22 січня 1918 року Центральна Рада у четвертому Універсалі проголосила Українську Народну Республіку «самостійною, ні від кого не залежною, вільною суверенною державою українського народу». 22 січня 1919 року був підписаний Акт Злуки, що об’єднав східно — та західноукраїнські землі в одній державі. Це лише дві події Української революції 1917—1921 років, вельми насиченої подіями, коли мало не кожен день приносив новини, сповненої надій і відчаю, здобутків і втрат. В історичному музеї ім. Яворницького до 16 лютого триватиме виставка «100 років боротьби», яка знайомить із цим важливим періодом в історії нашої країни, коли почалися справжнє формування української нації та розбудова української державності.
Всеукраїнський проект
З нагоди сторіччя Української революції 1917—21 років Інститут національної пам’яті розпочав інформаційно-просвітницьку кампанію і, зокрема, виготовив 25 комплектів з 21 банера, де стисло й у популярній формі розповідається про основні події та видатних діячів того періоду. Для виставки задіяли унікальні матеріали кількох музеїв — Української революції, видатних діячів української культури, української діаспори, а також архіву СБУ і особистих архівів кількох істориків. Загалом до експозиції увійшли понад 250 документів і фотографій, частина яких оприлюднюється вперше.
Виставка висвітлює процеси державного будівництва, створення політичної еліти та української нації, розповідає про тогочасні українські військо й флот, дипломатію та церковний рух, освіту й культуру, державну символіку й гроші, пресу, співпрацю з національними меншинами й український Крим, про буденне життя українців; антибільшовицькі повстання та походи, що стали останніми акордами Української революції.
У Києві виставку «100 років боротьби» відкрили в листопаді минулого року просто неба — на Майдані Незалежності. 18 січня експозиція розпочала роботу в Дніпрі, 22-го — у решті обласних центрів.
Великі надії
— Перший банер присвячений пробудженню нації, коли після Лютневої революції 1917 року мільйони мешканців півдня згадали про своє українське коріння. Як сказав відомий політик та історик Дмитро Дорошенко, «забилося українське серце, і озвалася українська кров». Усіма великими містами у березні проходили багатотисячні маніфестації, на які вийшли українці й показали, що вони — велика сила, — розповідає Тетяна Цимлякова, заввідділом історії України 1917— 1945 років історичного музею.
17 березня 1917 року політики й активісти створили у Києві громадську організацію Українська Центральна Рада, яка після Всеукраїнського національного конгресу 19—21 квітня стала представницьким органом українського руху, а трохи згодом — парламентом Української Народної Республіки.
— Вісім представників від Катеринославщини увійшли до першого складу Центральної Ради, — каже Тетяна Миколаївна. — Головою та ідеологом Ради був Михайло Грушевський. Це унікальна людина: енергійна, неймовірно працездатна, людина-оркестр, міг робити декілька справ одразу. Користувався дуже великим авторитетом, тому в народі говорили: «Мати — Україна, а батько – Грушевський». Як його обрали на конгресі таємним голосуванням головою Ради, так він ним і залишався до останніх днів УНР. Виконавчою владою УНР став Генеральний секретаріат, де також був наш земляк Микола Стасюк, генеральний секретар харчових справ.
Яєчня, горлинка чи жидівські гроші
— Ми відкрили виставку 18 січня, саме цього дня сто років тому була випущена в обіг перша українська банкнота — 100 карбованців. На ній був напис чотирма мовами: українською, польською, російською, єврейською, через що в народі банкноту обізвали жидівськими грошима. За колір називали і яєчнею, — розповідає Цимлякова. — А ще горлинкою — за схожість із українською вишивкою. Працював над першими українськими грошима Георгій Нарбут. До березня 1917-го він, уродженець Чернігівської губернії, жив у Петербурзі, потім переїхав до Києва. За словами Тетяни Цимлякової, Нарбут був одним із «березневих» українців, які визначилися на користь України як держави на самому початку революції.
Окрім грошей, художник розробив поштові марки УНР, Герб Української держави, українські абетку, етикетки, гральні карти. Нарбут став одним із засновників і ректором Української академії мистецтв, створеної у вересні 1917 року.
Спадкоємність державності
Упродовж 1917—21 років в Україні змінилося кілька форм державності. 29 квітня 1918-го Всеукраїнський хліборобський конгрес у Києві проголосив Павла Скоропадського гетьманом всієї України — й на зміну УНР прийшла Українська держава, або Гетьманат. Після антигетьманського повстання у листопаді-грудні 1918 року Скоропадський зрікся влади, й було відновлено УНР із Директорією на чолі. У листопаді 1918-го на землях Галичини, Закарпаття й Північної Буковини утворилася Західно-Українська Народна Республіка, лідери якої 22 січня 1919 року підписали із Директорією Акт Злуки. Керівники ЗУНР сподівалися на допомогу Києва в боротьбі із Польщею та Румунією, які зазіхали на західноукраїнські території, але ця допомога тривала недовго: в лютому 1919 року очільники УНР самі були змушені залишити Київ, а згодом і взагалі Україну, яку окупували більшовики.
Проте українські державні установи не припинили своє існування. 1921 року у Варшаві створений Державний центр УНР в екзилі (у вигнанні) на чолі із головним отаманом (після 1944-го — президентом УНР). Центр змінював своє місцеперебування, але не припиняв діяльності аж до 1992 року. Його представники об’єднували та підтримували українських емігрантів, налагоджували співпрацю з міжнародними організаціями та західними країнами, інформували світ про «українське питання» та злочини радянської влади — Голодомор 1932—33 років і політичні репресії в Україні.
22 серпня 1992 року останній президент ДЦ УНР Микола Плав’юк передав прапор, державну печатку і президентські клейноди разом зі своїми повноваженнями першому Президенту незалежної України Леоніду Кравчуку. Цей символічний акт нагадав про те, що 24 серпня 1991 року українська незалежність насправді була не проголошена, а відновлена.
Категория: Архив, Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра, Особое мнение
Метки: украинская революция