ЕКСКЛЮЗИВ Компенсація за пошкоджене житло: як працює процедура у Дніпрі та що змінилося у 2026 році 

Після масованих обстрілів Дніпра та області питання відшкодування за пошкоджене або знищене житло залишається одним із найболючіших для містян. Державна програма компенсації діє, однак шлях від подання заяви до фактичного отримання коштів або житлового сертифіката часто виявляється складнішим, ніж здається на перший погляд. Про це розповідає “Наше місто”. 

Вибиті вікна і довгий шлях до компенсації: досвід родини Баданових 

7 січня 2026 року в Шевченківському районі Дніпра внаслідок атаки ворожих шахедів були пошкоджені десятки житлових будинків. Один із дронів упав у дворі дев’ятиповерхівки. Вибуховою хвилею вибило вікна, пошкодило балкони, поруч сталася пожежа.

Серед постраждалих — родина Ірини Баданової. У момент вибуху вона разом із чоловіком і песиком Мусею перебувала у квартирі на шостому поверсі. Після пережитого шоку сім’я одразу почала процедуру подачі заявки на компенсацію.

Першим кроком стало звернення до поліції. Правоохоронці розгорнули у дворі намет для прийому заяв від мешканців. Там Ірина подала заяву про пошкодження майна та надала фото зруйнованих вікон і балкона. На підставі цих заяв було відкрито кримінальне провадження, а заявників визнали потерпілими сторонами.

«Ми всі стояли в черзі до намету. Люди з документами, з телефонами, хтось плакав. Поліцейські працювали швидко, але зрозуміло, що охочих подати заяву було дуже багато», — розповідає вона.

Наступний етап — звернення до районної адміністрації. У Шевченківському районі саме вона організовує роботу комісії, яка визначає рівень пошкоджень і суму можливого відшкодування. Родина зібрала необхідні документи, зробила копії права власності та звернулася до ЦНАП.

Наразі родина Баданових перебуває на етапі внесення житла до реєстру та очікує остаточного рішення комісії. За попередньою інформацією, компенсація може покрити вартість скла та частково оздоблювальних робіт.

«Нам сказали, що максимум — це скло й, можливо, частина штукатурки. Але ж ми вже витратили гроші, щоб закрити вікна плівкою, щоб не було мінусової температури в квартирі», — ділиться вона.

Ірина зізнається: процес виявився складнішим і тривалішим, ніж очікували. Після пережитого обстрілу доводиться витрачати час на довідки, документи й черги. Водночас родина вирішила пройти всі етапи до кінця.

«Ми живі і це головне. Але хочеться, щоб держава виконала свої зобов’язання. Це наше право», — каже вона.

Сім’я сподівається отримати компенсацію та остаточно відновити пошкоджене житло.

Від заяви до коштів

Про ключові етапи, нововведення 2026 року та типові проблеми розповіла адвокатка Наталія Мащак. За її словами, хоча законодавство не визначає чіткої схеми, умовно процедуру можна поділити на сім основних етапів.

«Багато хто думає, що достатньо подати заяву в “Дії” і кошти автоматично нарахують. Насправді це лише початок процедури», — пояснює Наталія Мащак.

1. Подання заяви.
Звернутися можна через застосунок «Дія», ЦНАП, органи соціального захисту або нотаріуса. Після цього інформація потрапляє до Реєстру пошкодженого та знищеного майна і передається на розгляд комісії при органі місцевого самоврядування.

За словами адвокатки, «Дія» — найпопулярніший спосіб, однак у складних випадках (спадщина, спільна власність, представництво інтересів дитини) краще звертатися до ЦНАП або нотаріуса, щоб одразу правильно оформити документи.

2. Перевірка заявника і майна.
Комісія перевіряє, чи не застосовані до заявника санкції, чи немає кримінальних проваджень за злочини проти національної безпеки. Щодо об’єкта — чи зареєстроване право власності в Державному реєстрі речових прав.

«Якщо право власності не внесене до реєстру після 2013 року, можуть виникнути серйозні труднощі», — зазначає Наталія.

3. Підтвердження факту пошкодження.
Комісія проводить або перевіряє наявність акту обстеження — очного чи дистанційного. Саме на цьому етапі часто виникають затримки через велику кількість звернень.

