ЕКСКЛЮЗИВ За кожною донацією — врятоване життя: історії донорів Дніпра

Двадцять хвилин. Приблизно  стільки потрібно, щоб здати кров і врятувати чиєсь життя. Для донора — перерва між справами. Для людини в операційній — шанс на життя. Щороку мільйони людей виживають завдяки тим, хто знайшов час і здав кров. 14 червня — Всесвітній день донора крові. «Наше місто» розповідає,  хто може стати донором, як підготуватися до здачі крові та чому це рішення корисне не лише для реципієнта, а й для самого донора. 

Кров потрібна постійно: як дніпряни рятують військових і цивільних 

Вони не схожі один на одного. Молоді й старші, ті, хто прийшов уперше, і ті, хто здає кров уже давно. Хтось дізнався про донорство від колег, хтось — коли захворіла близька людина, а хтось просто вирішив одного дня спробувати — і вже не зупинився. Та є одне, що їх об’єднує: бажання рятувати інших. Ми поговорили з людьми, які зробили донорство частиною свого звичайного життя.

Юрій Задернюк уперше здав кров ще в армії. Відтоді — то рідше, то частіше, але не зупинявся. Останні чотири роки — регулярно. Зараз він почесний донор.

— Мене викликають, коли потрібна моя група крові, – каже Юрій. – Здаю для військових, для дітей. Я роблю це не заради визнання. Просто є люди, яким потрібна допомога, і я можу її дати.

Євгену Цихмістренку п’ятдесят. Здає кров із дев’ятнадцяти років. Вперше прийшов за закликом підприємства, де працював. Та з того часу здає стабільно два-три рази на рік.

— Це дисциплінує, — каже він. — Коли знаєш, що маєш здавати кров, починаєш по-іншому ставитися до себе. Слідкуєш за здоров’ям, не дозволяєш зайвого. Це й є здоровий спосіб життя — не гасла, а конкретна відповідальність.Та є й суто практична сторона: кожна здача — це безкоштовний аналіз крові. Заодно перевіряю стан здоров’я.

Юлія стала донором десять років тому, і вона вже не думає про це як про щось особливе.

— Я не знаю людей, яких врятувала моя кров, – каже вона. – Але навіщо про це говорити — просто потрібно допомагати. А як інакше? Здебільшого здаю для військових. Іноді телефонують — потрібна моя група. Я рада, що моя кров комусь допоможе.

Сергій прийшов допомогти конкретній людині — у родича захворіла молода дружина, онкологія. Сьогодні він здає для неї вже вчетверте.

— Я думаю, що найважливіше, що потрібно робити зараз, — допомагати людям, — каже він. — Для мене це не складно. На моє здоров’я не впливає. Я й іншим кажу: якщо можете — здавайте кров.

Два роки тому він уперше переступив поріг станції переливання крові. Тепер приходить постійно. Говорить, що хотів би, щоб більше людей не боялися цього кроку.

А от Олена здає кров уже п’ятнадцять років. Починалося все з хвороби її подруги, терміново потрібна була кров.

-Здала один раз і вирішила, що на цьому не зупинятимусь, – зізнається вона. – Кров завжди комусь потрібна. Особливо зараз. Тому раз на декілька місяців приходжу.

Сергій Лавриненко приходить щороку — саме в День донора. Каже, що це вже – традиція.

— Був випадок: мамі мого друга робили операцію, – пригадує він. – Я здав кров. Операція пройшла успішно, людина вижила. Після такого розумієш, що маєш робити щось для людей, які потребують допомоги. Зараз багато поранених. Кров потрібна постійно. Тому це вже не просто бажання — це обов’язок.

Дніпряни звикли до багато чого. До тривог, до сумних новин, до важких ранків. Ми навчилися жити поруч із болем. Але десь у лікарні просто зараз людині потрібна кров. І єдине, що може змінити цей день для неї — це те, що хтось прийде і здасть її.

Не лише бажання: які медичні вимоги існують для донорів крові 

Більшість здорових людей навіть не підозрюють, що відповідають усім вимогам донора. Головне — вік від 18 років і задовільний стан здоров’я.

-Вікової межі “зверху” не існує — обмеження можуть бути лише за станом здоров’я, — пояснює терапевтка з Дніпра Людмила Миколаївна. – До речі, іноземці, які мають посвідку на проживання в Україні, теж мають право стати донорами.

Перед кожною донацією людина проходить обов’язковий медичний огляд. Лікар вимірює тиск, оцінює загальний стан здоров’я та приймає рішення щодо допуску до здачі крові саме цього дня. Така процедура допомагає захистити як самого донора, так і майбутнього реципієнта.

-Абсолютні протипоказання — це хронічні захворювання: виразкова хвороба шлунка, бронхіальна астма, псоріаз, гіпертонія, серцево-судинні патології тощо, – додала терапевтка. – Якщо вони є — донорство неможливе незалежно від бажання.

Водночас існують і тимчасові обмеження. Саме тому важливо розрізняти ситуації, коли донором не можна бути взагалі, і коли потрібно лише відкласти донацію на певний час.

Татуювання, пірсинг, стоматологічні процедури, оперативні втручання або прийом окремих лікарських препаратів протягом останніх шести місяців можуть стати підставою для тимчасової відмови. 

— Причина таких обмежень — інкубаційний період ВІЛ та вірусних гепатитів, — пояснює лікарка. – Людина може почуватися абсолютно здоровою, але інфекція ще не визначатиметься під час обстеження.

