ЕКСКЛЮЗИВ Як у Дніпрі допомагають дітям із порушеннями розвитку: історії родин

У Дніпрі живуть родини, для яких розвиток дитини — це щоденна робота без швидких результатів і простих відповідей. У Міжнародний день боротьби за права людей з інвалідністю ми говоримо про їхній досвід — складний, виснажливий, але наповнений вірою у майбутнє. Це історії дітей, які вчаться взаємодіяти зі світом, і дорослих, які щодня підтримують їх у цьому процесі. Детальніше розповідає “Наше місто”.

Розуміє без слів: історія мами особливого хлопчика 

У Дніпрі восьмирічний Анатолій щодня вчиться робити те, що для більшості дітей здається природним — розуміти слова, взаємодіяти зі світом. Його мама Анастасія пройшла шлях від перших тривожних симптомів у пологовому до складних операцій і пошуку фахівців, які змогли дати дитині шанс на розвиток. 

– Про те, що мій син особливий, я дізналася, коли йому був один місяць, – каже Анастасія. – У нього очі були, немов, замутнені. Я ще у пологовому запитувала, що з дитиною, але казали, що все нормально. А потім уже дізналася, що він незрячий. Ми почали робити операції — це були донорські пересадки рогівки.

Після перших втручань з’явилися інші сигнали, які не можна було ігнорувати. Син не тримав голову, не реагував так, як інші діти його віку, не вимовляв звуки. Лікарі говорили про затримку розвитку.

Анастасія не шукає однієї причини того, що сталося. Каже, що факторів могло бути багато.

– Моя вагітність була непростою — з п’ятого тижня були загрози переривання, – ділиться матуся. – Я працювала вчителькою початкових класів, могла чимось перехворіти від дітей — були висипи, але нічого критичного не фіксували. Потім наче все було нормально. Але пологи були дуже важкі — їх три дні викликали. Можливо, була якась внутрішньоутробна інфекція. Я думаю, це просто сукупність факторів.

Анатолію вісім років. У нього є свій маленький світ, в якому важливе місце посідає новий друг — собака. Через турботу про тварину хлопчик вчиться взаємодіяти з реальністю, брати на себе прості обов’язки.

– Син ще не розмовляє, але звернену мову розуміє, — розповідає Анастасія. – Якщо я прошу щось зробити — він може виконати. А коли хоче щось сказати, показує жестами, і я його розумію.

У хлопчика залишилося лише одне око — праве довелося видалити, тепер там протез. Лівим він бачить частково — може орієнтуватися в просторі, розпізнавати предмети. Але найбільші зміни, за словами мами, сталися саме після системної роботи з фахівцями.

– До 2024 року ми жили в Одесі, там теж займалися, але індивідуально з логопедом, – розповідає Анастасія. – І такого прогресу не було — він був майже непомітний. А у Дніпрі – зовсім інше. Ми знайшли центр Sensory World, де отримуємо комплексну допомогу. Працюємо з різними спеціалістами: корекційний педагог, ABA-терапія, логопед-дефектолог, сенсорна інтеграція. Трішки з одним, трішки з іншим — і є результат. Я реально бачу розвиток.

Заняття поступово готують Анатолія до нового етапу — школи. Поки що це короткі включення в дитячий колектив, прості навчальні навички, перші спроби писати і взаємодіяти з іншими дітьми.

Ця історія про щоденну роботу, підтримку фахівців і віру мами в свою дитину. І саме ця наполегливість стає тим фундаментом, на якому поступово вибудовується майбутнє дитини. 

Рік боротьби за життя: як дитина відновлюється після важкого лікування 

П’ятирічна Поліна вже пережила те, з чим не кожен дорослий здатен впоратися. Рік лікування від лейкемії, ускладнення, реанімація — і тепер новий етап: відновлення, розвиток і повернення до звичного дитинства. Сьогодні родина знову вчиться жити — між лікарнями, заняттями і маленькими, але такими важливими перемогами.

Хвороба почалася раптово. Звичайна слабкість переросла у складний процес лікування, який триває й досі.

– Це почалося ще в лютому 2025 року, – згадує мама дівчинки – Олеся. – Спочатку були проблеми з ручками, ніжками. І потім уже, коли ми в лікарні лежали, виявили анемію, а згодом поставили діагноз — лейкемія. Призначили хімію. І рік ми лікувалися. Різні стани були –  і реанімація, і операції, і перитоніт. Вже якось важко це все розповідати.

Після інтенсивного лікування дитина вийшла в ремісію, але це лише частина шляху. Попереду — тривала підтримуюча терапія та постійний медичний контроль.