4. Розрахунок компенсації.
Сума визначається за формулами, затвердженими урядом (Постанова КМУ №600). Для пошкодженого житла встановлені граничні суми:

• до 200 тис. грн — ремонт категорії А;
  
• до 350 тис. грн — для квартир (категорія Б);
  
• до 500 тис. грн — для приватних будинків.
  

«Комісія працює за чек-листом. І часто вартість матеріалів у ньому нижча за реальну ринкову», — підкреслює адвокатка.

5. Рішення комісії.
Компенсацію можуть надати, відмовити або зупинити розгляд.

6. Фінансування.
У разі позитивного рішення кошти надходять на спеціальний рахунок «єВідновлення» або видається житловий сертифікат (для знищеного житла).

7. Оскарження.
Якщо відмовлено — можна подати заперечення до органу, який створив комісію, або звернутися до адміністративного суду.

Які документи потрібні

Обов’язковими є: заява, паспорт, РНОКПП, документи про право власності (якщо відсутні в реєстрі), повідомлення про пошкодження, IBAN спеціального рахунку, фото- чи відеофіксація (за наявності), документи про пільги. Водночас саме документи найчастіше стають перешкодою.

«Була ситуація: людина мала оригінали документів 1986 року, але архів БТІ залишився на окупованій території. Реєстратор відмовляв у внесенні даних. Ми звернулися до суду з позовом про визнання права власності, і суд став на бік клієнта», — розповідає Наталія Мащак.

Інший приклад — позови про набувальну давність, коли люди роками проживали у квартирі без належно оформлених прав, а житло було зруйноване. У таких випадках доводиться спершу встановлювати право власності через суд, а вже потім — претендувати на компенсацію.

Нововведення 2026 року: що змінилося

З 5 січня 2026 року набули чинності зміни, внесені постановою КМУ №1525. Вони стосуються передусім спільної власності.

«Тепер один зі співвласників може подати заяву на компенсацію за пошкоджене житло. Якщо протягом 15 днів інші співвласники не подадуть заперечення, заява вважається поданою від усіх», — пояснює адвокатка.

Втім, у разі заперечення хоча б одного співвласника комісія відмовить. Щодо знищеного житла — компенсація визначається пропорційно часткам.

Крім того, уряд оновив близько 60 позицій у чек-листі ремонтних робіт. Проте граничні суми компенсацій залишилися незмінними.

«Якщо кошторис перевищує граничну суму, це не означає автоматичну відмову. Але різницю доведеться покривати самостійно», — додає фахівчиня.

Чому люди звертаються до суду

Судова практика лише формується, однак уже є позитивні рішення на користь громадян. Найчастіші причини звернень:

• відмова через небойовий характер пошкоджень;
  
• бездіяльність комісії;
  
• заниження суми компенсації;
  
• відсутність або невизнання правовстановлюючих документів;
  
• необхідність встановлення юридичних фактів.
  

«Іноді люди роками не узаконювали реконструкцію будинку. За документами — 20 кв.м, фактично — 100. Без узаконення це стає серйозною перепоною для компенсації», — пояснює адвокатка.

Найскладніші випадки — окуповані території

Сьогодні компенсація за житло, розташоване на тимчасово окупованих територіях або в зоні активних бойових дій, фактично недоступна.

«Ключовий етап — фізичне обстеження. Без доступу його провести неможливо. Дистанційне зондування затверджене, але до ТОТ наразі не застосовується», — зазначає Наталія Мащак.

Адвокатка радить не зволікати з поданням заяви, перевірити реєстрацію права власності, зберігати всі документи та акти, а у разі відмови — оперативно подавати скаргу або звертатися до суду.

«Головне — не опускати руки. Більшість питань можна вирішити. Але кожна справа індивідуальна, і дуже багато залежить від документів», — підсумовує вона.

Для дніпрян державна програма — це реальна можливість відновити житло. Однак щоб скористатися нею повною мірою, потрібно розуміти процедуру, знати свої права й бути готовими їх відстоювати — навіть у суді.

П’ять місяців очікування і відмова

У Дніпрі, на жаль, вже є випадки, коли навіть наявність статусу учасника бойових дій не гарантувала позитивного рішення щодо компенсації за зруйноване житло. Один із таких прикладів — історія ветерана Геннадія Семенка.

28 березня 2025 року його квартира зазнала значних руйнувань внаслідок атаки російського дрона-камікадзе типу “шахед”. Оселя стала фактично непридатною для проживання. Наприкінці літа чоловік подав заявку на участь у державній програмі «єВідновлення», розраховуючи на передбачену законом підтримку. Згідно з чинним законодавством, учасники бойових дій та чинні військовослужбовці мають пріоритет у розгляді таких заяв.

