У 21-річної поетеси з Придніпровська, члена Національної спілки письменників України Катерини Дудар — особливе бачення всього навколо. Майже щодня вона, студентка ДНУ ім. Олеся Гончара, спілкується зі світом новими віршами. В центрі її лірики — різні філософські теми, а також теми кохання й краси природи.
Писати вірші дівчинка почала у семирічному віці. А коли Катерині було десять, її запросили до обласного дитячо-юнацького кіноцентру «Веснянка», діяльність якого здійснюється за напрямками: аудіовізуальна культура, декоративно-вжиткове мистецтво, фольклор та етнографія, робота з художньо-обдарованими дітьми у галузях літератури, мистецтв та журналістики. Так юна поетеса стала членом Спілки творчо обдарованих дітей. Щосуботи протягом більше десяти років вона приходила до «Веснянки», щоб поділитися новими творчими надбаннями з іншими дітьми. Кожного року брала участь у багатьох обласних та всеукраїнських літературних конкурсах.
У дитинстві Катерина захоплювалася творчістю Ліни Костенко та Остапа Вишні. Тоді її поезії були пронизані легким гумором, оптимізмом та мрійливістю. Рік за роком творчість дівчини дорослішала разом із нею. В 2013 році вийшла друком її перша збірка «І трам, і бам», до якої увійшли перші ліричні твори Катерини. А вже наступного року — збірка «Ойкумена кохання», за назвою одноіменного твору поетеси. Тут вже є лише вірші на філософські й теми кохання.
— «Ойкумена» — це освоєна людством частина світу. А «ойкумена кохання» — все, що людина знає про любов, — пояснює Катерина.
Останнім часом дівчину надихають здебільшого фільми та люди, які її оточують. Деякі зі своїх творів вона пише навіть від імені чоловіків, надихаючись образами героїв кіно або книжок. Ось уривок з одного із них:
«Кислота дощем на серці… Хочеться
Надягнути хутко дощовик.
Шкода, я забув всі наші ночі. Ця
Знов без тебе. Не хвилююсь. Звик.
Ти далеко, у обіймах іншого.
Здогадався ачи знав — не дбай.
Ти не думай більш про мене грішного.
До побачення. Bis-bis. Bye-bye…»
— Я дуже часто отримую натхнення у вигляді енергії, яку можу витратити на що завгодно. У тому числі і на написання поезії, прози, — розповідає Катерина. — Емоції в моїх віршах не завжди відображають реальну картину мого внутрішнього світу. Іноді я немов говорю за когось, передаю почуття інших людей. Тому деякі вірші пишу від чоловічого імені.
Вже у 2016 році дівчину прийняли до лав Національної спілки письменників України. Відбулося це напередодні весняного свята Благовіщення. Через рік Катерина закінчить географічний факультет університету, після чого планує працювати за спеціальністю. Однак, літературна творчість назавжди залишиться її улюбленим захопленням.
Маріанна Стець
