Культовий гурт Дніпропетровська «ВЕРТЕП» відзначає 15 років

 «Вертеп» – це оголений нерв. Його учасники завжди гостро реагували на все, що відбувається в Україні, тому багато в чому були першопрохідцями. А наразі «Вертеп» став енергетичним сплавом таланту і волі, у своїй творчості не зупиняється ні на хвилину. Навіть під час підготовки до ювілейного концерту не припиняє свої виступи в зоні АТО. Шлях до військовослужбовців – найкращий час для роздумів. Тож наша розмова з фронтменом гурту «Вертеп» Тимофієм Хом’яком відбулася під час поїздки артистів до Авдіївки.

– Тимофію, 10 березня Ви відзначите 15 років гурту «Вертеп». Яким був ваш перед’ювілейний рік і взагалі, чи є у вас звичка підсумовувати здобутки вже пройденого шляху?

— Минулий рік був дуже насичений, зіграли близько 150 концертів. Це десь 3-4 концерти в день, хоча ми не «Ласковий май», таку активність нам диктує час. Четверта частина наших виступів відбувається на Луганщині й Донбасі. Авжеж, ми граємо на фестивалях, але в інших концертних заходах рідко беремо участь. Здебільшого наші концерти проходять у зоні АТО. А з приводу підсумків – навіщо? Є багато задумок і відповідно: «В 40 років життя тільки починається…».

921451_542510082578191_3276599881375164488_o

– Минулоріч ви випустили альбом «Мамай», присвяченим українським Героям, які стоять на захисті нашої Батьківщини. Цей альбом не лише якісна музика, він вселяє силу. Але, якщо направду, чи відчуваєте ви те, що в такі буремні часи для України, коли в першу чергу багато чого залежить від політичних рішень, культурні діячі можуть допомогти привести до Миру?

— Словом, піснею, малюнком можна пришвидшити нашу Перемогу, а відповідно і Мир. Результативність мистецької зброї дуже добре ілюструє той факт, що музиканти Вертепу зараховані до «ворогів ДНР/ЛНР» нарівні з бійцями ЗСУ. Тобто, вони почали боятися людей не лише в камуфляжі. Наша пісня – це зброя.

– Чи привнесло сьогодення якісь кардинальні зміни у творчість гурту «Вертеп»?

– Той «Вертеп», який знали колись, і яким він став зараз – дві великі різниці. Зараз ми точно знаємо, навіщо граємо концерт і що сказати публіці. Навіть щось недоговорене лишається після концерту. Тому ми не зупиняємося ні на мить. Наприклад, вчора  вночі писали нову пісню у студії, а сьогодні ні світ ні зоря, як вирушили на Донбас. Бо є в тому потреба – не на завтра, а на сьогодні, на цю хвилину. Тому ми поспішаємо, щоб не запізнитися. Ми маємо відроджувати те, що так довго нещадно затоптували.

11080518_929447100428418_5616759160095979900_o

– Кожна ваша пісня – це окрема історія, припускаю, що одна з нових пісень «Побратим» написана болем. На жаль, трагедія втрати на цій війні торкнулася чи не кожного…

— Пісня «Побратим» написана на вірш моєї вчительки Галини Савчук (Кузьменко) і мами мого однокласника, добровольця Дніпра-1 Андрія Савчука, який загинув під Іловайськом. Пісня стала одним з неофіційних гімнів війни на Донбасі й, водночас, присвятою-оберегом нашим захисникам. Духовий оркестр ЗСУ нашого штабу округу звернувся з пропозицією зробити спільну програму Героїчних пісень. Зараз триває робота над аранжуванням. Результат представимо на нашому ювілейному концерті.

– Моральна підтримка – найсильніша. Як сприймаються ваші пісні там, де частіше звучать кулеметні черги?

— Коли виступи відбуваються безпосередньо на бойових позиціях, ми скоріше нагадуємо своєрідну агітбригаду. Функції політрука, психотерапевта і артиста, як мінімум виконуємо. Крім концертів для військових, не менш важливі концерти, які ми граємо на Донбасі для школярів-студентів, шахтарів чи людей різних професій, особливо на деокупованих територіях. Повірте, після цих виступів, ми чуємо таку кількість слів подяки та захоплення, що будь-які питання в українськості цього регіону відпадають. Наші концерти, це водночас і патріотичне виховання, і позитивна енергетика актуальної музики, і спільний європейський культурний код.

10440632_969331639773297_8294635636208479276_n

– Тимофію, давайте згадаємо час, коли зявився гурт «Вертеп». Як взагалі у тебе – історика за освітою, прокинулись музичні здібності?

– Я зі шкільного віку хотів стати співаком. У першому класі у творі «Ким ти хочеш стати?», написав, що співаком, бо «песня строить и жить помогает». А насерйоз, я насправді зі шкільного віку мріяв про гурт, у старших класах співали під гітару на власні вірші, потім з’явились інші музиканти. Особливих музичних здібностей я не мав, просто навчався і продовжую навчатися у своїх вертепівців. До речі, за 15 років у нашому гурті зіграло близько 100 музикантів. Адже ми відкритий проект, якщо хтось виявляє бажання йти з нами по одній дорозі – будь ласка. Сьогодні у «Вертепі» шестеро музикантів, з якими ми зріднилися, але іноді з’являються й нові і привносять свій колорит.

– Успіх вертепівців прийшов відразу, з першого альбому?

