Сюрприз на Новий рік і 101 троянда: історія про кохання у війну пари з Дніпропетровщини

Почуття, які зароджуються під час війни, дуже чисті та справжні. Адже немає місця зайвим сентиментам, але є і своя романтика. А ще це стосунки, які пройшли справжні випробування. Свою неймовірну історію знайомства та кохання, яке назавжди змінило життя, розповіла мекшанка Дніпропетровщини Ірина, повідомляє сайт «Наше Місто».

«З Рустамом ми знайомі вже 12 років, навчались разом в медичному училищі. Тоді він мені не подобався, хоча упадав за мною з першого курсу. Квіти дарував, через вахтерів у гуртожитку передавав… А я не звертала на нього уваги. Дівчата казали, що я дурна, а я нічого навкруги не помічала».

Тоді Ірина вийшла заміж за іншого, народила дітей. Життя розкидало їх з Рустамом по різних містах, але іноді вони як друзі спілкувались у соціальних мережах.

«Як почалася війна, я дізналась, що він захищає Україну. Ми стали листуватись, я цікавилась, як у нього справи, дуже хвилювалась. А улітку він дізнався, що я розлучилася з чоловіком і запропонував мені стосунки. Вже у вересні він зробив сюрприз, приїхав до мене з Донецької області на мотоциклі. Тоді ми остаточно вирішили, що треба бути разом. Ми знайомі 12 років, а зрозуміли це тільки тепер», – розповідає Ірина.

Рустама дуже рідко відпускають зі служби додому. Але Ірина каже, що коханий постійно вигадує якісь приємності для неї. Наприклад, надсилає квіти з кур’єром. Але бувають і незаплановані зустрічі.

«На новий рік я його не чекала, бо казав, що не відпускають. Але 31 грудня о 22:00 він постукав у двері. Моїй радості не було меж. Це дійсно був сюрприз. Взагалі, він дуже часто робить мені такі сюрпризи, приємні подарунки. Якось надіслав 101 троянду, без будь-якого приводу. Навіть на службі знаходить можливість мене порадувати».

Ірина розповідає, що незабаром у них весілля. Вже замовила білу сукню для себе, а Рустаму придбали гарний костюм. Всі приготування лягли на її плечі, але коханий постійно підтримує і всі важливі питання вирішують разом.

«Вінчання поки не плануємо, буде цивільний шлюб. Але все буде дуже романтично, чудова сукня, яку пошили на замовлення. Але зізнаюсь, що це вже друга сукня. Першу я купила білу, але вечірню. Рустам був проти, казав, що весільна сукня має бути пишною, як у королеви. Тому замовили іншу».

У планах закоханих – великий будинок, де всій родині буде зручно та затишно.

«У мене четверо дітей від першого шлюбу. Старшому синові скоро виповниться 10 років, середньому – сім, доньці – п’ять і найменшій донечці – півтора рочки. І зараз я чекаю на дитину від Рустама. Тож родина у нас велика та дружна. Для мене головне, що діти полюбили мого обранця, він знайшов до них підхід. З хлопцями розмовляв про мотоцикли, грався, бо він сам як дитина, от і порозумілися».

Жодна війна не зупинить кохання.  Кохання – це щире почуття, яке дозволяє долати будь-які перешкоди та біди, робить сильнішими та надихає на перемогу, упевнені Рустам та Ірина.

«Погано, що між нами велика відстань. Я дуже сумую за ним. Але коли Рустам приїжджає, я відчуваю себе дівчинкою, є сильне плече, на яке можна покластися. А ось коли він поїде, нам обом дуже важко. Але це випробовує наші почуття, і при нових зустрічах ми ще рідніші, бо дуже чекаємо на них. Я вважаю, що стосунки, які гартувались під час війни, найміцніші і вони на все життя».

У стосунках найголовніше – довіра та повага, каже Ірина. В неї вже був гіркий досвід, тому ці відносини жінка вважає ідеальними і радіє, що в її житті є такий чоловік, на якого можна покластися.

«Він мені сказав: «Ти – моя мрія, яка здійснилася. Я чекав цього 12 років. Були дівчата, хороші, але не лежала душа до них, тому й не одружився досі, тебе чекав». Як дізнався, що я розлучилась, відразу приїхав і сказав, що нікому мене не віддасть».