Втім, на засідання комісії ветерану довелося чекати чотири місяці. І хоча пакет документів був погоджений, під час фінального розгляду він отримав відмову. Про це Геннадій Семенко повідомив на своїй сторінці у Facebook, зазначивши, що комісія відмовила у виплаті з формулюванням: «через те, що сума збитків перевищує суму компенсації». За словами ветерана, серед законодавчо визначених підстав для відмови такої причини немає.

«І так, мені відмовили у виплаті! … “Через те, що сума збитків перевищує суму компенсації” — бінго! Ні, я не жартую… І так, комісію не бентежить ні наявність УБД, ні те, що в квартирі проживало двоє малолітніх дітей…», — написав він.

На лінії фронту: гіркий досвід родини Кузнецових із Нікополя

Перші масовані обстріли Нікополя російськими військами розпочалися 12 липня 2022 року. Відтоді атаки на цивільну інфраструктуру стали регулярними і тривають до сьогодні. На протилежному березі Дніпра — російські військові. У самому Нікополі — понівечені багатоповерхівки, приватні будинки без дахів, вибиті вікна, згарища. Серед тих, хто втратив усе, — подружжя Ірина та Андрій Кузнецови.

Ірина згадує: вони з чоловіком одружилися у 1993 році. Відтоді й жили у будинку в прибережній зоні Нікополя — районі, який місцеві називають Лапинкою. Офіційно — вулиця Санаторна. Колись поруч працював санаторій, куди приїздили відпочивальники з різних куточків країни. Влітку тут було людно: річка, пляж, риболовля.

«Ми жили там від самого весілля. Спочатку зі свекрухою та свекром, а згодом почали все оновлювати. Робили сучасний ремонт — під себе. Нові металопластикові вікна, гіпсокартонні стелі, нова кухня з нуля. Усе було зроблено», — розповідає Ірина.

У дворі — город, із якого відкривався краєвид на річку. Це була не просто нерухомість — це була історія родини. Сьогодні замість курортного пейзажу — висохлий берег. Після підриву російськими військами Каховської ГЕС вода відійшла, а разом із нею — і звичне життя. Там, де колись засмагали люди, тепер видно оголене дно та сліди війни.

Перший прямий приліт у їхній будинок стався в ніч з 14 на 15 жовтня 2023 року — близько першої ночі. Тоді місто обстрілювали артилерією.

«Нам подзвонили сусіди: “У вас хата горить”. Ми були не вдома, і це нас врятувало. Поліцейські потім сказали: якби хтось лежав на дивані, куди прийшовся удар, — убило б одразу», — згадує Ірина.

Стіна кухні фактично зникла — її винесло вибуховою хвилею разом із цеглою всередину кімнати. Котел опалення зірвало. Дах знесло і в них, і в сусідів. Газ перекрили рятувальники — в повітрі стояв різкий запах.

Поки поліція складала акти, обстріл поновився. Снаряди лягали за 100-200 метрів. Правоохоронці, у бронежилетах, накривали людей собою та наказували негайно їхати звідси.

Після того були нові удари. Дрони скидали вибухівку у двір сусідів — по старій машині, яка давно не їздила. Кожен вибух знову й знову добивав спільний дах. Банери від волонтерських організацій, якими накривали пошкодження, рвалися від нових хвиль. Чоловік Ірини приїздив латати діри між обстрілами. 

«Дрони літають там кожні кілька хвилин. Люди вибігають, швидко щось фотографують, щоб зафіксувати хоча б наслідки і ховаються. Там дуже страшно», — говорить вона.

Останній приліт остаточно зруйнував кухню — змістилася ще одна стіна. Будинок стоїть відкритий, із проваленим дахом. Фактично — руїна.

«Іноді дзвонять сусіди й кажуть: у вас знову “приліт”. І тебе починає трусити. Думаєш: може, ще якась стіна стояла…» — зізнається Ірина.

Після руйнування родина була змушена переїхати у будинок знайомих, який знаходиться на околиці міста. 

Одразу після першого обстрілу Кузнецови почали збирати документи. Першим кроком стало звернення до поліції. Вони отримали витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань. У пожежній службі взяли акт про пожежу. Усі пошкодження ретельно фотографували — зсередини й ззовні. Фото роздруковували у кількох примірниках — їх вимагали в різних установах.

