму (ч. 2 ст. 64 Конституції України), коли кожен член суспільства працює на Перемогу над ворогом.

В умовах воєнного стану Верховна Рада України почала приймати ті закони, без яких ми навряд чи вистояли б як держава, проте вже зараз слід розпочинати широке громадське обговорення щодо закріплення в Конституції України наступних положень.

1. Позбавлення та набуття українського громадянства. Не вдаючись до політичного контексту, основи набуття та позбавлення громадянства України мають бути передбачені саме в Основному законі держави.

2. Довічне позбавлення виборчого права громадян України, яких засуджено за злочини проти основ національної безпеки держави (державна зрада, колабораційна діяльність, пособництво державі-агресору тощо). Аксіома: ти наводив рашистські ракети, є обвинувальний вирок суду – довічно вибуваєш із політичного життя країни – позбавлення пасивного (право бути обраним) та активного (права обирати) виборчого права. Звичайно, злочинність та караність діяння визначаються тільки кримінальним законом, проте у Конституції України варто передбачити випадки обмеження такого права.  

Маю надію, що мої суб’єктивні міркування стануть початком широкого громадського обговорення таких ініціатив.    

Сумнівні зміни авторитету їй не додають

Геннадій Сенкевич, доцент кафедри журналістики Університету митної справи та фінансів:   

— Конституцію багато українських юристів називають Біблією права. Мабуть, порівняння доречне, якщо всю нашу свідому спільноту віднести до пастви. Тобто коли йдеться про безумовну довіру та повагу до першоджерела. Проте останнім часом правники і політики все частіше обговорюють необхідність прийняття нової Конституції у зв’язку з тим, що сумнівні зміни, внесені до неї 2004, 2010, 2014 рр., авторитету їй не додають. Хтось говорить не про суто нову редакцію, а про внесення деяких поправок, доповнень тощо. 

Сучасне студентство теж розуміє, що з нашим Основним законом щось не так. Насамперед через те, що головні та принципові права людини, які закріплені у «юридичній Біблії», у сучасному суспільстві не виконуються. Передусім ті, що стосуються визнання людини як найвищої соціальної цінності. Тобто умовний соціальний контракт між владою і населенням, який пропонує основний закон, залишається у багатьох випадках тільки на папері. Для студента це – відсутність гарантованого працевлаштування, низький рівень життя, правовий нігілізм, інші соціальні негаразди. Молодь прагне жити у сталому суспільстві, де населення реально відчуває турботу з боку держави та має впевненість у захисті прав та свобод, задекларованих Конституцією. Через те значна кількість наших юнаків і дівчат, які зараз перебувають за кордоном, повертатися не хочуть.

Кожного дня молодь ставить владі умовні питання: коли подолаємо корупцію, коли прийде час верховенства права, коли зникне популізм у політиці і коли влада почне працювати по-справжньому? Кожного дня в газетах, по телебаченню і в Інтернеті вона чує, мовляв, от-от. Студенти, як і їхні батьки, не бачать суттєвих змін, тому вибирають шлях найменшого спротиву – не чекати кращих часів, а залишатися там, де все це працює — у країнах розвиненої демократії.

Викладач університету часто намагається переконати студента, що наші негаразди – це наслідок низької політичної культури наших можновладців. Однак жоден доцент чи професор не може впевнено відповісти студенту, чи відбудуться гарантовано у нашому суспільстві ті революційні зміни, які декларують провідні політики та урядовці, а головне – коли прийде цей час.   

Про частину конституційних положень доводиться забути

Віктор Пащенко, політолог:

— На жаль, цього року, як і минулого, День Конституції не є святом. По-перше, як ми розуміємо, у воєнний час Основний закон не діє, а по-друге, після закінчення війни його буде треба суттєво переписати.

Взагалі-то ми бачимо, що війна гальмує дії Конституції. Наприклад, згідно з нею цієї осені в Україні повинні провести вибори. Але ж вони не будуть проводитися. З’явилася колізія: у зв’язку з воєнним станом вибори проводити не можна, а Конституція вимагає.   

Тому наразі про частину конституційних положень доводиться забути. Запровадження воєнного стану скасувало дію відразу декількох статей Основного закону, які стосуються недоторканності житла, права вільно залишати країну, права перебування іноземних громадян в Україні, свободи слова тощо. Насамперед це стосується прав громадян, пов’язаних з мирним зібранням, діяльністю ЗМІ. Тобто з усім, що може вплинути на обороноздатність країни.

Думаю, чимало буде змін після закінчення війни. Можливо, вони будуть торкатися нашого міжнародного статусу. Незважаючи на те, що це справа далекого майбутнього, сьогодні жваво обговорюють, яким повинен бути Крим. Чи повинен бути автономною республікою, чи звичайною областю. За підсумкам війни побачимо, що у цьому сенсі буде зроблено.

