21 лютого відзначався Всесвітній день екскурсовода. Чи ходять зараз дніпряни на екскурсії, які родзинки для них знаходять місцеві гіди, які нові екскурсії з’являються у місті, дізнавалась журналістка видання «Наше місто».
Екскурсії англійською та місцями пам’яті
Туристично-інформаційний центр Дніпра продовжує активно працювати навіть у непростих умовах воєнного часу та готує нові проєкти до Дня екскурсовода. У центрі, який розташований на площі Героїв Майдану, не лише радо зустрічають гостей міста, а й розробляють нові маршрути, запускають сучасні формати екскурсій і планують відкриті зустрічі для містян.
– Наразі у нас працює сім екскурсоводів, і цей склад залишається стабільним, – розповідає Ольга Стасенко, керівниця Туристично-інформаційного центру Дніпра. – Усі вони проходять сертифікацію через Всеукраїнську асоціацію гідів, що гарантує високий рівень підготовки. Наші гіди не лише проводять екскурсії, а й постійно розробляють нові маршрути та формати. Наприклад, нещодавно Інна Спиридоненкова запустила англомовну екскурсію — це перші кроки у цьому напрямку, і ми бачимо перспективу його розвитку. Паралельно працюємо над оновленням індивідуального англомовного маршруту, щоб гості могли самостійно прогулюватися містом за зручним посиланням. Це сучасний і комфортний формат для тих, хто має обмежений час, але хоче познайомитися з Дніпром.
Туристично-інформаційний центр Дніпра запрошує. Фото автора.
За словами керівниці центру, особливу увагу нині приділяють розробці екскурсій, пов’язаних із місцями пам’яті. Команда вже зібрала гідів для напрацювання нових тематичних маршрутів. Кожен екскурсовод готує власну концепцію, яку презентує центру, після чого найцікавіші пропозиції планують запускати для містян і гостей міста. 24 лютого, в день початку великої війни, планують провести безкоштовну автобусну екскурсію великим маршрутом, присвячену місцям пам’яті. У майбутньому такі тури можна буде замовляти індивідуально для груп у зручні дати.
Скетч-замальовки в парку іс. Т. Шевченка, фото з архіву центру.
Крім того, із настанням тепла у центрі хочуть відновити популярний формат замальовок — скетч-прогулянок містом, під час яких учасники не лише слухають розповіді гіда, а й творчо осмислюють побачене. Планують також розширити географію маршрутів та охопити нові райони Дніпра.
– Прагнемо показати дніпрянам, як багато цікавого можна відкрити у власному місті, – зазначає Ольга Стасенко. – У планах — відновити зустрічі з гідом у форматі лекцій просто в туристичному центрі. Раніше такі заходи були дуже популярними, і ми обов’язково їх продовжимо, щойно стабілізується ситуація з електропостачанням. Також із потеплінням повернемо наші скетч-прогулянки та запропонуємо нові локації для дослідження. Ми бачимо, що у людей є запит на глибше пізнання історії Дніпра — як минулого, так і сьогодення. І наше завдання — створити такі маршрути, які допоможуть відчути місто по-новому.
Марина Рябова закохує у Дніпро
Вона одна з тих людей, для яких професія стала продовженням особистої історії. Марина Рябова позиціонує себе як гід, який закохує у Дніпро, і за вісім років роботи перетворила цю фразу на впізнаваний бренд. Марина живе на Соборній горі, біля того місця, де встановлений найбільший прапор. Щодня бачить перед собою символ держави — і це, на її думку, багато до чого зобов’язує. Колись життя Марини було пов’язане з будівництвом і точними розрахунками, а сьогодні — з історіями, сенсами та людськими емоціями. Але освіта і досвід попередніх років стали фундаментом для нової справи.
Марина Рябова обожнює подорожі. Фото з архіву Марини Рябової.
– У мене три фахові освіти, – розповідає Марина Рябова. – Я навчалася на архітектурному факультеті технікуму і у будівельній академії, а згодом отримала фінансову післядипломну освіту. Працювала інженером у сфері капітального будівництва — робота була дуже відповідальна, серйозна. Вісім років тому пройшла навчання в Українській асоціації гідів, стала її сертифікованим членом, опанувала ще одну післядипломну програму з туристичної діяльності. Справжній поштовх стався у 2014-му, коли я поставила собі запитання: чому я тут і що для мене ця країна? Я лягла спати з цим питанням, а зранку взяла ручку і написала свій перший вірш українською мовою — про Україну, про Дніпро, про себе. І тоді зрозуміла: це моє місто і моя доля.
Саме з цього почалося зацікавлення історією міста. Тоді часто можна було почути, що Дніпро — не туристичний, що тут нічого показувати. Українського історичного контенту майже не було. Інформацію доводилося збирати по крупинках — у бібліотеках, архівах, розмовах із науковцями.
Кожна екскурсія особлива. Фото з архіву Марини Рябової.
