10 років тому Дніпропетровськ став Дніпром: як це було

Рівно десять років тому, 19 травня 2016 року, Верховна Рада України проголосувала за перейменування Дніпропетровська на Дніпро. За ці роки місто не просто змінило назву — воно змінило ідентичність. А в умовах повномасштабної війни цей крок набув ще глибшого символічного значення, пише «Наше місто».

Чому місто носило ім’я катa

Місто, яке сьогодні знає весь світ як Дніпро, називалося Дніпропетровськом із 1926 року. Назву було надано на честь більшовицького функціонера Григорія Петровського — людини, яку пізніше визнали одним із головних організаторів Голодомору 1932–1933 років, геноциду, що забрав мільйони українських життів.

До радянської перейменовувальної кампанії місто носило назву Катеринослав (з 1776 року), а ще раніше — Новоросійськ, Половиця та Кодак у різні епохи свого існування. Відповідно, назва «Дніпропетровськ» була не просто топонімом — вона була ідеологічним клеймом, яке місто несло дев’яносто років.

Закон, який запустив процес

Правовою основою для перейменування став закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів і заборону їхньої символіки», ухвалений Верховною Радою у квітні 2015 року та підписаний президентом Петром Порошенком у травні того ж року. Цей документ, відомий як «закон про декомунізацію», зобов’язував перейменувати всі населені пункти та об’єкти топоніміки, пов’язані з комуністичними діячами та символами.

Для Дніпропетровська це означало неминучу зміну. Питання було лише в тому — на яку саме назву.

Спроба залишити все по-старому

Тодішня міська влада Дніпропетровська не поспішала розлучатися зі звичною назвою. Була висунута ідея змінити семантику: нібито «Петровськ» у назві — це не від більшовика Петровського, а від апостола Петра. Міська рада навіть направила відповідне звернення до Верховної Ради, однак парламент відхилив цю ініціативу як таку, що суперечить духу закону про декомунізацію.

Як містяни обирали нову назву

Влітку 2015 року міська влада організувала онлайн-голосування, запропонувавши мешканцям дев’ять варіантів нової назви: Дніпро, Січеслав, Дніпрослав, Дніпровськ, Кодак та інші. Голосування супроводжувалося технічними збоями і підозрами у маніпуляціях, тож його результати були поставлені під сумнів. Утім, воно показало головне: більшість містян схилялася до варіанту «Дніпро» — короткого, милозвучного імені, яке давно жило в побутовому мовленні.

19 травня 2016 року: день, який змінив карту

19 травня 2016 року, у День вишиванки, Верховна Рада проголосувала за перейменування. За постанову віддали голоси 247 народних депутатів. Автором законопроєкту був народний депутат Андрій Денисенко, який згодом обійняв посаду заступника міського голови Дніпра.

Збіг із Днем вишиванки виявився символічним: у центрі міста відбулися святкові заходи, і перейменування сприйнялося не як бюрократична процедура, а як культурна подія — повернення до себе.

Міський голова Борис Філатов тоді запевнив, що зміна назви не створить проблем ані з документообігом, ані з міським бюджетом.

Чому «Дніпро» — це правильно

Вибір був логічним з усіх боків. Місто стоїть на берегах Дніпра — однієї з найбільших річок Європи, яка є символом України від часів Київської Русі. Назва «Дніпро» вже неофіційно вживалася містянами десятиліттями: у спортивних клубах, місцевих виданнях, повсякденних розмовах. Офіційне рішення лише закріпило те, що давно існувало в серцях людей.

Питання, яке досі не вирішене

Парадоксально, але Дніпропетровська область досі носить стару назву. Для її перейменування необхідно внести зміни до Конституції України, що потребує підтримки щонайменше 300 народних депутатів. За десять років цей поріг так і не було подолано. Дисонанс між назвою міста та назвою області залишається актуальним питанням, яке, за словами низки депутатів, потребує вирішення після завершення війни.

Десять років потому: місто, яке вистояло

Якби у травні 2016 року хтось сказав, що за шість років Дніпро стане одним із головних тилових міст у найбільшій війні в Європі після Другої світової, — мало хто б повірив. Але саме так сталося.

З лютого 2022 року Дніпро прийняв сотні тисяч внутрішньо переміщених осіб, став потужним логістичним і гуманітарним вузлом, організував виробництво для потреб фронту та зберіг роботу критичної інфраструктури попри регулярні ракетні удари.

Символічно, що місто, яке десять років тому скинуло ім’я одного з організаторів Голодомору, сьогодні боронить незалежність від нащадків тієї самої імперії. Декомунізація виявилася не формальністю, а першим кроком до переосмислення власної ідентичності — і цей крок виявився пророчим.

Дніпро — це не просто нова назва. Це вибір, який місто підтвердило на ділі.

Читайте також: У Дніпрі триває наукова дискусія щодо початку літочислення міста.

Передатування Дніпра: пошук справжньої історії міста.

Що думають мешканці Дніпра про передатування міста: опитування.

Пошуки витоків Дніпра: як з’явилися перші козаки на землях міста.