Якщо ми просунемося на шляху до вступу в ЄС, то доведеться приводити Конституцію до відповідності законодавству європейських країн. Очевидно, що наш Основний закон буде суттєво змінено.    

Права громадян не можуть бути звужені чи скасовані

Тетяна Сінцова, адвокат:

Деякі засади, прописані в Конституції, залишаються незмінними, це — права громадян України. Те, що вони не можуть бути звужені чи скасовані, винесено навіть в окрему статтю під номером 22.

На жаль, ми часто бачимо, що Конституція порушується, і це дуже серйозна проблема. Наприклад, ніхто не може бути змушений давати показання та пояснення проти себе, членів своєї сім’ї, які можуть бути покладені в основу обвинувачення у вчиненні злочину – таке право закріпила Конституція України у ст. 63, яким досить часто користуються підозрювані, обвинувачені, свідки під час допиту.

Тобто сторона обвинувачення зобов’язана роз’яснити ст. 63 Конституції України (особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом). Особа, яку допитують, може скористатися таким правом, а може давати показання (за своїм внутрішнім переконанням). Однак на практиці, коли особу допитують без участі адвоката, то співробітники правоохоронних органів не роз’ясняють положення вказаної статті, чим грубо порушують права людини та норми Конституції України.

Стаття 43 Конституції України забезпечує право громадян на працю, гідні її умови та своєчасну оплату.

Каміль Примаков, депутат міської ради Дніпра, голова фракції «Європейська солідарність»:

 — Звісно, у воєнний час все відбувається по-іншому. Скасовано звичайні вихідні та свята. А які можуть бути свята, коли в країні війна! Як можна гуляти та святкувати, коли на півдні та сході нашої країни гинуть українські бійці, коли під ворожими ударами гинуть мирні люди. Ми повинні зняти рожеві окуляри, які носили у мирному житті. Війна – це завжди нові реалії.

Водночас повноваження місцевого самоврядування сильно урізані. Містяни звикли до того, що депутат виділяє гроші для вирішення проблем мешканців його округу: ремонт під’їздів, дахів, внутрішньоквартальних доріг. Але зараз такої можливості немає. Статті з капітального будівництва фінансуються за достатнім принципом. Виходимо зі становища, робимо потокові ремонти. Не можемо замінити внутрішньоквартальні дороги, латаємо старі.

У статті 46 Конституції України українцям гарантоване право на соціальний захист у вигляді пенсій та інших видів виплат, які мають забезпечувати непрацездатним громадянам рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.

Однак норми цих та інших статей Основного закону, на жаль, в Україні не виконуються повною мірою. Йде урізання соціальних пільг та стандартів, відсутній соціальний діалог держави з громадянами.

Тому я закликаю кожного з вас бути уважними до порушень Конституції та боротися з ними. Ми повинні пам’ятати, що Конституція України — це не просто купа паперу, а основа нашої державності та свободи. І ми повинні захищати її, як свої власні права.

Десята стаття написана добре, немає жодних підстав її міняти

Ян Валетов, бізнесмен, письменник, блогер:   

Немає досконалих законів. Навіть одна з найстаріших Конституцій, Конституція США, яка прийнята 17 вересня 1787 року, потребує доповнення і корекції. Хоча там закладено основні базисні правила демократії.

Наш Основний закон змінювався кілька разів і щоразу вимагав певних поправок. Я не юрист і не фахівець у галузі конституційного права. Недосконалість української Конституції на мій бізнес не вплинула. Проблеми виникали через недосконалість кримінально-адміністративного права.

Але зараз триває війна, зрозуміло, що конституційні права громадян обмежені. Але будь-яка війна рано чи пізно закінчується, для переможців це стане поштовхом до покращень. Буде удосконалюватися суспільство — стане більш досконалою і Конституція. Сподіваюся, що у нас буде прогрес. Переконаний, що ми воюємо за ті права та свободи, які отримають після Перемоги наші діти та онуки.  

Щодо окремих статей Основного закону, які нещодавно найчастіше обговорювалися у ЗМІ, то це ст. 10 (про захист мов національних меншин) та ст. 49 (безоплатна медицина). Десята стаття написана добре, не бачу жодних підстав її міняти. Що стосується «безкоштовної медицини», то її, на мою думку, бути не повинно. Для незаможних людей має працювати соціальна медицина, але загалом медицина має бути комерційною. Люди, які мають можливість платити за послуги лікарів, мають платити. Зрозуміло, що доступ до медичних послуг має бути рівним для всіх.

З експертами спілкувався Олександр Разумний.   

Малюнки Олександра Костенка.