Першою екскурсією Марини Рябової став «Пасхальний дзвін» на Соборній горі, з історією Преображенського собору та можливістю піднятися на дзвіницю. Потім з’явилися маршрути «Від карети до ракети” і «Машини часу», «Акація знає», екскурсія про масонський Дніпро, «Гроші@Банки Катеринославу і Дніпра”, «На крилах Амура», «Гоголівські вечорниці у театральному Дніпрі», «Петриківський вікенд»,”Історична Полтава», «Візитівка Дніпра». А також екскурсія «Код Незалежності», що починалася біля прапора і об’єднувала людей символами державності.
– Я почала позиціонувати себе як гід з брендом “Закохую у Дніпро”, бо хотіла, щоб дніпряни подивилися на своє місто по-іншому, – зізнається Марина Рябова. – Екскурсія — це не тільки факти і не тільки я. Це люди. Кожна група інша, і без людей нічого не буде. Обов’язково є інтерактив, діалог, спільна дія. Зараз екскурсія — це ще й перезавантаження, можливість отримати внутрішню силу. Коли наприкінці я бачу, що люди посміхаються, я розумію: усе було недаремно. Бо ми думаємо, що змінюємо локації, а насправді змінюємо себе.
Марина першою випробує всі інтерактиви. Фото з архіву Марини Рябової.
У 2022 році після початку великої війни змінився зміст екскурсій. Людям стали потрібні не лише факти, а й опора. З’явився акцент на місцях сили — Монастирський острів, парк ім. Шевченка , Набережна Дніпра, козацькі хутори, Петриківка, Галушківка. Патріотичні маршрути зі спільним підняттям прапора стали символом єдності. Окрема сторінка — робота з військовими та людьми, які пережили травматичний досвід. Вона згадує жінку з Маріуполя, яка прийшла на екскурсію на Монастирському острові в чорних окулярах і не знімала їх до кінця маршруту. А наприкінці — зняла та нарешті посміхнулася. На думку Марини, гід — це і історик, і актор, і психолог, і навіть трохи лікар домедичної допомоги. Вона також багато працює з дітьми. Каже, що сучасна дитяча екскурсія — це квест, гра, рух і постійна взаємодія. Для цього є «чарівна киця-мандрівниця», яку діти передають по черзі, виконуючи завдання. Вона ставить запитання, дарує символічні призи, дає можливість відчути історію через дію.
– Під час екскурсії гід — це той, хто показує шлях, тому я завжди попереду, – зізнається Марина Рябова. – Якщо їдемо на кінну ферму — я перша сідаю на коня. Якщо каяки — я перша на воді. Якщо майстер-клас із галушками — я першою беруся за тісто. Дітям важливо не лише слухати, а діяти. І вони ставлять дуже глибокі питання. Один хлопчик якось запитав: “А коли з’явився перший українець і як він зрозумів, що він українець?” І ти шукаєш відповідь не з підручника, а зі свого серця.
Подорож до Петриківки була незабутньої. Фото з архіву Марини Рябової.
Вона переконана: щоб бути гідом, треба бути енергійною, фізично витривалою, постійно розвиватися. Каже, що займається спортом майже щодня — «бо за гідом треба встигати». Сьогодні серед її слухачів — школярі, корпоративні команди, літні люди, військові, гості з інших міст. Записатись на екскурсію до Марини Рябової можна через її сторінку у фейсбуці.
Костянтин Горб сприймає місто як живий підручник
В туризмі він — із третього курсу університету, фактично з 1990 року. Костянтин Горб за фахом — географ. Багато років викладав у різних вишах, працював на кафедрі географії ДНУ ім. О. Гончара, згодом перейшов до тодішньої Академії митної служби, яка з 2014 року стала Університетом митної справи та фінансів. У 2017-му в університеті відкрили спеціальність «Туризм», і Костянтин перейшов на профільну кафедру. Серед дисциплін, які викладає, — організація екскурсійної діяльності. Тож власні прогулянки містом для нього — ще й жива практика.
– Це не основна моя робота, тому зараз є тільки одна екскурсія, яку я проводжу раз на місяць від туристичного центру “Риба Андрій”, – ділиться Костянтин Горб. – Моя головна діяльність – це викладання на кафедрі міжнародного туризму та готельно-ресторанного бізнесу. А екскурсії — це радше можливість поділитися тим, що знаю, а не бізнес. Мені не потрібно, щоб це стало заробітком. Більш важливий сам процес — щоб було цікаво і мені, і людям.
До регулярних міських екскурсій він прийшов не одразу. У 2019 році почав супроводжувати групи від «Риби Андрія». Раніше сам був їхнім клієнтом, часто їздив у подорожі як турист. Згодом став фриланс-супроводжувачем — коли була потреба і збігалися графіки. Інколи, каже, розповідав щось дорогою — те, що знав або встигав підготувати. Повноцінну оглядову екскурсію Дніпром почав проводити у 2022 році.
Костянтин проводить екскурсії від центру “Риба Андрій”. Фото з архіву К. Горба.
