24 липня у світі відзначався Міжнародний день турботи про себе. Для українців це особливо актуально зараз, під час війни. Яким чином дніпряни піклуються про себе і допомагають собі триматись, дізнавалась журналістка видання «Наше місто».
Запашна кава та в’язання рятують
Ця дата – 24.07 – обрана невипадково. Вона відображає ідею того, що самодопомогою можна і навіть потрібно займатися 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Дійсно, якщо не робити цього, вижити у нашій реальності важко, а іноді й просто неможливо – як фізично, так і ментально. На щастя, чимало дніпрян вже це збагнули: вони активно шукають і знаходять способи турботи про свій моральний та фізичний стан.
Ольга Промисловська
– Люди, привіт! Шо-то події навколо – і особисті, і місцеві та світові все “веселіше і веселіше “, – написала декілька місяців тому на своїй сторінці у фейсбуці дніпровська косметологиня Ольга Промисловська. – Розумію, що нічого в мене вже не влазить і не контейнується. Хочу про вас погрітися. Поділіться чимось простим та справжнім. Може фото, страва, дитинча, нова скатертина. Підійде будь-яка мирна подія. Стояла пів години під душем і думала, яке це щастя просто гаряча вода та вільний час на себе. Цілу годину без зобов’язань. Як ви?
Кава та квіти рятують
«Ранковий латте на сонечку і маргаритки з нарцисами у горщику», – поділилася у коментарях рецептом турботи про себе Oleksandra Burtseva.
Виклик – зв’язати так само
«Побачила такий гарний светр, – доповнює Олена Асланова. – Дорогувато для мене, тому замовила гору ниток, спиці, мережива і в’язатиму. Я правда не вмію, але спробую. Тепер в мене є мотивація!».
Валерія впевнена: наше тіло – наше діло
Дніпровська підприємиця Валерія Іноземцева має чимало способів самодопомоги. Влітку вона відпочиває у власному будинку за містом – це місце вона з любов’ю називає «хутір», а також організовує ретрити для жінок та займається яхтингом. До того ж жінка дуже дбайливо ставиться до свого тіла. Тому виглядає просто чудово!
Валерія Іноземцева
«Наше тіло – наше діло, – ділиться пані Валерія у фейсбуці. – Після 50 мені було трохи лячно. Надто багато навколо розмов про те, що жінка неминуче починає стрімко старіти: шкіра втрачає пружність, тіло – силу, а дзеркало стає менш дружнім до тебе. Хочу трохи розчарувати прихильників цієї теорії. Розглядаючи свої фотографії за останні 10 років, я не побачила кардинальної різниці. Ні в тілі, ні в обличчі. А іноді мені навіть здається, що час для мене пішов у зворотний бік. Так, свою роль зіграла блефаропластика. Очі – це перше, на що дивиться людина, і саме вони часто видають вік. Але не менш важливим став довгий пошук косметолога. Вона знайшла дуже делікатний підхід до мого обличчя, бо залишає зморшки, як промінчики радості, і прибрала ті, що відображали печатку втоми й смутку. За ці роки мої витрати на здоров’я зросли майже втричі. Це вже не тільки курс процедур відновлення тіла перед поїздкою на море, а кожен тиждень масаж. Це остеопат , до якого я йду після довгих подорожей або після кількох годин роботи на хуторі з граблями в руках. Це нутриціолог, яка стала частиною мого життя і допомогла змінити ставлення до їжі. Не через заборони й дієти, а через розуміння потреб свого організму.
Заняття спортом є обов’язковими
І ще спорт. Не розвага і не спосіб схуднути до літа. Регулярні силові тренування, під час яких ти відчуваєш кожен м’яз свого тіла, бо м’язи — це вже не лише про красиву фігуру. Вони підтримують мій скелет і допомагають рухатися легко й упевнено. І знаєте, що я відчуваю у свої 59? Вдячність. Вдячність тілу, яке дозволяє мені подорожувати, працювати, радіти життю, багато ходити пішки і прокидатися без болю. Бо коли у тебе нічого не болить — ти не відчуваєш свій вік. Тому не бійтеся старіти. Старість не приходить в один день після певної дати народження. Часто вона починається тоді, коли ми перестаємо вкладати увагу в себе. Вік – це не те, що з нами робить час. Вік – це те, що ми робимо з часом, який маємо і як ми його проживемо».
Вікторія прибирає зі свого життя токсичних людей
Є що розповісти на тему турботи про себе й юристці з Дніпра Вікторії Дерев’янко. Для неї це передусім можливість розділити життя на сегменти – здоров’я, емоційне навантаження, особисті межі.