– Ще досі лікуємося, ми на сухій хімії, — пояснює мама. – Нам ще півтора року їздити в лікарню. 

Однак це не єдина проблема маленької дівчинки. У неї труднощі з мовленням, поведінкою, емоціями.

– Ходимо до цього центру Sensory World для того, щоб розвинути навички спілкування, мовлення, психологічний розвиток, тому що є затримка розвитку, – додала Олеся. – Вона не розмовляє. Алалію нам поставили, гіперактивність поставили. 

Попри складнощі, родина не здається. Заняття з фахівцями вже дають перші результати — маленькі, але відчутні зміни, які повертають віру в майбутнє. Після пережитого досвіду дитина довго була замкнутою і напруженою. Тепер поведінка поступово змінюється.

– Спокійніше стала, вдома краще поводиться, йде на спілкування, тому що після лікарні вона на все реагувала протестом, – додає мама. – І якісь навички вона тут вже опанувала. Я бачу, що вона починає гратися іграшками. 

Родина продовжує регулярні заняття: двічі на тиждень дитина працює з логопедом і психологом. І саме ця системна підтримка допомагає рухатися вперед.

– Дуже гарні вихователі, дуже гарні спеціалісти, психологи, — каже Олеся. – Дитині дуже подобається сюди їздити і мені подобається те, що вона радіє і чекає кожного заняття. 

Як у Дніпрі допомагають дітям запустити мовлення 

У Дніпрі в центрі Sensory World працюють із дітьми, які мають тяжкі порушення мовлення. Тут кожна дитина проходить діагностику, після чого формується індивідуальна корекційна програма.

– До нас найчастіше приходять діти з важкими вадами мовлення: від повної відсутності мовлення до заїкання, — розповідає Катерина Хижняк, логопед-дефектолог центру. – Після діагностики ми складаємо програму і працюємо над усіма етапами розвитку мовлення — від стимуляції до формування звуків, артикуляції, мовленнєвого дихання, розуміння тощо.

Фахівці зазначають: робота з такими дітьми потребує системності й часу, адже мовлення часто вибудовується з нуля.

– Коли дитина приходить без навичок мовлення, ми проходимо весь шлях їх формування поступово, — пояснює спеціалістка. – Спочатку — контакт, реакції, розуміння зверненого мовлення, далі — перші звуки і слова. Це комплексна робота, де кожен етап важливий.

У центрі наголошують: найскладніші випадки — у дітей, які довгий час не мали комунікації або втратили її через особливості розвитку.

– Іноді батьки приходять у стані, коли вже не вірять у швидкі зміни, і саме тут починається наша спільна робота, – ділиться фахівчиня. – І дуже важливо, що перші результати з’являються поступово: спочатку це може бути погляд, реакція, потім — перші звуки, а далі вже слова. І коли ти бачиш, як дитина, яка не реагувала ні на що, починає взаємодіяти, дивитися в очі, відповідати — це дуже сильний момент.

У цій роботі є й емоційне навантаження, про яке фахівці говорять відкрито. Очікування результату може тривати місяцями, іноді довше, і не завжди розвиток йде рівномірно. 

– Бувають періоди, коли ти докладаєш дуже багато зусиль, а видимого результату немає, – додала Катерина Хижняк. – Ти працюєш, чекаєш, аналізуєш, і здається, що нічого не змінюється. Але потім відбувається ніби перемикання — і дитина раптом починає показувати навички, які довго формувалися. Вона починає говорити, реагувати, взаємодіяти, і це дає величезну мотивацію продовжувати. У такі моменти ти особливо розумієш цінність своєї роботи. 

У Sensory World підкреслюють: успіх залежить від командної роботи спеціалістів і постійної взаємодії з батьками. Саме це дозволяє поступово повертати дитину до комунікації зі світом.

Не про швидкі результати: чому корекційна робота з дітьми потребує часу і терпіння 

Психолог-діагност Тетяна Ларіна працює з дітьми, які мають складні поведінкові та розвиткові особливості, а також супроводжує родини на етапі постановки діагнозів і подальшої реабілітації.

– Ми тісно співпрацюємо з психіатрами та дитячою лікарнею, використовуємо сучасні методики, зокрема ADOS і LATER, щоб виявляти інтелектуальний рівень і ознаки розладів аутистичного спектру, – каже Тетяна Ларіна. 

У центрі наголошують: діагностика — це лише перший крок. Важливо не просто визначити стан дитини, а сформувати для неї безпечне середовище розвитку та поступово вибудувати навички комунікації.

