Олександр Ляхов — мешканець Маріуполя. З початку повномасштабного вторгнення він годував пенсіонерів, які не змогли виїхати з міста, ганяв мародерів, що обносили магазини та допомагав ховати померлих. Про це повідомляє сайт «Наше Місто» з посиланням на ДніпротВ.
«Пам’ятаю, коли стояв біля свого будинку, побачив людину з корзиною з продуктами з супермаркету, зрозумів, що це мародер. Ми ж думали, що в Маріуполі є влада, мер на місці, а його вже давно не було. Я не міг уявити той момент, коли росіяни ввійдуть у місто».
Олександр розповідає, що більшу частину часу люди проводили у підвалах. Він періодично навідувався до будинку, вікна були розбиті, але чоловік забивав отвори, бо вже були морози. В один з таких візитів побачив у вікно, як їхала ворожа важка техніка, що обстрілювала все навколо.
«Пролетіло через балкон, пробило двері та влучило у шафу з дзеркалами. Потім на вулиці почув гучний вибух. За цей час навіть той, хто ніколи не вірив, став віруючою людиною. У підвалі всі щиро молились».
Коли обстріли перейшли в середмістя, люди почали частіше виходити з підвалу, розповідає Олександр. Розуміли, що будуть мородерити, тому чергували.
«На вході до гаражного кооперативу стояли двоє молодих бійців. Я намагався налагодити з ними контакт, щоб дізнатися все про них пропонував цигарки та алкоголь. Так я отримав багато інформації. Батьківщину я не зраджував».
Олександр пригадує, що майже все населення Маріуполя забирало продукти зі складів, найжадібніші – побутову техніку.
«Сусіди обікрали мене. Привели росіян до квартири. Я вважаю, що це жага до збагачення. У тих людей злість на мене, казали, що я фашист, який за Україну. Так ми ж в Україні живемо».
Врешті Олександру вдалося покинути Маріуполь, але навіть перебуваючи у Дніпрі він продовжує допомагати людям, які ще залишилися жити в його рідному місті.
«Налагоджено канали, людям возять їжу, ліки, речі. Коли ми визволимо Маріуполь я в першу чергу поїду в гості до тих, хто займався мародерством, здавав наших українських хлопців. Зрозумійте, безкоштовний сир буває лише у мишоловці. Передаю вітання місту Маріуполь, ми не забуваємо».