Фахівці наголошують: тимчасова відмова не означає, що людина не зможе стати донором у майбутньому. Після завершення встановленого терміну та повторного медичного огляду вона знову може долучитися до донорського руху і допомогти тим, хто потребує переливання крові.

Підготовка: що їсти, від чого утриматися і як налаштуватися

Якість крові напряму залежить від того, як донор поводився напередодні. І тут є свої правила — прості, але принципові.

-Якщо людина приймала антибіотики або інші препарати, здавати кров можна лише через два тижні після завершення курсу — щоб ліки повністю вийшли з організму, — нагадує Людмила Миколаївна.

З алкоголем — не менш суворо: дві доби до здачі крові він під забороною. Куріння варто припинити хоча б за дві-три години. Фізичні навантаження — за 12 годин.

-Окрему увагу слід приділити харчуванню, — пояснює лікарка. – Увечері напередодні потрібно відмовитися від м’яса, риби, молочних продуктів, яєць, бананів, авокадо, горіхів і шоколаду. Усе це дає мутність плазми. 

Натомість підійдуть легкі каші, макарони на воді, чай, вода або компоти. Вранці перед здачею — легкий сніданок і багато рідини.

Після донації теж важливо поводитися правильно. 

-Їжте м’ясні продукти — бажано печінку, яловичину або свинину, — радить Людмила Миколаївна. — Не сідайте за кермо щонайменше дві години та уникайте фізичних навантажень до 12 годин.

Несподіваний бонус: чому донорство корисне для самого донора

Виявляється, здача крові — це не лише жертва заради інших. Це ще й інвестиція у власне здоров’я.

Дані про користь кроводачі існують ще з дуже давніх часів — навіть із практики кровопускання. Американська медична асоціація встановила: у людей, які здавали кров двічі на рік, рідше зустрічаються інфаркти та інсульти. У регулярних донорів кращий баланс холестерину і нижчий його загальний рівень — а це напряму знижує ризик серцево-судинних хвороб.

Є й онкологічний аспект. Дослідження вказують на зниження ризиків раку легень, прямої кишки, шлунку та гортані у тих, хто регулярно здає кров. Одна з причин — зменшення рівня неорганічного заліза, яке у надлишку шкодить здоров’ю. 

-Здача крові стимулює роботу кісткового мозку і запускає вироблення нових клітин крові, — додає Людмила Миколаївна. — До того ж це розріджує кров і знижує ризик тромбоутворення.

І ще один аргумент: кожен донор отримує безоплатне медичне обстеження. Кров ретельно перевіряють — і якщо щось не так, людина дізнається про це першою.

Донорство — це рідкісний випадок, коли «допомогти іншим» і «подбати про себе» — одна і та сама дія. 

У Дніпрі волонтери на байках доставляють донорську кров 

Поки авто стоїть у заторі, волонтер на мотоциклі везе кров до лікарні. Саме так працює організація «Мотопомічники Дніпро» — і саме так, за словами її співзасновника Валентина Родіонова, іноді вирішується питання між життям і смертю.

— В Україні немає централізованої служби доставки крові від банку до лікарень, — каже Валентин Родіонов. — Або потрібно викликати таксі, або швидку допомогу. «Мотопомічники» заповнили цю прогалину. Усі волонтери пройшли атестацію, байки — сертифікацію, валідацію, і документальну, і практичну. Ми проводили так звані польові випробування: забирали дози з Банку крові, везли до лікарень і фіксували зміну температури та час у дорозі.

Результат виявився переконливим: мотоцикл дістається до лікарні так само швидко, як швидка допомога, а то й швидше — завдяки маневреності у міських заторах. Термосумки для транспортування також пройшли перевірку і підтверджено, що кров зберігається в належних умовах протягом усієї поїздки.

Організації вже шість років. Заснували її ще до повномасштабного вторгнення — і відтоді паралельно з доставкою крові її учасники займаються донорством.

— Раз на місяць або кілька місяців організовуємо День донора — запрошуємо друзів, колег, мотоспільноту здати кров, — продовжує Валентин.

Потреба в донорах — постійна. Кров найгостріше потрібна онкологічним хворим. Зараз до цього додалися поранені військові. Черга на донації не скорочується — вона лише росте.

Валентин Родіонов — не лише організатор, а й донор та лікар-хірург.

— Я зареєстрований як донор тромбоцитів, — каже він. — Якщо комусь необхідні тромбоцити моєї групи — мені телефонують і я їду здавати кров. Наразі нестача крові хронічна. 

У нього третя негативна група крові — вона не так часто зустрічається у регіоні, як перша та друга. А самою рідкісною вважається четверта. Як хірург, він сам користується послугами “Мотопомічників Дніпра”.

— Мені часто зручніше викликати мотопомічників, ніж турбувати швидку допомогу для цього, – каже Валентин. – Телефоную на диспетчерську, кажу, що потрібна доставка — і волонтер, який вільний, приїжджає, забирає донорську кров і везе до лікарні.

Донорство — один із небагатьох вчинків, доступних кожному. Не потрібно мати особливих знань, зв’язків чи ресурсів. Достатньо бути здоровим і знайти двадцять хвилин вільного часу. І цього вистачає, щоб врятувати чиєсь життя. 

Фото Володимира Федорищева.

Читайте також: Одна донація – одне врятоване життя: історії донорів Дніпра.

Раніше ми писали: Підліток, що загинув у ДТП, став донором для хлопчика з Дніпра та ще двох людей.