– Це цікава історія. День народження у нас 8-го березня, саме цієї дати у 2001 році ми зіграли свій перший концерт за гроші – гонорар склав 80 грн! Перші альбоми і кліпи ми творили в дофейсбучну епоху, коли ще не існувало ютуба, а в нас не було мобілок. Пам’ятаю відчуття, коли вперше почули свою пісню по радіо. Це було під час поїздки до Криму. До речі, там ми зустріли українську татарку, яка написала нам пісню татарською транскрипцією і ми включили її до нового альбому. Взагалі, спочатку захоплювалися різними направленнями у стилі «рок», але другий альбом «Підпілля» став фольклорним. Розшифровували пісні, які співали бабусі та давали їм нове життя й звучання. Можливо не всі пам’ятають, але на початку ми виконували пісні російською мовою і якось вирішили взяти участь у фестивалі в Західній Україні. Виявилось, жоден гурт із інших частин нашої країни туди не приїжджав раніше, організатори навіть вказали на афіші: «Приймаємо гурт «Вертеп» з омоскалених східних степів». Тоді й відбулася наша дерусифікація, ми їхали і перекладали свої пісні у потязі. Не на всі альбоми чекав успіх, деякі випереджали час і їх сприйняли тільки зараз. Однак шалений успіх мав альбом «Співаник». Він розійшовся кількатисячним накладом. Усі композиції в ньому – народні пісні ХХ століття, які ми виконуємо не в «шароварному» варіанті, а в різних музичних стилях під акомпонемент народних інструментів – трембіти, сопілки, бандури…

12705275_1130562626996443_1719576573570316786_n

– Окрім пісень-реконструкцій у вашому репертуарі багато треків, написаних сучасними поетами. З якими літераторами ви співпрацюєте?

Більша частина текстів і музики у нас таки авторська. 2009 року ми випустили альбом на вірші сучасних українських поетів «Віршоспіви». Це відбулося вперше в історії української музики. Сергій Жадан, Юрко Покальчук, Мар’яна Савка, Марія Матіос, Олександр Ірванець та багато інших поетів взяли участь у цьому проекті… У нас з сучасною поезією майже так само добре, як і з народною піснею, є з чого обирати.

– Гурт «Вертеп» з початку свого життя став наче передавачем знань історії нашого народу в сучасний світ, а сьогодні – ви пишете нову. Чи не відчувається, що деякі трагічні сторінки повторюються?

Нам, українцям, дуже пощастило з таким величезним і багатющим пісенним народним спадком. Тому не використовувати його меншою мірою безглуздо. А сучасну історію ми здебільшого фіксуємо в піснях, бо пишемо її зараз спільно, зокрема кров’ю. Щодо повторень, то історія по суті циклічна, а робота над помилками минулого триває, але назад шляху вже немає, фатальних повторень не буде. У кожного зараз свій окоп. І далі – тільки рух вперед!

12548839_1075082389198221_6107962817152759723_n

– Гурт «Вертеп» має дуже різноплановий репертуар, але як це позначається на аудиторії, як сприймаються нею нові тенденції у вашій творчості?

– Усі альбоми відрізняються один від одного. Змінюється репертуар – змінюється аудиторія, але завжди робимо тільки те, що відчуваємо потрібним, навіть коли виявляємося першими в чомусь. При цьому завжди були і залишаємося дніпрянами, бо потрібні тут і цим пишаємося. Хоча ми є і мандрівними дяками. З самого початку сповідуємо заповіді Григорія Сковороди. Дяки – це студенти, які ходять світом, розважаючи і повчаючи. «Вертеп» – це веретено, коло, яке завжди рухається. Тож ми завжди будемо змінними. Але незмінне одне – своїми піснями ми намагаємося повернути те, що викорінювалося в Україні тисячоліттями. Знання про нашу культуру і про наші традиції ми готові передавати і в стилі ф’южн, і етно, і як завгодно. Завжди буде цікаво.

– Невдовзі відбудеться ваш святковий концерт. В ньому буде екскурс пісенною історією «Вертепу» чи переважно новинки?

«15-та Весна гурту «Вертеп» – так зветься концертна програма, яку ми готуємо до свого 15-річного ювілею. Майже по-секрету скажу, на концерті 10 березня ми презентуємо новий 8-й альбом. Поки про це ніде не анонсували. А взагалі, ніякого ретро не буде. 15 років – солідний вік для українського колективу, але ще не хочеться озиратися назад. Ми хочемо жити сьогодні і завтра, а не вчора. Тому наш ювілейний концерт – це і музичне, і візуальне шоу, над яким працюють кращі художники. 30 пісень, 15 музикантів, прем’єри пісень, гості, сюрпризи… Буде що послухати, і під що потанцювати. Ми переконані, хто як гуляє, той так і працює, і воює!

12473667_1078032918914538_2082892922893820196_o

– Що чекати від гурту «Вертеп» в майбутньому, чи не плануєте мандрувати світом?

– Є в наших планах гастролі по іншим країнам, але, якщо чесно, поки що в Україні роботи не початий край. Зараз працюємо над англомовними версіями наших пісень, співатимемо і польською, французькою, українсько-татарською й іншими мовами країн-побратимів. Планів – безліч!

Розмову вела Наталія Андрющенко. Фото з архіву гурту «Вертеп»

 

Добавить комментарий
Войти с помощью: 

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Читайте также: