ЕКСКЛЮЗИВ Від Султанівки до Калинівського: як змінювався один із найбільших житлових масивів лівобережного Дніпра

Калинівський – один із найбільших житлових масивів лівобережної частини Дніпра. Сьогодні тут поєднуються багатоповерхові будинки та приватний сектор, сучасні магазини, школи, дитячі садки й затишні двори. Проте ще понад століття тому на місці сучасного району існувало робітниче поселення Султанівка, пише «Наше місто».

Історія цієї місцевості бере початок наприкінці ХІХ століття, коли поблизу залізничної станції Нижньодніпровськ виникло робітниче поселення. У 1921 році Султанівку перейменували на Клочко. Про ті часи нині нагадують лише окремі старовинні будинки та спогади місцевих жителів.

«Існує легенда, що тут жив чоловік на прізвище Султан, і тому місцевість називали Султанівкою. Але більш реалістичною є версія, що назва походить від імені землевласника Султаніва, який володів цими землями», – розповідає місцевий житель Геннадій.

Активна забудова сучасного Калинівського розпочалася вже в радянський період, коли на околицях тодішнього Дніпропетровська масово будували нові житлові райони для працівників промислових підприємств. Саме тоді тут почали з’являтися багатоповерхівки, хоча частина приватного сектору збереглася донині.

«Я дуже добре пам’ятаю цей район ще з дитинства. Там, де зараз стоять багатоповерхівки, були піски, акацієві зарості та кущі. Потім усе почало забудовуватися. Наш район складається з кількох частин: приватного сектору та більш сучасного масиву, який почали будувати приблизно з 1975 року», – каже Геннадій.

Однією з тих, хто став свідком розвитку району, є місцева жителька Валентина. Вона переїхала сюди у 1977 році й добре пам’ятає, яким тоді був майбутній житловий масив.

«Ми переїхали сюди у квітні 1977 року. Тоді це був майже пустир. Стояло лише кілька будинків, працювали універсам і школа. До цього ми жили в центрі міста, тому перше враження було незвичним – навколо були лише поля», – згадує Валентина.

За її словами, на той час район лише починав розвиватися, а необхідної інфраструктури майже не існувало.

«Доріг практично не було, транспорту також, людей жило зовсім мало. Поряд із Донецьким шосе були поля, куди ми ходили збирати помідори. Згодом ці території почали освоювати місцеві жителі, отримували земельні ділянки й поступово забудовували їх», – зазначає жінка.

Із роками Калинівський активно розбудовувався. Тут з’явилися нові школи, дитячі садки, магазини, заклади культури та громадські простори. Район поступово перетворився на один із найбільших житлових масивів лівобережжя.

Сьогодні Калинівський продовжує розвиватися. Тут ремонтують дороги та двори, активно працюють об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, облаштовують нові місця для відпочинку. Попри сучасні зміни, район зберігає свою історію, поєднуючи пам’ять про минуле із комфортним середовищем для життя тисяч мешканців.

Нагадаємо, раніше ми писали: Куля бажань, MAYAK і «Поплавок» у Дніпрі: маршрут найдовшою набережною Європи.

«Лава закоханих» і «Дерево щастя»: історія одного з найромантичніших арт-об’єктів Дніпра.

Понад століття працювала друкарня: історія легендарної будівлі у Дніпрі.