ЕКСКЛЮЗИВ Моя душа все одно у Дніпрі: 18-річний дніпрянин з Англії присвятив Україні вірш

До редакції «Наше місто» надійшов лист від 18-річного Ігоря Шевченка — випускника дніпровської школи №81, скрипаля та автора поезії, який зараз живе в Англії, але серцем залишається на Батьківщині.

Ігор народився в Дніпрі, навчався у школі №13 (1–9 класи) та школі №81 (10–11 класи), обидві закінчив з відзнакою. Ще школярем він брав участь та здобував призові місця на міських і обласних олімпіадах з фізики, математики, астрономії, хімії, біології, правознавства та історії. Паралельно захоплювався спортом — відвідував секції баскетболу, настільного тенісу, футболу та ММА.

У 16 років Ігор почав займатися скрипкою — і доволі успішно: уже з другого семестру навчання його прийняли до ансамблю МКЗК «ДДМШ №7 ім. Леоніда Когана».

Писати вірші юнак почав у 14 років — надихнула його на це вчителька української мови та літератури Тетяна Антонова, а згодом підтримувала в творчих починаннях і вчителька Світлана Шитікова. За словами самого Ігоря, перші вірші були далекі від ідеалу, проте з часом покращилися форма, рима та розмір.

У серпні 2025 року Ігор переїхав до міста Ньюбері в Англії. Там він мешкає разом з американцем — власником будинку, а також українкою та поляком, з якими за цей час встиг подружитися. Навесні та влітку цього року юнак складав британські державні іспити A-levels з фізики, базової та вищої математики — результати очікує в середині серпня, після чого планує вступати до британського університету. Мрія Ігоря — стати фізиком.

Наразі, суміщаючи це з підготовкою до вступу, він працює в італійському ресторані та на заводі.

Особливо теплі слова юнак адресує Кісу — власнику будинку, в якому він мешкає, і якому вдячний за підтримку. За словами Ігоря, Кіс планує придбати будинок в Україні та переїхати сюди — і сам Ігор заохочує його оселитися саме на Дніпропетровщині, хоча британець наразі більше схиляється до Прикарпаття.

«Мені болить, що в такий відповідальний для України момент я знаходжуся закордоном. І хоча моє тіло в Англії, моя душа все одно в Дніпрі. Разом з тими, хто формує майбутнє нашої батьківщини. Я пишаюся, що я українець», — написав Ігор у своєму листі до редакції.

Разом з листом юнак надіслав і власний вірш, написаний 16 липня 2026 року в Ньюбері:

Розвивається прапор Майданом,

Стискається серце на мить.

Їх пам’ять вкривається пилом

Комусь це так сильно кортить.

Не здавайся, мій славний народе!

Я знаю як тобі болить!

Ти знов воюєш на два фронти!

І все всередині кипить!

В моменті відчаю і страху,

Коли навколо все мовчить.

Твій гордий клич проб’ється зверху,

Не дозволяй себе ганьбить!

Лиш в боротьбі нам зійде ласка.

І дух минулих поколінь

Нам не пробачить цю поразку.

Нас прикриває їхня тінь.

І в найтемнішу бою мить

Засяє синьо-жовтий промінь волі.

Бо мій нарід не можна підкорить!

Така вже наша ласка долі…

16.07.2026 р., м. Ньюбері

Читайте також: 304 дні в оточенні: бійці бригади «Дике Поле» повернулися з найдовшого бойового виходу.

Бійці бригади «Дике Поле» на квадроциклах, переданих громадою Дніпра, вивезли пораненого побратима з епіцентру кілзони.

«Секунди мають значення»: капітан «Космос» із 128-ї бригади «Дике Поле» про бої, зв’язок і виживання на передовій.