– На жаль, дітей із подібними запитами стає дедалі більше, – зізнається фахівчиня. – В умовах війни допомога потрібна не тільки дитині, а й батькам, які часто перебувають у стані розгубленості та постійної тривоги.

У роботі центру ключовим є мультидисциплінарний підхід, коли над розвитком дитини водночас працює команда різних спеціалістів.

– Це психологи, дефектологи, логопеди, сенсорні інтегратори, реабілітологи, – додала психологиння. – У нас немає ізольованих занять — це завжди комплексна робота. Кожен фахівець доповнює іншого, і тільки так ми можемо рухатися вперед, хоч це довгий і непростий процес.

Проте поступова робота дає результати, навіть якщо стартові умови є дуже складними.

– Є діти з агресією, відсутністю мовлення, яких складно залучити до будь-якої взаємодії, — пояснює Тетяна Ларіна. – Але з часом, через системну роботу, вони починають реагувати, взаємодіяти, з’являються перші навички. Ми формуємо соціально прийнятну поведінку, а вже потім переходимо до розвитку комунікації та когнітивних функцій.

Водночас фахівці свідомо уникають обіцянок швидких результатів, адже кожна дитина має власний темп розвитку, який неможливо стандартизувати.

– Кожна дитина по-різному засвоює навички: у когось це відбувається за місяць, у когось за три, а іноді процес майже не просувається, — наголошує вона. – Ми змінюємо підходи, пробуємо різних фахівців, але не завжди є швидкий прогрес. Водночас навіть невеликі зміни — це вже велике досягнення, наприклад, коли дитина перестає боятися виходити з дому або змінювати простір, це вже крок до соціалізації.

У центрі підкреслюють, що більшість пацієнтів — це діти раннього віку, а найчастіші запити пов’язані з розладами аутистичного спектра, затримками мовлення та інтелектуального розвитку. 

Мультидисциплінарна команда і нові методики: як працює центр Sensory World у Дніпрі 

У Дніпрі навчально-реабілітаційний центр Dnipro Sensory World розширює підтримку дітей з інвалідністю та родин у складних життєвих обставинах. Йдеться не лише про реабілітацію, а й про комплекс соціальних, психологічних і медичних послуг, які надаються в межах державних і міжнародних програм.

Ірина Шило – менеджерка центра

– Ми беремо участь в міжнародних проєктах, а саме надаємо соціальні послуги пільговим категоріям — це особи, які знаходяться в складних життєвих обставинах, також діти, які позбавлені батьківського піклування, і послуги раннього втручання, — пояснює менеджерка центру Ірина Шило.

Паралельно центр працює за державною програмою, яка дозволяє родинам отримати безкоштовну реабілітацію для дітей з інвалідністю. Послуга доступна раз на рік і фінансується державою.

– Ми працюємо в цьому центрі по постанові 309, – пояснила Ірина Шило. – Це, коли держава оплачує реабілітацію для дитини. Цю послугу раз на рік отримує родина, що має дитину з інвалідністю, — зазначає Ірина Шило. – Вони можуть пройти в нашому центрі безкоштовну реабілітацію.

У центрі діє мультидисциплінарна команда: з дітьми працюють психологи, логопеди, реабілітологи, фахівці сенсорної інтеграції та АВА-терапевти. Окрім індивідуальних занять, є й групові — для дітей різного віку та підлітків із аутизмом.

– Наразі центр впроваджує нові підходи до діагностики, зокрема для підлітків, — підкреслює Ірина Шило. – Один із інструментів — міжнародна методика, яка допомагає оцінити психоемоційний стан дитини. Це для того, щоб можна було за допомогою опитувальника розуміти фобії дітей, психічні стани дітей, неврози. 

Окремий напрям — робота благодійного фонду «Генофонд майбутнього», який реалізує проєкт малих грантів за підтримки уряду Великої Британії, Міністерства соціальної політики, Фонду захисту осіб з інвалідністю та ЮНІСЕФ.

– Родини можуть отримати і повний медичний супровід — від консультацій до обстежень із залученням лікарів різних спеціальностей, – додала вона.

У центрі наголошують: головна мета — зробити допомогу доступною, системною і такою, що враховує всі потреби дитини та родини.

Фото Валерія Кравченка.

Читайте також: Нові операційні, центри ментального здоров’я, трансплантація та реабілітація: як лікарні Дніпра тримають тил.

Раніше ми писали: Чому після переведення часу все дратує: пояснення психологині з Дніпра.