«Фотографії просили всюди. Ми носили їх по чотири листи — різні ракурси, щоб було видно масштаб руйнувань», — каже Ірина.

Далі — спадкові документи, технічний паспорт, свідоцтва про смерть, договір про право власності. Усе, що підтверджує, що будинок належить родині. Через застосунок “Дія” частину заяв подавав чоловік Ірини — формальний власник. Комісія з міськвиконкому приїздила на обстеження, фіксувала руйнування, складала акти.

Родині запропонували вибір: чекати на відновлення після завершення бойових дій або претендувати на грошову компенсацію.

«Ми тоді думали, що війна скоро закінчиться. Сказали — будемо чекати відновлення. А тепер не знаємо, чи є що відновлювати», — говорить Ірина.

Наразі Кузнецови чекають. Будинок продовжує руйнуватися під новими обстрілами. 

«Ми просто хочемо мати дах над головою. Хоч якийсь. Бо нашого дому вже фактично немає», — каже Ірина.

І поки Нікополь продовжує жити під постійним вогнем, родина Кузнецових — як і сотні інших проходить довгий шлях: від руйнування до спроби довести своє право на компенсацію. Але головне, що вони повторюють знову і знову: вони живі. І це — найважливіше.

Що відбувається з ринком нерухомості Дніпра та чи реально купити квартиру за житловим сертифікатом

Попри активну роботу державних програм, реальний ринок нерухомості у Дніпрі залишається складним і суперечливим. Про це говорить підприємець та рієлтор Сергій Логутенко, який працює з купівлею-продажем житла, зокрема за державними програмами компенсації.

За словами рієлтора, Дніпро сьогодні — один із найактивніших регіонів, де люди прагнуть реалізувати державні сертифікати на житло та залишитися жити саме тут.

«Це один із найактивніших регіонів, де люди хочуть перевтілювати сертифікати в квартири і жити тут. Але треба сказати чесно — не так усе добре, як пишуть у мережах. Угод небагато», — зазначає Сергій Логутенко. 

Значну частину продажів формують саме покупці з державними програмами — за словами Сергія, це вже близько 40–60% від усіх угод. Йдеться про програми «єВідновлення», житлові сертифікати, «єОселя», кредити під 3%, 7% чи 9%. Водночас загальна тенденція ринку — зниження цін.

«Вартість квартир зменшується вже чотири роки, поки триває війна. Потрохи, потрохи вниз. Може бути 1-2% зростання, але загальна тенденція – спад», — говорить Сергій. 

Як приклад, на початку 2023 року однокімнатна квартира на Перемозі коштувала близько 40 тисяч доларів із ремонтом. У лютому 2026 року таку ж квартиру можна купити за приблизно 32 тисячі доларів. Падіння — близько 20%.

Скільки реально можна купити за 2 мільйони?

Найпоширеніша сума сертифікатів на житло від держави — близько 2 мільйони гривень (приблизно 45 тисяч доларів).

За ці кошти в Дніпрі можна придбати:

• двокімнатну квартиру з ремонтом у спальних районах (наприклад Перемога, Олександра Поля);
  
• трикімнатну (у простішому стані);
  
• житло в хрущовках або панельних будинках.
  

Новобудови — складніший варіант через податки. Якщо квартира у власності менше трьох років, продавець має сплатити додатково 6% податку.

«Якщо це 2 мільйони гривень — податків може набігти 11%. І продавців, які погоджуються на це, небагато», — додає підприємець. 

Втім, є варіанти через забудовників, які працюють із держбанками та акредитовані під програми.

Три поради від рієлтора

1. Чітко визначитися, де ви плануєте жити. Якщо є робота й родина в Дніпрі — можливо, краще купувати, ніж витрачати кошти на оренду.
   
2. Закладати додатковий бюджет. Державна сума — це не фінальна сума витрат.
   
3. Готувати документи заздалегідь. Перевірити реєстрацію житла, техпаспорт, наявність у реєстрах.

Попри складнощі, угоди за держпрограмами у Дніпрі відбуваються. Купити квартиру за державні кошти — реально. Але це довгий шлях із фінансовими, бюрократичними та інфраструктурними викликами. 

Фото: особисті фото героїв матеріалу / фото з відкритих джерел