– Я її мав у проєкті й раніше, проводив епізодично, – згадує пан Костянтин. – Але в 2022-му так склалося, що частина гідів пішли служити, і виникла потреба у нових. Я сказав: добре, спробую один раз. А потім якось воно пішло. Зараз це фрі-тури — за донати. Якщо людям сподобалося, вони щось платять. Якщо ні або немає можливості — жодних претензій. Я не займаюся маркетингом, не збираю групи — цим опікується турцентр. Якщо набирається достатньо людей — я просто приходжу і проводжу.
Екскурсія анонсується на дві з половиною години, але фактично триває близько чотирьох. Маршрут побудований таким чином, щоб місто розгорталося поступово — від початку до індустріального злету. Зустріч — біля пам’ятника Дмитру Яворницькому. Далі — Спасо-Преображенський собор, парк ім. Шевченка, оглядовий майданчик із краєвидом на Дніпро, Палац студентів, історичний центр. Часто група проходить через вулиці Вернадського або Єфремова, де збереглися два найстаріші будинки міста кінця 1780-х років. Невелика ділянка проспекту — від пам’ятника Гоголю до бульвару — стає нагодою поговорити про зміну епох і стилів.
На маршруті з’являються й міські легенди. Біля пам’ятника бізнесмену Геннадію Аксельроду екскурсовод згадує популярні повір’я: якщо жінка сяде йому на коліна — налагодиться особисте життя, якщо потерти цигарку — прийде багатство. Костянтин додає, що одного разу й сам потер — і за кілька секунд отримав повідомлення про зарахування зарплати, яка затримувалася. «Напевно, співпало, а може й ні», — посміхається екскурсовод.
Костянтин час то виїжджає на природу. Фото з його архіву.
Окремий блок розповіді — про нереалізовані імперські амбіції. Саме біля собору він говорить про грандіозний проєкт Потьомкіна — храм, який мав перевершити розмірами собор Святого Петра в Римі. Катерина ІІ заклала перший камінь, імператор Австрії Йосиф ІІ — другий, жартома назвавши його останнім. У підсумку собор збудували значно скромніший, а паркан навколо сучасного храму, за словами гіда, окреслює контур фундаменту тієї будівлі, що так і не постала. Тут же звучить й пояснення поняття потьомкінські села — як символу показовості.
Ще один предмет гордості — трамвай. У 1897 році в Катеринославі одразу запустили електричний — завдяки бельгійським інвесторам металургійного заводу. У Москві та Петербурзі електричний транспорт з’явився пізніше, спершу там довго діяла конка. Такі порівняння, каже Костянтин, допомагають відчути масштаб і темп розвитку міста.
– Принцип достовірності для мене обов’язковий, – наголошує Костянтин Горб. – Але я намагаюся викидати сухий матеріал і залишати те, що може зачепити. Щоб люди сказали: “Як цікаво, я раніше цього не помічав”. Це може бути якась деталь фасаду, історія про інвесторів, про трамвай, про міст. Я хочу пробудити інтерес, а не просто відчитати лекцію. Місто – це ж не музей під склом — воно живе, і його треба відчути.
Креативни екскурсії – сильна сторона Костянтина. Фото з його архіву.
Окрім міських прогулянок, пан Костянтин супроводжує групи по області: до Самарського лісу, на етнографічні програми, до садиб зеленого туризму, на дегустації локальних виробників, у козацькі осередки. Були й дальні поїздки — рафтинг на Південному Бузі, різдвяні тури на Житомирщину та Львівщину. У таких мандрівках його роль — не лише розповідати, а й відповідати за безпеку групи, організаційні моменти, інколи навіть викликати таксі тим, хто перебрав вина на дегустації.
Окрема сторінка — екскурсії в Університеті митної справи та фінансів. Головний корпус на розі вулиць Володимира Вернадського та Яворницького Костянтин Горб називає багатогранним музеєм: понад 20 виставкових експозицій, зокрема унікальний музей митної справи, валютні, художні колекції. Тут він проводить програми для переселенців, Університету третього віку, старшокласників у межах профорієнтації.
Екскурсії по місту у супроводі Костянтина дуже цікаві. Фото з архіву К. Горба.
За кілька років активної практики траплялися й несподівані ситуації. Наприклад, під час екскурсії біля старого дерев’яного будинку на Крутогірному узвозі собака покусала учасницю групи. Люди зафільмували інцидент на відео, викликали поліцію, ситуацію владнали. Але на прохання постраждалої екскурсоводу доводилося ще декілька тижнів після роботи ходити до того будинку і перевіряти, чи жива собака, чи не померла від сказу. Відтоді Костянтин змінив траєкторію руху й показує екскурсантам той будинок з іншого боку вулиці.
Фото автора, Володимира Федорищева та з архіву героїв.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, які цікаві екскурсії можна відвідати влітку.
Категорія: Афіша, Новини Дніпра, Тема дня