Вікторія Деревянко
– Я розмірковую та в кожному сегменті тестую певні інструменти та проводжу своє дослідження – чи підходить саме мені цей інструмент, – пояснює пані Вікторія. – Сегмент здоров’я – це сон, танці, дофамінові кроки, вправи з діафрагмального дихання. Ліс та спілкування з природою, море, плавання. А ще – покататися на парусній яхті і послухати спів солов’їв на острові посеред Дніпра. Емоційне розвантаження полягає в тому, що я прибрала зі свого життя максимум токсичних людей та токсичних клієнтів, попередньо визначивши ознаки токсичності для мене. Я з 2014 року не дивлюсь телевізор. Жодних каналів з новинами. Люблю музику, тому ходжу на концерти до нашої філармонії. Мені подобається сидіти там у ложі та слухати прекрасні твори. Люблю також концерти на даху «Менори». Ще часто ходила до органної зали, але її частково зруйнували під час чергового ворожого обстрілу, і наразі вони закрили сезон. У мене є в записі шум моря та спів солов’їв, диски з джазовою інструментальною музикою – французькою та італійською. Також мені приємно робити комусь добро чи сюрприз. Люблю дарувати подарунки! А ще – улюблена вишивка стрічками та колекціонування прикрас. Вони суттєво покращують моє ментальне здоров’я у дуже турбулентному світі та дурдомі, в якому ми всі зараз живемо.
Вікторія перезавантажується на природі
Дуже важливо, на думку Вікторії Деревянко, оберігати особисті кордони. Жінка зізнається, що вона з роками навчилась говорити «ні», хоча це буває досить складно. І йти звідти, де їй некомфортно, або де її не хочуть слухати і чути.
Турбота про себе – не егоїзм, а необхідність
Отже, піклуватися про власне фізичне та психічне здоров’я — не примха і не прояв егоїзму, а важлива умова повноцінного життя. Чому ставити себе на перше місце — це правильно, пояснила психологиня з Дніпра Оксана Ситенко.
Оксана Ситенко
– Багато людей досі вважають, що турбота про себе — це прояв егоїзму, – зазначає пані Оксана. – Насправді це наслідок старих установок, які десятиліттями формувалися ще за радянських часів, коли інтереси колективу ставили вище за потреби окремої людини. Звідси й звичка жертвувати собою заради інших, навіть якщо про це ніхто не просив. Сьогодні медицина й психологія говорять про протилежне: людина має насамперед подбати про себе. Недарма в літаку перед зльотом завжди нагадують: в екстрених випадках спочатку надягніть кисневу маску на себе, а вже потім — на дитину. Бо якщо ви втратите свідомість через нестачу кисню, то вже не зможете допомогти нікому. Так само і в житті: лише той, хто має сили та ресурс, здатен підтримувати близьких і справлятися з труднощами. Тому турбота про себе — це не егоїзм, а відповідальність перед собою і тими, хто поруч.
За словами психологині, сьогодні особливо важливо змінювати ставлення до власного здоров’я. Старше покоління нерідко звикло звертатися до лікарів лише тоді, коли вже стало зовсім погано, а профілактику вважає зайвою. Це неправильно. Водночас війна ще раз довела: уваги потребує не лише фізичний стан, а й психічне здоров’я. Постійні повітряні тривоги, безсонні ночі, пережиті обстріли чи втрати можуть по-різному впливати на людей, і це є нормальною реакцією психіки на надзвичайні обставини.
– Піклування про себе починається з простих речей: достатнього сну, регулярного харчування, лікування хронічних захворювань і фізичної активності, – нагадує Оксана Ситенко. – Якщо людина пережила сильний стрес або ніч під обстрілами, важливо допомогти своєму тілу вийти зі стану напруги — зробити дихальні вправи, трохи порухатися, пройтися пішки, дозволити собі відпочинок. Не менш важливо прислухатися до своїх емоцій і не соромитися звертатися по допомогу, якщо тривога не минає. Також варто дозволяти собі приємні моменти — зустрічі з близькими, прогулянки, театр, концерти чи будь-яке заняття, яке повертає відчуття життя. Це не легковажність, а спосіб підтримати психіку в непростий час. Коли людина дбає про своє фізичне й ментальне здоров’я, вона стає стійкішою до стресу й краще допомагає іншим. Саме тому турбота про себе сьогодні — це необхідність, а не розкіш.
This website uses cookies to improve your experience while you navigate through the website. Out of these cookies, the cookies that are categorized as necessary are stored on your browser as they are essential for the working of basic functionalities of the website. We also use third-party cookies that help us analyze and understand how you use this website. These cookies will be stored in your browser only with your consent. You also have the option to opt-out of these cookies. But opting out of some of these cookies may have an effect on your browsing experience.
Necessary cookies are absolutely essential for the website to function properly. This category only includes cookies that ensures basic functionalities and security features of the website. These cookies do not store any personal information.
Any cookies that may not be particularly necessary for the website to function and is used specifically to collect user personal data via analytics, ads, other embedded contents are termed as non-necessary cookies. It is mandatory to procure user consent prior to running these cookies on your website.