150 діб в умовах повного оточення: історія бійця з 108-ї бригади

Командир роти 108-ї Кодацької бригади територіальної оборони Віктор із позивним «Бумер» розповів про понад 150 діб оборони позицій у повному оточенні, пише «Наше місто» з посиланням на фейсбук-сторінку бригади.

Остання ротація на передову для Віктора та його підлеглих стала справжнім випробуванням.

«Вже під час висування ми втратили бойових побратимів, які діяли у складі другої групи: «Старого», «Хантера» та «Кота». До речі, тіло останнього я не бачив – є шанс, що живий, – ділиться «Бумер». – Хлопці потрапили у засідку. Допомогти не було шансу. Згодом від прильоту загинув боєць у моїй групі – «Дядя Міха». Їх місця поховання ми зафіксували геоточками. Твердо вірю, коли звільнимо ті території, передамо тіла побратимів рідним».

З командиром роти на позиції залишився лише один боєць – Сергій «Дядя Фьодор», з яким спільно пережили мінометні та артилерійські  обстріли, фосфор та «запальнички», FPV, ворожі штурми.

Під час бойових зіткнень допомагали дрони суміжників, – розказує Віктор. – Ми знали, де знаходиться ворог, і нищили його. Якось «обнулили» російського офіцера. У його планшеті я знайшов чимало цікавої інформації, зокрема й план взяття нашого села. Документи та карти передав командуванню – вони справді стали у нагоді.

Воїни тримали оборону протягом січня, лютого, березня, квітня та травня. На «велику землю» вийшли лише 3 червня. За їх плечима – безліч бойових зіткнень з окупантами.

У здобутку воїнів 108 Кодацької бригади ТрО також порятунок бойового побратима з 225 ОШП. Штурмовик «Кочерга» залишався сам на позиції протягом 4 місяців. Був поранений у руку, а через неможливість зняти турнікет, мав серйозну гангрену. «Бумер» відрізав загниваючу руку і тим спас воїну життя.

Українські герої стикнулись не лише з переважаючим у чисельності ворогом, але й складнощами з продовольчим забезпеченням. Попри те, що 108-ма (входила у взаємодію навіть з «Птахами Мадяра») та суміжники старались з усіх сил спрямовувати вантажні дрони на позицію з необхідною допомогою, ворог, який цілодобово патрулював повітря, часто збивав українські «Вампіри» та «NEMESISи».

Попри все воїни протримались 150 діб в умовах повного оточення.

«Бумеру» – 37 років. Він мріє завершити війну, аби опікуватися батьками. А ще, коли вийде на військову пенсію, хоче відкрити власну справу і вести його з братами по зброї.

Нагадаємо: Я пішов воювати за свою землю, взяв автомат і приєднався до піхоти: історія бійця з Дніпропетровщини.

Читайте також: Евакуація триває: як Дніпропетровщина зараз приймає людей з прифронтових територій.

Юний шахіст із Дніпра став чемпіоном України.