ЕКСКЛЮЗИВ Психологиня з Дніпра пояснила, навіщо дорослим ляльки

За словами дніпровської психологині Оксани Ситенко, ляльки часто супроводжують людину не лише в дитинстві, а й у дорослому житті. Вони можуть виконувати важливу емоційну функцію, допомагати впоратися зі стресом, підтримувати відчуття безпеки та навіть ставати своєрідним містком між минулим і теперішнім. Саме тому сьогодні багато дорослих людей колекціонують ляльок, створюють їх власноруч, відвідують тематичні майстер-класи або зберігають іграшки, які мають для них особливу цінність. Про це фахівчиня розповіла виданню “Наше місто”.

Оксана Ситенко. Фото з архіву героїні.

–        У когось колись була улюблена іграшка, а хтось, навпаки, не мав того, про що мріяв, – зазначає пані Оксана.  – Тому в дорослому віці люди нерідко намагаються компенсувати те, чого їм бракувало в дитинстві. Ми говоримо про так звану внутрішню дитину, яка залишається з людиною протягом усього життя. Саме вона є джерелом радості, допитливості, творчості та життєвої енергії. Коли доросла людина купує ляльок, колекціонує їх або створює власноруч, вона може задовольняти потреби цієї внутрішньої дитини. Для багатьох це спосіб повернутися до теплих спогадів, відчути безпеку й отримати ті емоції, яких колись не вистачало. Тому таке захоплення зовсім не означає інфантильність — найчастіше воно говорить про прагнення до внутрішньої гармонії.

Фахівчиня зазначає, що лялька може бути не лише іграшкою, а й символом певного життєвого періоду. Вона нагадує про рідний дім, близьких людей або щасливі моменти, які хочеться зберегти у пам’яті. Особливої ваги такі речі набувають у складні часи, коли людині потрібна додаткова психологічна опора. За словами Оксани Ситенко, це добре помітно на прикладі людей, які були змушені залишити свої домівки через війну, у тому числі переїхали до інших країн. У таких ситуаціях знайомі речі допомагають зберігати відчуття стабільності та зв’язок із власною історією.

–        Для людей, які були змушені переїхати, лялька чи будь-яка інша пам’ятна річ може стати справжнім острівцем безпеки, – наголошує психологиня.  – Ми навіть рекомендуємо брати із собою в еміграцію предмети, які нагадують про дім: це може бути улюблена чашка, фотографія, дитяча іграшка або лялька. Такі речі допомагають легше переживати втрату звичного середовища та адаптуватися до нових умов. Це схоже на ситуацію, коли маленька дитина вперше йде до дитячого садка чи школи й бере із собою улюблену іграшку. Вона ніби переносить частинку дому в новий простір і почувається менш самотньою. Так само це працює і для дорослих. Крім того, сьогодні великої популярності набули ляльки-мотанки, які для багатьох українців стали символом зв’язку з культурою, традиціями та власним корінням. Люди не лише купують їх, а й створюють самостійно, вкладаючи у цей процес особливий сенс.

Оксана Ситенко додає, що інтерес до ляльок у дорослому віці може проявлятися по-різному. Одні люди колекціонують іграшки, інші відновлюють старовинні екземпляри, треті захоплюються рукоділлям і створюють авторські роботи. Для багатьох це стає способом відволіктися від повсякденних турбот, знизити рівень тривожності та переключити увагу на творчість. Під час виготовлення ляльки людина концентрується на процесі, працює руками, занурюється у власні думки та емоції, що саме по собі може мати терапевтичний ефект. Водночас сама психологиня має особисту історію, пов’язану з дитячою лялькою, яка залишила помітний слід у пам’яті.  

–        Я досі пам’ятаю свою улюблену ляльку, хоча її в мене вже давно немає, – розповідає пані Оксана.  – Колись ми з родиною йшли на день народження іншої дитини, і моя мама запропонувала мені подарувати їй мою улюблену ляльку. Я погодилася, хоча дуже засмутилася. Вже в дорослому віці я зрозуміла, наскільки болісною була для мене та ситуація. Можливо, саме тому пізніше я ніби прожила цю історію заново разом зі своєю донькою. Коли вона була маленька, я купувала їй різних ляльок, з нарядами й без, з колясками та аксесуарами, і отримувала від цього величезне задоволення. Думаю, таким чином я частково компенсувала власний дитячий негативний досвід.  

Психологиня також згадує ще один приклад зі свого життя. У її бабусі була красива лялька, яку жінка тримала на почесному місці та нікому не дозволяла брати до рук для гри. Для дитини це виглядало дивно, але вже згодом стало зрозуміло, що за таким ставленням також могли стояти власні переживання та спогади. На думку фахівчині, не існує єдиного пояснення, чому люди прив’язуються до ляльок чи інших іграшок. Для когось це спосіб повернутися до приємних моментів дитинства, для когось — можливість відчути підтримку та захищеність, а для інших — нагода реалізувати творчий потенціал або зберегти пам’ять про важливі події.  

Фото з архіву героїв та відкритих джерел.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, чому не варто відкладати відпочинок.